Тема 4. Німецька класична філософія

План:

1. Історичні умови формування німецької класичної філософії.

2. Філософські погляди І.Канта:

§ «Критика чистого розуму»;

§ «Критика практичного розуму».

3. Система та метод філософії Гегеля

Основні поняття: німецька класична філософія, критична філософія Канта, „коперніканський” переворот Канта, апріорні форми пізнання, розсудок, розум, антиномії, річ-у-собі, агностицизм, категоричний імператив, Абсолютна Ідея, тріада, спекулятивний, діалектика, метафізика, закони діалектики, закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємопереходу кількісних змін у якісні, закон заперечення, заперечення, категорії діалектики.

Методичні рекомендації:

Німецька класична філософія є своєрідним синтезом усього попереднього філософського знання. Серед її джерел дослідники називають філософську містику ХІV – ХVІ ст., німецьке Просвітництво та літературний романтизм. Її засновником вважається І.Кант, у творчості якого виділяють два періоди: докритичний та критичний.

Предметом філософії Кант робить специфіку суб’єкта і приходить до висновку, що пізнання є не спогляданням, а конструюванням предмета (пізніше це стали називати коперниканським переворотом Канта). Суб’єкту від природи притаманні деякі вроджені (апріорні) форми підходу до дійсності, які з самої дійсності вивести неможливо: простір, час, форми розсудку (категорії). Людина може пізнати тільки феномени (речі, як вони існують у свідомості), речі-в-собі (ноумени) є непізнаваними. Така позиція називається агностицизмом.

Характерною рисою моральної теорії Канта є обгрунтування найвищої онтологічної цінності людини відносно природи.

Філософська система Гегеля – це теоретичне втілення християнської схеми розвитку світу, першоначалом якого є Абсолютна Ідея – Бог, яка перебуває у постійному розвитку і створює спочатку природу, а потім людину, реалізувавши в них свій творчий потенціал. Число «3» не випадкове як для християнства, так і для Гегеля, тому що будь-який розвиток відбувається в три етапи: теза (ствердження, поява якогось явища), антитеза (його заперечення, протиставлення попередньому) та синтез (результат боротьби між тезою та антитезою, тобто поява нового). Тому розвиток є спекулятивним, тобто таким, що знімає жорстке протистояння тези та антитези, поєднуючи їх в синтезі. Процес розвитку описується спеціальною теорією, яка називається діалектикою.

Гегель розробляє теорію діалектики: діалектичні категорії та закони (закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємопереходу кількісних змін у якісні, закон заперечення, заперечення). Всесвітня історія у Гегеля розглядається як прогрес і розвиток свідомості свободи.

 

Література:

1. Антология мировой философии: в 4-х т. – М.: Мысль 1969-1973.

Т.3: Буржуазная философия конца XVIII в. – первых двух третей XIX в. [Ред. коллегия: Н.С. Нарский и др.]. – 1971. – 760 с. – Разделы «Кант», «Гегель», «Фейербах».

2. Гегель Г.В.Ф. Наука логики / Г.В.Ф. Гегель. – СПб.: Наука, 1997. – 799 с.

3. Гегель Г.В.Ф. Философская пропедевтика / Г.В.Ф. Гегель // Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет: в 2 т. – М.: Мысль, 1971.

Т. 2. / Сост., общ. ред. А.В. Гулыги. – 1971. – С. 7-209.

4. Гулыга А. В. Гегель / А.В. Гулыга. – М.: Молодая гвардия, 1970. – 272 с.

5. Гулыга А. В. Кант / А.В. Гулыга. – М.: Молодая гвардия, 1977. – 304 с.

6. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия / А.В. Гулыга. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Рольф, 2001. – 416 с.

7. История диалектики. Немецкая классическая философия. – М.: Мысль, 1978. – 365 с.

8. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант; пер. с нем. Н. Лосского. – М.: Мысль, 1994. – 591 с.

9. Кант И. Основы метафизики нравственности / И. Кант // Кант И. Основы метафизики нравственности. – М.: Изд-во «Мысль», 1999. – С. 155-246.

10. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука / И. Кант // Кант И. Основы метафизики нравственности. – М.: Изд-во «Мысль», 1999. – С. 3-146.

11. Круглов А.Н. О происхождении априорных представлений у И.Канта / А.Н. Круглов // Вопросы философии. – 1998. – №10. – С. 126-130.

12. Кузнецов В. Н. Немецкая классическая философия второй половины XVIII – начала XIX века. Учеб. пособие для ун-тов / В.Н. Кузнецов. – М.: Высш. шк., 1989. – С. 25-53, 49-70, 73-98.

13. Лазарев В.В. Гегель и философские дискуссии его времени / В.В. Лазарев, А.И. Рау. – М.: Наука, 1991. – 160 с.

14. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року / К. Маркс, Ф. Енгельс // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т.42 [пер. з 2-го рос. вид.] – К.: Політвидав України. 1980. – С. 88-178

15. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей: Ист.-филос. очерки и портреты / Н.В. Мотрошилова. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с. – Раздел 4.

16. Мотрошилова Н.В. Социально-исторические корни немецкой классической философии / Н.В. Мотрошилова; Отв. ред. Т.И. Ойзерман; АН СССР, Ин-т философии. – М.: Наука, 1990. – 205 с. (НКФ: Немецкая классич. философия. Новые исследования.).

17. Мудрагей Н.С. Вещь в себе: от непознаваемости к узнаваемости (Кант – Шопенгауэр) / Н.С. Мудрагей // Вопросы философии. – 1998. – №10. – С. 106-123.

18. Нарский И.С. Западноевропейская философия XIX в. / И.С. Нарский. – М.: Высшая школа, 1976. – 584 с.

19. Нарский И.С. Кант / И.С. Нарский. – М.: Мысль, 1976. – 207 с.

20. Тиме Д.А. Пессимизм духа и оптимизм Абсолюта («Переживание» мысли Шопенгауэра и Гегеля в России XIX века) / Д.А. Тиме // Вопросы философии. – 2000. – № 7. – С.91-104.

21. Фейербах Л. Основные положения философии будущего / Л. Фейербах // Фейербах Л. Избр. филос. произв.: в 2-х т. – М.: Политиздат, 1955.

Т. 1. – 1955. – С. 134-204.

22. Фейербах Л. Сущность христианства / Л. Фейербах. – М.: Мысль, 1965. – 414 с.

 

Контрольні питання і завдання:

1. Чим зумовлені основні характерні риси німецької класичної філософії?

2. Які завдання виконує чистий розум?

3. Яка різниця між розсудком і розумом?

4. Чому чуттєвість апостеріорна, а розсудок апріорний?

5. Чому саме розум потрапляє в антиномії?

6. Що таке «категоричний імператив»?

7. Яка різниця між моральними та легальними вчинками?

8. Розкрийте зміст і значення «коперниканського перевороту» І. Канта у філософії?

9. Що таке «річ в собі»?

10. Чому філософію І. Канта називають критичною?

11. Що спільного між «світовим розумом» Г.В.Ф. Гегеля та християнським віровченням? У чому різниця?

12. Чому філософським методом Г.В.Ф. Гегеля є діалектика?

13. Поясніть назву Абсолютна Ідея.

14. Окресліть основні аспекти розуміння субстанції Г.В.Ф. Гегелем.

15. Чим відрізняються між собою поняття рух і розвиток і що між ними спільного?

16. У чому полягає специфіка кожного із законів діалектики?

17. Яким словом можна замінити вираз «єдність і боротьба протилежностей»?

18. Як співвідносяться протилежності і протиріччя?

19. Чи змінюється якість при зміні властивостей?

20. Чи змінюється якість при зміні кількості?

21. Чи є тотожними поняття заперечення і заперечення заперечення?

22. Наведіть приклади розв’язання суперечностей у природі, суспільному житті, мисленні.

23. Якщо світ розвивається за законами діалектики, то чи не означає це, що вони передують об’єктивній дійсності, і, отже, позиція ідеалізму, зокрема Г.В.Ф. Гегеля, є однозначно правильною?

24. Чим відрізняються філософські категорії від категорій конкретних наук?

25. Що таке категорія? У чому її відмінність від поняття?

26. Дайте визначення основних принципів і категорій діалектики.

27. Як Ви розумієте вислів К. Маркса, що «якби сутність і явище співпали, то наука була б непотрібна»?

28. Скільки явищ у сутності?

29. Прокоментуйте вираз «необхідність випадкова, випадковість необхідна».

30. У чому проявляється двоїстість форми?