Стала Холла і концентрація носіїв заряду. Якщо товщина зразку
, а ширина –
(рис.2), то холллівска різниця потенціалів (ерс), виміряна на контактах 2-2,
, (9)
де
сила струму, який протікає у зразку. Величини
та
можуть бути виміряні на експерименті, отже за формулою (9) можна визначити значення сталої Холла, а отже, і концентрацію носіїв заряду (7) у зразку.
Рис.2. Розташування контактів у досліджуваному зразку
Знак носіїв заряду. З (7) і (8) можна бачити, що у випадку електронної провідності
. Якщо ж струм переноситься переважно дірками, яким приписується позитивний заряд, то е.р.с. Холла при цьому змінює знак, і
. Отже, визначаючи знак різниці потенціалів Холла при обраних напрямках струму і магнітного поля у зразку, можна визначити знак носіїв заряду.
Якщо ж ні один із означених типів носіїв заряду не переважає, як це буває у домішкових напівпровідниках, то вираз для сталої Холла набуває вигляду
| / |
, (10)
де
концентрація дірок, а
. Легко переконатись, що при
із (10) ми отримаємо (8).
Питомий опір матеріалу. Його можна визначити, якщо у випадку омічних контактів при протіканні постійного струму через зразок виміряти
– спад напруги між зондами 1-1 (рис.2), розташованими на торцях зразка на відстані
один від одного. Тоді за законом Ома
та виразом для опору провідника правильної форми
маємо
. (11)
Рухливість носіїв заряду. Якщо разом із сталою Холла визначити питомий опір зразка
чи електропровідність
, то можна обчислити рухливість носіїв струму. У випадку носіїв заряду одного знака рухливість
. (12)






