Сутність і зміст процесу нормування праці

Нормування праці – це вид управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування. Завдання нормування праці: 1.Створює основу для поділу праці між виконавцями робіт. 2.Служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції. 3.Надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати, згідно з принципом: “рівна оплата за рівну працю”. 4.Забезпечує порівнянність результатів роботи окремих виконавців і розповсюдження передових прийомів та методів праці. Робота з нормування праці включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на елементи; вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку; розрахунок норм та їх впровадження. Нормування праці має багатоаспектний характер, що пов’язано з необхідністю одночасного врахування технічних, психофізіологічних, соціальних та економічних факторів. Технічні фактори повинні враховуватися в тій мірі, в якій вони пов’язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці. Врахування психофізіологічних і соціальних факторів обумовлено необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність і забезпечується творчий підхід до праці. Врахування економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих результатів.