Ризик у відносному вираженні

У відносному вираженні ризиквизначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майно підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або ж сподіваний прибуток (доход) від даного підприємництва.

Для підприємства за базу визначення відносної величини ризику доцільно брати:

- вартість основних фондів та оборотних засобів підприємства;

- намічені сумарні витрати на даний вид підприємницької діяльності, з огляду як на поточні витрати, так і на капітальні вкладення;

- розрахунковий дохід (прибуток).

Вибір бази не має принципового значення, тому слід віддати перевагу показнику з більш високим ступенем імовірності.

Під ризиком банкрутства розуміють співвідношення максимально можливого обсягу збитків до обсягу власних фінансових ресурсів інвестора.

1. У відносному вираженні ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта k_p:

 

k_p = х / К, (18)

 

де k_p – коефіцієнт ризику;

х – максимально можливий обсяг збитків (грош. од.);

К – обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих необхідних

надходжень коштів.

 

2. Коефіцієнт сподіваних збитків К_z враховує обсяг сподіваних збитків по відношенню до суми абсолютних значень сподіваних вигод та сподіваних збитків. Він обчислюється за формулою:

 

, (19)

де Z – заплановане значення економічного показника;

, - відповідно сподівані величини сприятливих та несприятливих відхилень

(по відношенню до Z).

 

У випадку, коли відомі ймовірності настання кожної події q_i (q_i = 1, 2, …, q_n) і Х є дискретною випадковою величиною (Х = х₁, х₂, …, х_n), величини та (умовні математичні сподівання) обчислюються за формулами:

 

, ; (20)

 

, , (21)

 

де - індикатор несприятливого (по відношенню до Z) відхилення;

- індикатор сприятливого (по відношенню до Z) відхилення.

 

Наприклад, коли Х має позитивне значення, то

 

; . (22)

 

Замість величин та можна використати їхні статистичні оцінки:

 

, , (23)

 

, , (24)

 

де t – кількість спостережень;

Т₁, Т₂ – відповідно кількість несприятливих і сприятливих відхилень, Т₁ + Т₂ = Т.

 

3. У відносному вираженні ризик також вимірюють за допомогою коефіцієнта варіації, тобто відношення середньоквадратичного відхилення показника Х (з позитивним значенням) до сподіваного значення цього показника:

 

. (25)

 

На розмір коефіцієнта варіації не впливають абсолютні значення досліджуваного показника.

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим менше значення V(x), тим менше коливання. Тобто, чим менше значення V(x) для господарського рішення (проекту), тим меншим відносним ризиком він обтяжений.

Коефіціент варіації використовується в тому разі, коли у двох альтернативних рішень (проектів) А і В виявиться, що значення М(Х_А) та М(Х_В), s(Х_А) та s(Х_В) дуже близькі один до одного. Перевага надається тому рішенню (проекту), для якого меншим є коефіцієнт варіації.

В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації:

- до 10% - слабке коливання;

- до 10-25% - помірне;

- понад 25% - високе.

Відповідно, чим вище коливання, тим більший ризик.

4. У випадку, коли М_А > М_В та s_А > s_В (чи М_А < М_В та s_А < s_В) і при цьому V_A = V_B, прийняття суб¢єктом управління (менеджером, інвестором) рішення, як зазначалося раніше, залежить від його ставлення до ризику (схильності чи несхильності). Якщо ж суб¢єкт управління є нейтральним до ризику, то при наданні переваги тому чи іншому проекту слід скористатися коефіцієнтом семіваріації:

 

. (26)

 

Перевага надається тому проекту, для якого є меншою величина коефіцієнта семіваріації.

 

Перевага статистичного методу - простота математичних розрахунків, а явний недолік - необхідність великої кількості вихідних даних, оскільки чим більший масив вихідних даних, тим точніший розрахунок.

Однак статистичним методом неможливо користуватися, якщо досліджуваний об'єкт - нова недавно зареєстрована компанія. Відзначимо, що дисперсія сигналізує про наявність ризику, але при цьому приховує напрямок відхилення від очікуваного значення. Підприємцю часто потрібно знати, що найбільш імовірно: втрати чи прибуток у результаті здійснення угоди.