Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу

З позицій роботодавців, які формують попит на працю, поняття фактичної вартості робочої сили (або ціни робочої сили) повинне відображати грошове вираження вартості цього специфічного товару, яке виступає у перетвореній формі доходів найманих працівників. Загалом витрати на робочу силу складаються з двох основних груп елементів: - власне заробітна плата; - додаткові витрати роботодавців.

Міжнародна класифікація витрат на робочу силу об`єднує наступні групи: 1) пряма заробітна плата; 2)оплата за невідпрацьований час; 3) спеціальні виплати; 4) витрати на найм та звільнення працівників, на робочий одяг, харчування та інші натуральні виплати; 5) виплати підприємства на соціальний захист; 6) витрати на забезпечення працівників житлом; 7) витрати на культурно – побутове обслуговування; 8) витрати на професійну підготовку і навчання; 9) відрахування, пов`язані із державним соціальним забезпеченням; 10) інші витрати, які не включені до попередніх статей. Витрати на робочу силу класифікують також й за іншими ознаками, а саме:

- за використанням (необхідно для формування джерел покриття витрат на відтворення робочої сили). Тут виділяють витрати, які спрямовуються на формування: а) сукупних доходів працівника; б) доходної частини бюджету; в) соціальних страхових фондів;

- за рівнем регулювання (або підставою для формування витрат): а) витрати у відповідності із загальним законодавством про працю; б) витрати у відповідності з тарифними угодами галузей; в) витрати у відповідності із колективними договорами з підприємствами; г) витрати у відповідності з добровільним рішенням роботодавця.

- за однорідністю змісту виділяють дві групи витрат: а) витрати, які безпосередньо пов’язані з результатами виробництва і відносяться до оплати праці; б) витрати, які пов’язані з відтворенням робочої сили;

- за джерелами фінансування. Витрати на робочу силу в Україні здійснюються з таких джерел: а) оборотні активи підприємств; б) доходи підприємств; в) кошти державного і місцевих бюджетів; г) позабюджетні соціальні та інші фонди.