Господарсько-правове регулювання діяльності у сфері трансферу технологій

Правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій визначає Закон України „ Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій ” в редакції від 2 жовтня 2012 р. Цей Закон спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчизняні технології та/або їх складові на території держав, де планується або здійснюється їх використання, розширення міжнародного науково-технічного співробітництва у цій сфері.

Трансфер технології – це передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов’язки щодо технології або її складових. При чому під технологією розуміється результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг.

Суб’єктами трансферу технологій є: 1) МОНмолодьспорт – уповноважений орган з питань формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, Держінформнауки – уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також Національна академія наук України та галузеві академії наук, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій. Закон визначає компетенцію названих органів у цій сфері; 2) підприємства, наукові установи, організації, вищі навчальні заклади та інші юридичні особи незалежно від форми власності, що створюють та/або використовують технології (їх складові) і яким належать або передаються майнові права на використання об’єктів права інтелектуальної власності, що є складовими технологій; 3) фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у створенні, трансфері та застосуванні технологій та/або їх складових, надають необхідні для цього інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та/або їх складових на ринок. Суб’єкти трансферу технологій взаємодіють між собою шляхом: 1) створення технологій (їх складових); 2) обміну досвідом та інформацією про науково-технологічні досягнення; 3) проведення консультацій з основних питань науково-технічної і технологічної політики стосовно застосування технологій; 4) виробництва та здійснення кооперації постачання технологій (їх складових) у межах договорів про їх трансфер; 5) укладення інших договорів відповідно до законодавства.

Закон регулює: особливості передачі, набуття та охорони майнових прав на технології, створені за бюджетні кошти, їх використання з метою виконання робіт або постачання продукції для державних потреб; умови та порядок проведення державної експертизи технологій; умови та порядок погодження трансферу та реєстрації технологій, створених або придбаних за бюджетні кошти, що передаються юридичним особам, зареєстрованим в інших країнах, або фізичним особам – іноземцям чи особам без громадянства; умови та порядок погодження ввезення в Україну технологій, придбання яких передбачається за бюджетні кошти, а також ряд інших питань трансферу технологій.

Істотними умовами укладення договорів про трансфер технологій є: 1) перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гарантованих показників); 2) ціна технологій чи розмір плати за їх використання; 3) строки, місце та спосіб передачі технологій; 4) умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектувальних частин та матеріалів; 5) розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат; 6) відповідальність сторін за порушення умов договору; 7) порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору.

Договори про трансфер технологій повинні включати також умови щодо: 1) ліцензії та її умови на використання технологій; 2) територіальних обмежень та обмежень галузі застосування технологій; 3) порядку надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати доступ до інформації про них; 5) передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов’язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології під час їх використання; 6) проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення; 7) надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові; 8) страхування технологій та їх складових; 9) порядку компенсації витрат, пов’язаних з трансфером технологій, включаючи пристосування технологій до умов підприємства, наукової установи, організації, вищого навчального закладу, де вони будуть використовуватися, навчання персоналу; 10) обмежень, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Під час передачі (трансферу) технологій також укладаються договори, визначені законодавством щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Разом з договором про трансфер технологій можуть укладатися договори про: 1) гарантії осіб, які передають технології та їх складові, стосовно можливості досягнення економічних показників і виробництва продукції із застосуванням цих технологій та складових; 2) гарантії осіб, які передають технології та їх складові, стосовно конфіденційності та нерозголошення інформації третім особам; 3) проведення комплексу інженерних, екологічних або інших робіт, необхідних для застосування технологій; 4) обслуговування обладнання.

Не допускається укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають: 1) ввезення в Україну технологій та/або їх складових, які можуть завдати шкоди навколишньому природному середовищу або здоров’ю людей; 2) здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових; 3) встановлення зобов’язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/або її складові, сировини, напівфабрикатів, обладнання та його комплектувальних частин, що не застосовуються під час виробництва відповідної продукції; 4) встановлення зобов’язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу; 5) право особи, яка передає технологію, визначати ціну продажу або реекспорту продукції, виготовленої із застосуванням цієї технології; 6) встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції; 7) встановлення обмежень, які суперечать законодавству, стосовно використання майнових прав на технології та їх складові; 8) заборону використання аналогічних або більш досконалих технологій та їх складових; 9) заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуванням технології; 10) встановлення зобов’язань щодо використання запатентованого об’єкта права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій.

Закон регулює питання фінансово-економічного забезпечення діяльності у сфері трансферу технологій, зокрема щодо винагороди авторам технологій та особам, які здійснюють їх трансфер, щодо державної підтримки та особливостей кредитування трансферу технологій тощо.