Постанови Верховної Ради України як джерела земельного права

Джерело – це зовнішня форма вираження права, прояву та існування земельно-правових норм.

Земельно-правова норма – це є встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, що приймається у визначеному законом порядку, розраховане на неодноразове застосування.

Для джерел земельного права також характерні певні ознаки:

· офіційний публічний характер;

· приймаються державою, санкціоновані нею у визначеному порядку;

· мають документальний характер і зовнішню форму;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб (мають нормативний характер);

· дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави

· містять норми, які регулюють специфічне коло відносин;

· до складу джерел земельного права входять нормативно-правові акти колишньої СССР та УРСР, які регулюють ті земельні відносини, що не врегульовано законами України(ст.3 ЗУ «Про правонаступництво», Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії земельних актів» 21.09.1991);

· земельне законодавство, яке вже втратило чинність, може застосовуватись до земельних відносин, які виникли під час його дії.

Існують наступні види джерел права:

· правові звичаї,

· правові прецеденти,

· правові принципи,

· нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.91 Конституції України Верховна Рада приймає такі нормативно-правові акти, як постанови. Постанови Верховної Ради України, що регулюють земельні відносини, також є джерелами земельного права. До них належать постанова «Про земельну реформу» від 18.12.90, постанова «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13.03.92, постанова «Про порядок тимчасової дії земельних актів» від 21.09.1991

 

19. Укази Президента України як джерела земельного права.

Джерело – це зовнішня форма вираження права, прояву та існування земельно-правових норм.

Земельно-правова норма – це є встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, що приймається у визначеному законом порядку, розраховане на неодноразове застосування.

Для джерел земельного права також характерні певні ознаки:

· офіційний публічний характер;

· приймаються державою, санкціоновані нею у визначеному порядку;

· мають документальний характер і зовнішню форму;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб (мають нормативний характер);

· дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави

· містять норми, які регулюють специфічне коло відносин;

· до складу джерел земельного права входять нормативно-правові акти колишньої СССР та УРСР, які регулюють ті земельні відносини, що не врегульовано законами України(ст.3 ЗУ «Про правонаступництво», Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії земельних актів» 21.09.1991);

· земельне законодавство, яке вже втратило чинність, може застосовуватись до земельних відносин, які виникли під час його дії.

Існують наступні види джерел права:

· правові звичаї,

· правові прецеденти,

· правові принципи,

· нормативно-правові акти.

Серед нормативно-правових актів органів виконавчої влади, які є джерелами земельного права, особливе місце займають Укази Президента України.

Вони поділяються за сферою правового регулювання:

1) спрямовані на регулювання земельних відносин у сфері використання земель сільськогосподарського призначення «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994;

2) спрямовані на регулювання земельних відносин у сфері використання земель несільськогосподарського призначення;

3) спрямовані на забезпечення земельної реформи «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки» від 30.05.2001.

 

20. Постанови Кабінету Міністрів, як джерела земельного права.

Джерело – це зовнішня форма вираження права, прояву та існування земельно-правових норм.

Земельно-правова норма – це є встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, що приймається у визначеному законом порядку, розраховане на неодноразове застосування.

Для джерел земельного права також характерні певні ознаки:

· офіційний публічний характер;

· приймаються державою, санкціоновані нею у визначеному порядку;

· мають документальний характер і зовнішню форму;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб (мають нормативний характер);

· дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави

· містять норми, які регулюють специфічне коло відносин;

· до складу джерел земельного права входять нормативно-правові акти колишньої СССР та УРСР, які регулюють ті земельні відносини, що не врегульовано законами України(ст.3 ЗУ «Про правонаступництво», Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії земельних актів» 21.09.1991);

· земельне законодавство, яке вже втратило чинність, може застосовуватись до земельних відносин, які виникли під час його дії.

Існують наступні види джерел права:

· правові звичаї,

· правові прецеденти,

· правові принципи,

· нормативно-правові акти.

Кабінет Міністрів України приймає нормативно-правові акти на виконання Конституції і законів України, а також Указів Президента України. Постанови КМУ спрямовані на розвиток поточного законодавства, ними встановлено типові земельно-правові договори, положення про центральні органи державної виконавчої влади, наприклад: Постанова КМУ від 2.04.2002 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», Положення «Про державний комітет України із земельних ресурсів»