Класифікація резервів зростання продуктивності праці

Під резервами зростання продуктивності праці розуміють невикористані на підприємстві можливості економії витрат живої та уречевленої праці. В залежності від особливостей виявлення та використання резерви продуктивності праці можна поділити на 3 групи: 1.резерви зниження трудомісткості, тобто можливості скорочення витрат праці робітників, службовців та інших категорій працівників на одиницю продукції за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці; 2.резерви поліпшення використання робочого часу за рахунок ліквідації різних його втрат, усунення непродуктивних витрат праці (зокрема, пов’язаних з браком, відхиленням у технології), поліпшення умов праці на робочому місці; 3.резерви удосконалення структури кадрів, які реалізуються за рахунок впровадження технічно обґрунтованих норм праці, перегляду штатного розкладу, централізації допоміжних та обслуговуючих господарств. В залежності від місця утворення та використання резерви зростання продуктивності праці поділяються на: 1.народногосподарські, які утворюються на рівні народного господарства, його окремих галузей і пов’язані з нераціональним розміщенням продуктивних сил, неоптимальною галузевою структурою, неефективною системою управління; 2.галузеві, які проявляються на всіх підприємствах галузі і є результатом недостатнього рівня спеціалізації і кооперування виробництва; 3.внутрішньовиробничі, тобто резерви безпосередньо даного підприємства, які пов’язані з низькою механізацією праці, втратами ресурсів у виробництві, незадовільним стимулюванням праці. За функціональною значущістю виділяють резерви основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва та резерви управління. За часом використання резерви бувають поточними (які можна використати в межах року) і перспективними (з терміном реалізації більше одного року).

69.Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.

Для правильного планування продуктивності праці та виявлення її резервів важливе значення має класифікація факторів підвищення продуктивності праці. Фактори – це причини зміни продуктивності праці. В практиці діяльності вітчизняних підприємств діє типова класифікація факторів підвищення продуктивності праці, яка виділяє наступні, відносно однорідні групи факторів: 1. Фактори удосконалення управління, організації виробництва і праці, у тому числі: - удосконалення форм організації виробництва; - удосконалення виробничої структури підприємства; - поліпшення використання устаткування, централізація ремонтних служб; - удосконалення структури управління; - поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії; - зміна режиму роботи підприємств; - створення АСУВ; - удосконалення нормування праці; - впровадження раціональних прийомів і методів праці; - поліпшення використання робочого часу і ліквідація його втрат тощо. 2. Фактори підвищення технічного рівня виробництва, у тому числі: - механізація та автоматизація виробничих процесів на базі діючого та нових видів устаткування; - модернізація устаткування; - впровадження нових та удосконалення діючих технологічних процесів; - впровадження нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів; - підвищення якості продукції тощо. 3. Фактор збільшення обсягу виробництва, дія якого позначається на відносному зменшенні чисельності виробничого персоналу через зростання масштабів діяльності. 4. Фактор структурних зрушень у виробництві, у тому числі: - зміна питомої ваги окремих видів продукції з різною трудомісткістю; - зміна частки кооперованих поставок. 5. Галузеві фактори, у тому числі: - зміна способів видобутку сировини; - зміна вмісту основної корисної речовини; - зміна гірничо-геологічних умов тощо.