Еволюція методів навчання іноземних мов від перекладних до прямих методів

Введення іноземної мови до шкільних програм країн Європи (XVIII -початок XIX ст.) проходило в той момент, коли пануюче положення в них займала латинська мова. Вона поступово втрачала своє значення як засіб спілкування, тому більш ніж тисячолітня традиція викладання латинської мови в навчальних закладах познилася на практиці викладання нових "живих" мов, насамперед французької та англійської. Перекладні методи, механічно перенесені на живі мови, поділялись на граматико-перекладний ( ХVІІІ-1917 поширений у Росії ) та лексико (текстуально)- перекладний.

Два варіанти перекладних методів: 1) граматико-перекладний: - фонетика не розглядалась; - лексика вивчалась як ілюстрації до граматичних правил; - тільки дослівний переклад; - навчання іноземної мови було спрямовано на розвиток логічного мислення; - правила заучувались напам’ять, без попередньої аналітичної роботи, що забезпечує його усвідомлення. 2) текстуально-перекладний: - в центрі уваги - лексика; - заучуванню напам’ять творів в оригіналі; - роль граматики по відношенню до лексики була другорядною – граматика опановувалась безсистемно, як коментар до тексту; - метод забезпечував передусім розвиток навичок читання та перекладу.

На початок 70-х років XIX сторіччя припадає поява прямих методів, що було зумовленим різким економ-соц розвитком. Основні положення прямих методів: в основі навчання іноземних мов лежать ті ж процеси, що й при оволодінні рідною мовою; головну роль у мовленнєвій діяльності відіграють пам'ять та відчуття, а не мислення. Основною заслугою представників прямих методів є те, що вони віддали перевагу живій розмовній мові і розробили методику навчання усного мовлення. Навчання за цими методами відбувалось в атмосфері іноземної мови на відміну від занять за граматико-перекладним методом, на яких мали місце "розмови про іноземну мову на рідній мові". Діалог між вчителем і учнем. Неопрямі методи: Усний метод Пальмера - навчання усного мовлення за двома напрямами – говоріння та розуміння; спочатку накопичення пасивного матеріалу, а потім його активне відтворення; Аудіолінгвальний метод Фрізом і Ладо (США, 40-і роки). Заучування шляхом наслідування. Аудіовізуальний метод: - способами засвоєння матеріалу є імітація, заучування напам'ять і утворення за аналогією. метод Веста – читання. У результаті читання великої кількості текстів в учня виробляється відчуття мови і тим самим послабляється вплив РМ.

 

Засоби навчання іноземної мови, їх класифікація та методика використання технічних засобів навчання.

Система засобів навчання ІМ у школі повинна склад з двох підсистем: 1) підсистема засобів для учнів: • підручник; • робочий зошит (збірник вправ на друкованій основі);• касети (аудіодиски) та відеокасети (відеодиски); • книги для домашнього читання; • словники та різноманітні довідники; • розрізний дидактичний матеріал та альбом сюжетних картин (для початкового етапу); 2) підсистема засобів для вчителів: - програма з ІМ, - книга для вчителя, - НМК – основний засіб на вчання (підручник, книжка для вчителя, лінгафонний практикум + комплект аудіокасет, комп’ютерні програми, комплект слайдів, комплект відеокасет + відеопрактикум). Допоміжні засоби: Традиційні - серії малюнків, роздатковий матеріал, картки, аркуші із завданнями або текстами тощо, таблиці, схеми, ілюстрації, вирізки із журналів, газет; Технічні - Фонограми та відеофонограми; - Використання магнітофону; - Використання відео; - Використання відеокамери; - комп’ютер.