Уроки узагальнення знань

Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Узагальнення здійснюється шляхом абстрагування від специфічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних предметам розглядуваної категорії. [16]

Уроки узагальнення рекомендується розпочинати з постанови задачі та мети. Потім прослуховуються відповіді учнів або раніше підготовлені ними доповіді стосовно питань розділу чи курсу хімії. На уроках узагальнення пропонується організовувати самостійну роботу учнів з підручником, довідниками та іншими посібниками, вирішення розрахункових таекспериментальних задач, виконання дослідів. Урок закінчується узагальненням вчителя.

Різновид узагальнюючого уроку – урок-конференція, до якого учні по завданню вчителя готують доповіді, використовуючи не тільки підручник, але й додаткову літературу. Теми для навчальних проектів можна запропонувати з переліку, який наводиться у навчальній програмі з хімії для 7-11 класів.

Основна мета уроків узагальнення– повторити навчальний матеріал, закріпити, узагальнити і вдосконалити уміння і знання учнів з певного розділу. А прийоми, методи і засоби для досягнення цієї мети, як і послідовність ланок процесу навчання, можуть бутирізними. Як ефективний засіб повторення, закріплення та поглиблення знань використовують демонстраціюнавчального кінофільму. Можна провести письмову роботу. Але головне завдання заключного уроку не тільки повторити вивчене, а уточнити, систематизувати, узагальнити і вдосконалити засвоєні учнями знання та вміння. Тому досвідчені викладачі на таких уроках організовують повторення на такому рівні, щоб відбувалося осмислення учнями знань за нових умов і закріплення усвідомлених зв’язків.

ВИСНОВОК

Аналіз стану проблеми на практиці показує, що на сьогодні самостійна робота учнів організована не належним чином, оскільки не має чіткого визначення обсягів та видів навчальних завдань для самостійної роботи, у школярів недостатньо сформовані навички самостійної роботи тощо. Внаслідок цього переважає невисока результативність та відсутність інтересу до завдань різних видів самостійної роботи.

Процес самостійної роботи учня залежить, перш за все, від його готовності до цього виду діяльності. Мотиваційний фактор є одним з найважливіших аспектів проблеми самостійної роботи. Навчання протікає більш успішно, якщо в учня сформована позитивна мотивація, пізнавальний інтерес, стимул активізації пізнавальної діяльності, потреба в здобутті знань, почуття обов’язку, відповідальність та інші мотиви.

Важливо також звертати увагу й на інші аспекти проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної роботи. Це такі аспекти як: правильність викладення лекційного матеріалу, проведення практичних, семінарських робіт, групових консультацій, самостійної роботи під керівництвом вчителя. А також застосування дистанційного, програмного навчання, та правильно організований процес контролю.