В сучасних міжнародних правовідносинах

 

Митна політика держави має, передусім, зовнішньоекономічне спрямування, то держава, здійснюючі заходи щодо захисту своїх національних інтересів та національної безпеки в зовнішньоекономічній сфері, обов’язково зіштовхується з аналогічними заходами, що впроваджуються іншими державами світу.

У силу існування конкуренції на світових ринках між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності різних держав, намагання держави забезпечити національні інтереси та свій економічний суверенітет подібні протиріччя протягом історії розвитку людства часто переростали у міждержавні конфлікти, які могли носити економічний, політичний та навіть військовий характер.

Тому процес формування транснаціональної економіки поставив перед світовою спільнотою вимоги щодо врегулювання міждержавних правовідносин у зовнішньоекономічній сфері за допомогою міжнародно-правових засобів, шляхом вироблення загальноприйнятих стандартів і правил та встановлення ефективних механізмів погодження інтересів різних держав.

 

Процес міжнародно-правової регламентації у галузі митної справи привів до формування міжнародного митного права, яке є частиною міжнародного публічного права і являє собою „особливу систему норм міжнародного права, що регулюють правовідносини, які виникають у ході співпраці держав і інших суб’єктів міжнародного права щодо митних та інших, пов’язаних з перетином митних кордонів держав, питань міжнародних економічних, торгівельних, транспортних зв’язків та туризму”.

Дотримання цих норм, як і всіх норм міжнародного права, забезпечується самими державами світу, а також діяльністю ряду міжнародних організацій з митних та економічних питань.

Розвиток регулювання міжнародних економічних відносин відбувається у відповідності до загальновизнаних цілей та принципів міжнародного права.

 

Здійснення міжнародних економічних відносин у сучасному світі, створення молодих суверенних держав призвели до об’єктивної необхідності захисту економіки цих держав.

Такий захист економічної основи розвиваючих держав здійснюється шляхом зміцнення ролі митних органів та вдосконалення системи міжнародного співробітництва цих держав у галузі митної справи.

 

Також міжнародне економічне співробітництво, насамперед між державами, обумовлює необхідність співпраці й у сфері організації та здійснення митної справи.

Цей напрям міжнародного співробітництва спрямований на вирішення системи економічних, організаційних, правових та інших питань, які забезпечують сприятливі умови для розвитку та захисту економічних інтересів відповідних держав, захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності та громадян.

 

Але постійне переміщення громадян, вантажів, цінностей через митні кордони держав вимагає не лише застосування національного законодавства, а й міжнародного економічного права, зокрема міжнародного митного права, яке регулює міжнародні митні правовідносини між державами.

 

На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного митного права, яка регулює правовідносини між державами в процесі їх міжнародного співробітництва у галузі митної справи.

У них беруть активну участь і міжнародні організації, наприклад митні союзи, Всесвітня митна організація та інші.

Норми і принципи, закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних угодах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст міжнародного митного права.

 

Виходячи з цього, кожна держава світу здійснює свою митну політику як систему принципів та напрямів її діяльності у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання, передусім зовнішньої торгівлі.

 

Тому митна політика держави має, передусім, зовнішньоекономічне спрямування, то держава, здійснюючі заходи щодо захисту своїх національних інтересів та національної безпеки в зовнішньоекономічній сфері, обов’язково зіштовхується з аналогічними заходами, що впроваджуються іншими державами.

У силу існування конкуренції на світових ринках між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності різних держав, намагання держави забезпечити національні інтереси та свій економічний суверенітет подібні протиріччя протягом історії розвитку людства часто переростали у міждержавні конфлікти.

 

Виходячи з цього, процес формування транснаціональної економіки поставив перед світовою спільнотою вимоги щодо врегулювання міждержавних правовідносин у зовнішньоекономічній сфері за допомогою міжнародно-правових засобів, шляхом вироблення загальноприйнятих стандартів і правил та встановлення ефективних механізмів погодження інтересів різних держав у світі.

 

Категорія міжнародне митне право виводиться із загальнотеоретичних підходів до права як галузі, законодавства, науки та навчальної дисципліни.

Ми виходимо з того, що об’єктивний поділ права на публічне та приватне призвело до появи двох супергалузей права (приватне та публічне), в рамках яких є декілька галузей права, що відрізняються стабільними предметом та методами правового регулювання.

На перетині публічних та приватних інтересів виникають гібридні галузі права, що вбирають у себе елементи базових галузей права, але мають відносно самостійний аспект прояву предмету правового регулювання.

 

В основному предмет міжнародного митного права складають управлінські відносини, але митне право й охоплює собою надання митних послуг, що відноситься до предмета цивільного права. Виділяти останні з комплексу митної справи недоцільно. Хоча в структурі цих відносин і переважають управлінські рішення, але вони не вичерпують усього предмету митного правового регулювання.

До його складу входять і багато інших якісно необхідних суспільних правовідносин, що регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, трудового, банківського, міжнародного права та інших.

Будучи різнорідними за своїм складом та приналежністю, усі ці правовідносини інтегровані у визначену специфічну спільність - міжнародні митні правовідносини за однією спільною для всіх ознакою, що систематизує: переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

 

Міжнародні митні правовідносини, будучи комплексними за галузевою приналежністю, все ж таки складають єдине ціле і виділяються як самостійний предмет комплексної галузі міжнародного митного права.

 

Відносна самостійність правовідносин визначається й через такий їх елемент як суб’єктивний склад. Учасниками регульованих міжнародним митним правом суспільних правовідносин є широке коло осіб, що беруть участь у переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон та митні органи, які легалізують ці переміщення.

До них відносяться митні органи, особи, що переміщають товари, їхні власники, покупці, власники, інші особи, що причетні до здійснення дій по ввозу і (чи) вивозу товарів, декларанти, брокери, власники складів тимчасового зберігання, перевізники та інші.

Центральною ланкою регулювання міжнародних митних правовідносин є саме правовідносини з митними органами. У більшій мірі ці правовідносини мають свій об’єкт: товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон.

 

Комплексний характер міжнародних митних правовідносин об’єктивно зумовлює й застосування різних методів їх правового регулювання. Для кожного виду суспільних правовідносин, охоплюваних поняттям митних, застосовуються властиві їм способи впливу.

Комплексному характеру міжнародних митних правовідносин відповідає „комплексний метод” міжнародного митного права - комбінаційне застосування правових способів впливу на суб‘єктів в аспекті забезпечення митних режимів і реалізації інших засобів митної політики.

 

Процес міжнародно-правового регулювання митної сфери привів до формування міжнародного митного права, яке є галуззю міжнародного права і являє собою особливу систему норм міжнародного митного права, що регулюють правовідносини, які виникають у ході співпраці держав і інших суб’єктів міжнародного права щодо митних та інших, пов’язаних з перетином митних кордонів держав, питань міжнародних економічних, торговельних, транспортних зв’язків та туризму.

Дотримання цих норм, як і всіх норм міжнародного митного права, забезпечується самими державами, а також діяльністю ряду міжнародних організацій з митних та економічних питань.

Розвиток регулювання міжнародних економічних відносин відбувається у відповідності до загальновизнаних цілей та принципів міжнародного права.

 

Митна справа, будучи такої же невід’ємною властивістю кожної держави, як його територія, кордони, система оподаткування та інші, являє собою сукупність різноманітних, що забезпечують перш за все економічну охорону кордонів держави, засобів проведення в життя його митної політики.

Яка, у свою чергу, випливає з основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики держави і здійснюється за допомогою прийняття та застосування правових норм, що регулюють ввезення, вивезення та транзит переміщуються через межі даної держави товарів, майна, транспортних засобів, їх митне оформлення, стягування митних платежів і в цілому проведення митного контролю з метою забезпечення національного законодавства і норм міжнародного права на цей рахунок, що зобов’язують дану державу.

 

Інструментами здійснення митної політики виступають передбачені національним законодавством і міжнародними договорами митні тарифи та система заходів нетарифного регулювання:

- ліцензування - це діяльність уповноважених державою органів стосовно надання у встановленому порядку суб’єктам дозволів на здійснення передбачених законом видів господарської діяльності;

- контингентування (квотування) - це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період.

Будується в наш час, як правило, з урахуванням міжнародних стандартів у цій області.

Всі ці заходи взаємопов’язані між собою і утворюють поняття митного режиму як сукупності положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон держави, для митних цілей.

 

Виникаючі при цьому суспільні правовідносини, пов’язані з перетином або переміщенням через митний кордон держави, регулюються нормами права - національного і міжнародного, доповнюють один одного в залежності від характеру відносин і предмета регулювання.

 

Таке подвійне паралельне регулювання діяльності деяких органів держав (крім митних, наприклад, такі органи зовнішніх зносин, як дипломатичні та консульські представництва) - явище закономірне. Справа в том, що зазначені органи створюються і наділяються відповідними повноваженнями кожною державою самостійно на основі норм внутрішньодержавного права.

Але як тільки ці органи вступають в офіційні правовідносини з аналогічними органами інших держав, такі правовідносини, стаючи вже міждержавними, починають регулюватися нормами міжнародного митного права.

 

Митна справа, що складається, по суті, з митної політики держави і засобів її здійснення, за самою своєю природою явище не одномірне: в ньому можна виділити два аспекти:

- внутрішній аспект - це захист національної промисловості та торгівлі, економіки взагалі;

- зовнішній аспект - це створення найбільш сприятливих умов для участі в міжнародному торгово-економічному обороті.

У першому випадку держава зберігає повну свободу в тому, що стосується дозволу, обмеження, заборони і взагалі регулювання в тій чи іншій формі ввезення в країну або вивезення з неї товарів та інших предметів відповідно до принципів її зовнішньоторговельної політики, найважливішою складовою якої і є митна політика.

У другому випадку, зовнішній же аспект означає, що держава, встановлюючи той чи інший вид митного регулювання, не може не рахуватися з загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, що, в кінцевому рахунку, також витікає з доктрини поваги суверенітету всіх держав.

Для всієї сфери митної справи має особливе значення, зокрема, принцип недискримінації в міжнародних економічних відносинах та міжнародної торгівлі, згідно з яким кожна держава вправі очікувати від інших держав створення їй таких умов, які були б, принаймні, рівними для всіх.

 

З цього випливає, що митна політика не зводиться лише до техніки митної справи, до власне митним заходам на кордоні або в зв’язку з її перетином (огляд і випуск вантажів, нарахування і стягування митних зборів та інші).

Це поняття більш широке, що охоплює різні сторони діяльності держави в галузі зовнішньоекономічних зв’язків.

Більш того, митна політика і митна справа в цілому ставляться до числа найважливіших проявів суверенітету держави і тому є предметом турботи і уваги з боку законодавчої влади і зовнішньополітичних органів держави при формуванні його міжнародно-правової позиції.

 

Норми міжнародного митного права містяться як в торгових договорах, так і в спеціальних угодах з митних питань. Ці угоди включають:

а) визначення загальних напрямів міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

б) встановлення єдиних правил митного оформлення та уніфікації митних документів;

в) регулювання видів, форм і методів митного контролю;

г) погодження переліків заборону для ввезення (вивезення) товарів;

д) уніфікацію митних пільг, митних привілеїв й тарифних пільг (преференцій);

е) регулювання взаємовідносин між митними органами, включаючи надання правової допомоги.

 

Все це свідчить про те, що в даний час про міжнародне митне право можна говорити:

- як про частину загального позитивного міжнародного права;

- як про область наукового знання та навчальної дисципліни „Міжнародне митне право”.

В останньому випадку прийняту систему розгляду норм і понять міжнародного митного права не можна, звичайно, вважати що збігається з системою позитивного правового матеріалу в цій області, все ж відбиває основні тенденції реального правового регулювання міждержавних митних правовідносин.

Інакше кажучи, доктринальні положення будуються в більшості випадків як відоме узагальнення реально існуючих тут юридичних норм, містяться головним чином в універсальних митних конвенціях типу Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 (Конвенція Кіото) або Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу по запобіганню, розслідуванню і покаранням за митні правопорушення від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі).

 

В цілому міжнародне митне законодавство орієнтоване на облік положень названих та інших розглянутих універсальних митних конвенцій.

Однак сьогодні воно вже не відповідає новим вимогам, не враховує в повною мірою обставин, пов’язаних з виходом на зовнішній ринок підприємств усіх форм власності і здійсненням зовнішньоекономічних операцій на умовах, застосовуваних у країнах з ринковою економікою.

 

Тому поряд з теоретичною розробкою деяких основних понять міжнародного митного права та використанням отриманих результатів з метою вдосконалення викладання навчальної дисципліни стоїть і завдання практичного плану - сприяння вирішенню зазначеної вище проблеми ідентифікації митного законодавства до загальноприйнятих у цій галузі міжнародними нормами і стандартами.

 

Здійснення національного митного регулювання неможливо без урахування міжнародних норм і угод, їх імплементації в національне законодавство, що, в свою чергу, зумовило становлення нової підгалузі - міжнародного митного права.

 

Міжнародне митне право не регулює внутрішні правовідносини в державах, хоча в багатьох випадках робить на них певний вплив через національне право держави. Ця дія направлена головним чином на вдосконалення форм і методів підсистеми економічного співробітництва держав у міжнародній системі при повазі економічного суверенітету держав.

Розвиток міжнародних економічних відносин у сучасному світі, створення молодих суверенних держав призвели до об’єктивної необхідності захисту економіки цих держав. Такий захист економічної основи розвиваючих держав здійснюється шляхом зміцнення ролі їх митних установ та вдосконалення системи міжнародного співробітництва цих держав у галузі митної справи.

 

Тому поняття міжнародного митного права як частини міжнародного права зводиться до того, що воно виступає основним нормативним регулятором правовідносин, що складаються між державами в ході їх співпраці і взаємодопомоги у галузі митної справи.

Це реальна правова матерія, що складається в основному з діючих дво-і багатосторонніх договорів між державами. Що ж до міжнародного митного права як навчальної дисципліни та частини доктрини міжнародного права, то тут предметом розгляду є як загальні питання правового врегулювання в цій сфері, так і конкретні правовідносини митного характеру за участю держав і міжнародних організацій (митні союзи, зони вільної торгівлі і багато інші правові форми співпраці суб’єктів міжнародного права в митної справі).

 

На жаль, наукові праці, навчальні посібники з міжнародного митного права - рідкість. Вчені-юристи часто звертають увагу на особливості правового статусу міжнародних економічних організацій, митних союзів, а не на становлення нової галузі.

Міжнародні митні правовідносини - предмет пильного вивчення вчених-економістів, що зумовлено специфікою діяльності міжнародних економічних організацій - суб’ктів таких відносин, наприклад Світової організації торгівлі.

 

Таким чином - розвиток і становлення у світовому співтоваристві все нових і нових сфер міждержавного співробітництва у галузі митної справи призвів до розширення функцій митних органів, створенню і диверсифікованості норм та принципів міжнародного права, а це, у свою чергу викликало необхідність вироблення чіткого визначення самого поняття міжнародного митного права.

Звідси випливає, що міжнародне митне право являє собою узагальнені правила і зобов’язання держав світового співтовариства, що координують і регулюють правовідносини по забезпеченню економічної безпеки і суверенітету в міждержавних зв’язках, обумовлених розвитком загальних економічних відносин.

Дотримання норм і принципів міжнародного митного права забезпечується самими державами на основі балансу інтересів і повної однаковості в розумінні і застосуванні всіма державами норм міжнародного права.

 

ТРЕТЄ ПИТАННЯ: