Показники оцінки вартості життя

Вартість життя як соціально-економічне явище традиційно має декілька фіксованих меж, які оцінюються такими показниками як: - прожитковий мінімум (нижчий рівень малозабезпеченості); - мінімальний споживчий бюджет (вищий рівень малозабезпеченості); - гарантований прожитковий рівень (офіційно затверджені рівні мінімальної заробітної плати і пенсії). Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Більш науково обґрунтованим є вирахування мінімального споживчого бюджету (МСБ), який забезпечує нормальне відтворення і розвиток робочої сили працездатних. МСБ враховує витрати на більш якісне харчування та більші витрати споживання непродовольчих товарів і послуг, включаючи платні. Нині в Україні діє соціальний норматив оцінки рівня життя – межа малозабезпеченості, яка характеризує мінімальний рівень споживання непрацездатної особи. Умови подолання бідності: 1.Забезпечення продуктивної зайнятості трудового населення, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, попередження безробіття. 2.Збільшення рівня заробітної плати – основного джерела доходів населення і забезпечення поступового зростання мінімальної заробітної плати у зв’язку з ростом споживчих цін. 3.Впровадження страхових принципів соціального захисту працівників. 4.Підтримка осіб з обмеженими фізичними можливостями з метою їх професійної реабілітації і попередження соціальної ізоляції.

Види доходів населення та напрямки їх використання.

Доходи населення являють собою сукупність грошових і натуральних засобів для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення її потреб. Сукупний дохід є основаним показником матеріальної забезпеченості населення. Його складові: 1) всі види грошових доходів (заробітна плата, стипендії, допомоги, підприємницький дохід, дивіденди тощо); 2) вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на домашнє споживання; 3) вартість безкоштовних послуг, які отримуються за рахунок державного і місцевого бюджетів та фондів підприємств (послуги охорони здоров`я, освіти, дошкільного виховання дітей, дотації на транспорт, харчування тощо). Сукупні і грошові доходи прийнято поділяти на: - брутто – доходи (або загальні), тобто доходи до сплати податків та обов`язкових платежів; - нетто – доходи, або доходи населення після здійснення зазначених платежів.