Зміст і методика навчання фонетики. Формування артикуляційних й інтонаційних навичок

Під фонетикою як аспектом навчання розглядають звуки, звукосполучення, наголос, ритм, мелодику, інтонацію, паузи. У школі важко домогтися бездоганної вимови учнів, тому вимоги до нього визначають, виходячи з принципу апроксимації — наближення до правильної вимови. Фонетичного матеріалу, яким повинні опанувати учні, обмежується, а також допускається деяке зниження якості проголошення окремих звуків. Матеріал для навчання вимови відбирається відповідно до двох принципів: 1) відповідності потребам спілкування (у мінімум включаються звуки i інтонеми, які мають смислорозрізняльну функцію.) 2) стилістичний - об'єктом навчання є стиль літературної (нормативної) вимови. Положення, що лежать в основі роботи над вимовою: 1) інтерференція (уподібнення звуків ІМ звукам РМ) 2) наслідування (імітація) (відтворення звуку, слова, речення тощо на основі почутого слухового образу) 3) пояснення 4) тренування. Для постановки вимови рекомендують: 1. Аналітико-імітативний шлях, що передбачає сполучення різноманітних способів формування нових звукових образів. 2. Розвиток фонематичного та інтонаційного слуху учнів, оскільки від ступеня його досконалості залежить не тільки розуміння, але i продукування усного мовлення IM. 3. Активне використання фонограми i відеофонограми, що забезпечується ТЗН, зокрема магнітофоном i відео. 4. Прослуховування запису власного мовлення, що допомагає учню почути свою вимову зі сторони, порівняти його зі зразком i внести відповідні зміни. Фонетичні вправи: 1) вправи в слуханні: Слухання повинне бути активним, тому воно завжди має супроводжуватися завданням. 1. Прослухайте низку звуків/слів, підніміть руку, коли почуєте певний звук. 2. Прослухайте пари звуків i підніміть руку, коли обидва звуки пари однакові. 2) у відтворенні