Ділове спілкування - це складний багатоплановий процес розвитку контактів між людьми у службовій сфері. Його учасники виступають в офіційних статусах і орієнтовані на досягнення мети,розв’язання конкретних задач. Специфічною особливістю названого процесу є регламентованість, тобто підпорядкування встановленим обмеженням, що визначаються національними і культурними традиціями, професійними етичними принципами. Відомі «писані» і «неписані» норми поведінки у тій чи іншій ситуації офіційного контакту. Прийнятий порядок і форма поведінки на службі називається діловим етикетом. Його основна функція - формування правил, що сприяють взаєморозумінню людей.
Другою за значенням є функція зручності, тобто доцільність і практичність. Сучасний вітчизняний службовий етикет має інтернаціональні ознаки, тому що його основи фактично закладені «Генеральним регламентом» Петра 1 (1720), у якому були запозичені закордонні ідеї.
Діловий етикет містить у собі дві групи правил: 1) норми, що діють у сфері спілкування між рівними за статусом членами одного колективу (горизонтальні); 2) установки, що визначають характер контакту керівника і підлеглого (вертикальні).
Загальною вимогою вважається привітне і попереджувальне ставлення до всіх колег по роботі, партнерів, незалежно від особистих симпатій і антипатій.
Регламентованість ділової взаємодії виражається також в увазі до мови. Головним засобом офіційного спілкування виступає українська літературна мова. Обов'язкове дотримання мовного етикету - розроблених суспільством норм мовної поведінки, типових готових «формул», що дозволяють організувати етикетні ситуації вітання, прохання, подяки і т.д. (наприклад, «здрастуйте», «будьте ласкаві», «дозволите принести вибачення», «щасливий познайомитися з Вами»). Ці стійкі конструкції вибираються з урахуванням соціальних, вікових, психологічних характеристик.
Службові контакти повинні будуватися на партнерських засадах, виходити з взаємних запитів і потреб, з інтересів справи. Безперечно, таке співробітництво підвищує трудову і творчу активність, є важливим чинником технологічного процесу виробництва, бізнесу.
Усні види ділового спілкування поділяються на монологічні і діалогічні. До монологічних належать:
-привітальна промова;
-торгова промова (реклама);
-інформаційна промова;
-доповідь (на засіданні, зборах).
Жанри, засновані на діалозі, - це:
-розмова;
-бесіда;
-інтерв'ю;
-переговори;
-дискусія;
-нарада (збори);
-прес-конференція.
Письмові види ділового спілкування - це численні службові документи: діловий лист, протокол, звіт, довідка, доповідна і пояснювальна записка, акт, заява, договір, статут, положення, інструкція, рішення, розпорядження, указівка, наказ, доручення й інші.[1]
ЗАВДАННЯ
1.Використовуючи словники й енциклопедії, визначите, що позначають поняття, зв'язані з неориторикою: комунікація, функціональний стиль, мовна політика, теорія тексту, психолінгвістика.
2.Складіть таблицю, що відбиває зв'язки риторики з іншими науковими дисциплінами.
3.Підготуйте промову, розраховану на 3 хвилини, про важливість знань з риторики, про необхідність уміння говорити привселюдно і виголосіть її перед навчальною групою.
4.Оцініть якість вашої мовної ерудиції наступними параметрами:
а)склад прочитаної літератури (художньої, професійної);
б)найбільш авторитетні, «улюблені» автори і тексти.
5.Головний постулат бізнесменів усього світу: «Гарні манери прибуткові». Чи підтримуєте ви цю точку зору?Наведіть аргументи.
6.Складіть невеликий виступ, мета якого - переконати слухачів, що дотримання правил етикету створює престижний імідж інтелігентної людини. Для аргументації використовуйте наведені висловлення:
Манери не дрібниці, вони плід шляхетної душі і чесності розуму (А. Теннісон).
Вихованість - єдине, що може привернути до тебе людей з першого погляду, тому що, щоб розпізнати в тобі великі здібності, потрібно більше часу (Ф.Честерфілд).
Добірність у звертанні краще добірності форм; вона доставляє більш насолоди, ніж картини і статуї; це найвитонченіше з усіх образотворчих мистецтв (Р. Емерсон).
Ніщо не цінується так дорого і ніщо не обходиться нам так дешево, як увічливість (Сервантес).
Увічливість - це бажання завжди зустрічати ввічливе ставлення і вважатися увічливою людиною (Ларошфуко).
Етикет - це розум для тих, хто його не має (Вольтер).