Статево-рольова соціалізація в дошкільному віці

Стать - комплекс репродуктивних, тілесних, поведінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка (хлопчика) або жінку (дівчинку) (В.Є. Каган).

Статеве виховання - комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, спрямованих на залучення її до прийнятої в суспільстві системи статевих ролей і взаємин між статями в суспільному і особистому житті.

Статево-рольове виховання - складова частина статевого виховання. У результаті його здійснення дитина-дошкільник повинна значною мірою опанувати культурою взаємин статей, в основі якої – доброта, взаємоповага і делікатність, адекватна статі модель поведінки, правильне розуміння ролі чоловіка і жінки в суспільстві.

Статевий розвиток - результат не стільки біологічних особливостей статі, хоча не можна принижувати роль фізіології та генетики, скільки соціальних вимог до хлопчиків і дівчаток з боку найближчих людей - членів сім'ї, а також вихователів дошкільних освітніх установ і однолітків, з якими вони себе ідентифікують. Статеве виховання відбувається за типом ототожнення дитиною себе з батьком своєї статі і наслідування йому. Син у поведінці батька знаходить зразок своєї власної статевої ролі, в образі матері - прообраз своєї майбутньої обраниці. Відносини батьків служать для нього моделлю взаємин статей. Те ж саме можна сказати і про дочку: зразком поведінки для неї служить мати, прообразом майбутнього обранця – батько. Тому оптимальний варіант для статево-рольового розвитку дитини – наявність у сім'ї обох батьків, тобто повна сім'я, яка живе за законами любові і взаємоповаги. У такому випадку у дітей формуються початкові ідеали родини і своєї соціальної ролі, моральні уявлення про роль протилежної статі. При відсутності одного з батьків, наприклад батька, важливо, щоб у тій чи іншій мірі його заміщав інший дорослий - родич, друг, вихователь.

Завдання статево-рольового виховання дітей дошкільного віку	- оволодіння культурою у сфері взаємовідносин статей;
- формування певної моделі поведінки;
- правильне розуміння ролі чоловіка і ролі жінки в суспільстві.

Робота вихователя з дітьми повинна бути спрямована на вирішення таких виховно-освітніх завдань:

- виховувати у дошкільнят стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе, формувати в дитини «внутрішній погляд» на себе як на об'єкт пізнання і переживання. Закладати основи для становлення здатності усвідомлювати свої особливості, то, як вони сприймаються іншими, будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій інших людей;

- підтримувати фізичне і психічне здоров'я дитини, її життєздатність, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

- виховувати у дошкільника стійкий інтерес і позитивне ставлення до оточуючих людей (рідних, близьких), бажання бути приємним партнером у спілкуванні з ними;

- розвивати у дошкільника уявлення про себе та інших людей як осіб фізичних і соціальних зі своїми перевагами і недоліками, типовими та індивідуальними особливостями;

- створювати умови для практично-дієвого ставлення дитини до навколишнього середовища взагалі і до людського оточення зокрема, стимулювати самостійність, уміння розпоряджатися собою, здійснювати мотивований усвідомлений вибір, віддавати перевагу будь-кому, будь-чому;

- розвивати чуйність як якість особистості, вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій оточуючих людей, керувати своїми емоціями і поведінкою;

- збагачувати знання про свою сім'ю, рід, сімейні реліквії, традиції, знайомити з основними функціями сім'ї як психологічної групи і соціального інституту;

- закладати основи майбутніх соціальних ролей, пояснювати особливості їх виконання, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей, до необхідності їх існування;

- поглиблювати знання дітей про зміст понять «хлопчик», «дівчинка», про поділ всіх людей на чоловіків і жінок. Сприяти статевій ідентифікації, правильно і компетентно реагувати на прояв сексуального розвитку дітей різних статей;

- формувати здорове ставлення дітей до статевих відмінностей у відносинах осіб обох статей, до факту народження дитини.

Виховуючи дітей як представників певних статей і прагнучи до досягнення мети статевого виховання, педагоги і батьки повинні керуватися основними принципами в цій роботі. Це:

- висока духовна спрямованість;

- комплексність, систематичність і сталість виховних впливів

- перманентність статевого виховання;

- випереджаючий характер виховання;

- облік кола спілкування дітей та джерел інформації;

- оптимальне використання всіх можливостей.

Роботу з дітьми рекомендується здійснювати комплексно, використовуючи всі життєві ситуації і спеціально підготовлені. Це можуть бути: організовані заняття (групові, індивідуальні); етичні бесіди; ігри; момент спілкування з дітьми; прогулянка, екскурсія; самостійна робота дітей; вирішення моральних ситуацій і т.ін.

Період дошкільного дитинства неоціненний у цілому для розвитку людини. У дошкільному віці гра є основним видом дитячої діяльності, саме в сюжетній грі відбувається засвоєння дітьми гендерної поведінки, тому підбору матеріалів та обладнання для ігрової діяльності необхідно приділяти особливу увагу.

При проведенні роботи по вихованню дітей з урахуванням їх гендерних особливостей, потрібно звернути увагу на наступне:

- на привабливість ігрового матеріалу і рольової атрибутики з метою залучення дітей до відбиття в грі соціально схвалюваних образів жіночої і чоловічої поведінки;

- на достатність і повноту матеріалу для ігор, в процесі якої дівчатка відтворюють модель соціальної поведінки жінки-матері;

- на наявність атрибутики та маркерів ігрового простору для ігор-«подорожей», в яких для хлопчиків дається можливість програти чоловічу модель поведінки.

Процес одягання і роздягання ляльок та м'яких іграшок діти ототожнюють з процедурою, з якою вони постійно стикаються у власному житті, що сприяє усвідомленню ними людського сенсу цієї дії, і якщо спочатку дитина просто відтворює в грі дії дорослих, то поступово вона починає позначати і називати свою роль: «Я – мама, Я – тато»

Коли у іграшок привабливий вигляд, набагато простіше викликати у дівчаток і хлопчиків почуття симпатії до них. У процесі ігор з такими іграшками легше спонукати дітей висловлювати по відношенню до іграшки свої почуття: говорити ласкаві слова, обіймати, заглядати в очі і. т.ін. Відображаючи в грі соціально схвалювані зразки жіночої і чоловічої поведінки по відношенню до іграшок дівчатка і хлопчики отримують необхідний емоційний розвиток.

Важлива роль у розвитку ігрової діяльності належить конструюванню з великого будівельного матеріалу. Хлопчики, спочатку під керівництвом а потім самостійно охоче конструюють для колективних ігор. Це може бути велика машина, літак, пароплав, вагон поїзда і. т.ін. При цьому дуже важливою умовою для виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей є те, що хлопчикам може бути доручена «важка» робота: «підвезти» матеріал на машинах, встановити основні великі деталі і. т.ін.

Серйозним недоліком ігрової діяльності є повторення одних і тих же ігрових дій, часто доводиться спостерігати, як хлопчики, взявши в руки машини, здійснюють ними одноманітні дії назад-уперед, наслідуючи звуку мотора або багаторазово скачують їх з якоїсь поверхні. В іграх дівчаток одноманітність проявляється в тому, що діючи з лялькою вони повторюють одні й ті ж ігрові дії. З низьким рівнем розвитку ігрової діяльності дорослі не повинні миритися. Тому, якщо в результаті спостережень за грою дітей буде встановлено, що діти грають на рівні наслідування або в процесі гри вони обмежуються «роллю в дії», то вихователі та батьки повинні вжити заходів щодо усунення цих недоліків.

Роль вихователя полягає в тому, що він щодня бере участь в іграх дітей. При цьому він керує, як іграми, в яких беруть участь за бажанням всі діти, так і диференційовано грає з дівчатками і хлопчиками.

Крім того, пояснивши батькам необхідність розвитку дітей в ігровій діяльності, педагог може запросити їх для участі в іграх дітей, поєднавши таким чином включення батьків і дітей у сюжетно-рольову гру, що допоможе батькові набути практичних навичок, якими надалі він зможе користуватися, граючи зі своєю дитиною вдома.

Часто дорослі засуджують поведінку хлопчиків, коли вони бігають, кричать, грають у війну. Але якщо врахувати, що хлопчикам фізіологічно потрібно більше простору для ігор, що в грі вони розвиваються фізично, вчаться регулювати свою силу, гра їм допомагає розрядити енергію, що скопилася, то, можливо, причин для засудження буде менше. Просто надайте їм простір і стежте, щоб ігри не носили агресивного характеру, для цього потрібно навчити грати хлопчиків у солдатів, льотчиків, моряків і створити для цього відповідні умови. Так як хлопчики дуже люблять розбирати іграшки, вивчати їх будову і конструкцію (а дорослі часто сприймають це як навмисне псування іграшок), при покупці іграшок для хлопчиків потрібно це врахувати. Краще для ігор купувати конструктори «збірно-розбірні моделі транспорту».

Для ігор дівчаткам потрібний невеликий простір. Організовуючи ігрове середовище, потрібно про це пам'ятати. Бажано, щоб все, що може знадобитися для гри було поруч. Дівчатка найчастіше в іграх освоюють роль мами, тому необхідно, щоб у них була достатня кількість ляльок, колясок та іншої атрибутики. Так як у дівчаток краще розвинена дрібна моторика, то їм більше потрібно дрібних іграшок, атрибутів до ігор.

Коли в грі буде, досягнутий рівень розвитку, який характеризується прийняттям ролі та вмінням здійснювати в певній послідовності рольові дії, вихователь може перейти до вирішення питань пов'язаних з навчанням дівчаток і хлопчиків виконання в грі соціальних функцій.

Виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей, з одного боку покликане допомогти дитині усвідомити себе представником тієї чи іншої статі. У результаті цього у дітей повинна сформуватися гендерна стійкість: «Я – дівчинка і буду нею постійно, Я – хлопчик і завжди буду ним». Але разом з тим, сучасна ситуація розвитку суспільства категорично проти того, щоб чоловіки і жінки мали однакові переваги за статевою ознакою. Наприклад, хлопчики, як майбутні чоловіки, в особистих проявах, не повинні демонструвати тільки мужність, непохитну волю і «залізні» м'язи. Вони повинні бути добрими, м'якими, чуйними, проявляти турботу по відношенню до інших людей, рідних і близьких.

Дівчатка, як майбутні жінки, крім традиційно жіночих якостей повинні бути активними ініціативними, вміти відстоювати свої інтереси.

Очевидно, що виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей в дечому буде визначатися індивідуальними особливостями кожної дитини, залежатиме від тих зразків поведінки жінок і чоловіків, з якими дитина постійно стикається в сім'ї. Але це зовсім не означає, що виховний вплив, який чиниться на дівчинку або хлопчика в цьому ніжному віці, не вплине на розвиток особистості, прояв у дівчаток і хлопчиків тих якостей особистості, які дозволять їм бути успішними в сучасному суспільстві.

Література до теми 3

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С. Абрамова. - М.: Академический проект, 2001. - 320 с.

2. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Е.А. Аркин. - М.: Просвещение, 1968. - 200 с.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років. / Наук. кер. Проекту: О.В. Огневюк. - 3-є вид., допр. та доп. - К.; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. - 492 с.

4. Каган В.Е. Воспитателю о сексологи / В. Е. Каган. - М.: Педагогика, 1991. - 256 с.

5. Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку. / О Кікінежді. // Дошкільне виховання. - 2006. - №2. - С. 3 - 6.

6. Кочерга О. Дівчатка: які вони? / О. Кочерга. // Дошкільне виховання. - 2007. - №3. - С. 5 - 6.

7..Кочерга О. Хлопчики: які вони? / О. Кочерга. // Дошкільне виховання. - 2007. - №2. - С. 5 - 7.