Нормативні акти Конституційного Суду України в системі джерел земельного права

Джерело – це зовнішня форма вираження права, прояву та існування земельно-правових норм.

Земельно-правова норма – це є встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, що приймається у визначеному законом порядку, розраховане на неодноразове застосування.

Для джерел земельного права також характерні певні ознаки:

· офіційний публічний характер;

· приймаються державою, санкціоновані нею у визначеному порядку;

· мають документальний характер і зовнішню форму;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб (мають нормативний характер);

· дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави

· містять норми, які регулюють специфічне коло відносин;

· до складу джерел земельного права входять нормативно-правові акти колишньої СССР та УРСР, які регулюють ті земельні відносини, що не врегульовано законами України(ст.3 ЗУ «Про правонаступництво», Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії земельних актів» 21.09.1991);

· земельне законодавство, яке вже втратило чинність, може застосовуватись до земельних відносин, які виникли під час його дії.

Існують наступні види джерел права:

· правові звичаї,

· правові прецеденти,

· правові принципи,

· нормативно-правові акти.

Ознайомлення з юридичною природою актів Конституційного Суду України дає можливість зробити висновок, що вони мають юридичний характер:

· офіційний характер;

· приймаються за чітко визначеною процедурою в межах компетенції;

· характеризуються письмовою формою з певними реквізитами;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб.

Рішення КСУ «Щодо права постійного землекористування» від 22.01.2005, Рішення КСУ «Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів" (справа про земельні аукціони)» від 11.11.2008

 

Поняття та види прав на землю в Україні

В спеціальній земельно-правовій літературі право на землю розглядаються

· як головні соціальні цінності, що визначені в суспільстві, закріплені в нормах Конституції України та інших нормативно-правових актах і передбачені для громадян, юридичних осіб, інших учасників земельних правовідносин.

· юридичне забезпечення можливості щодо використання земель на основі забезпечення балансу приватних та суспільних інтересів з метою задоволення тих чи інших потреб

Раніше були закріплені такі права на землю:

1. право державної власності на землю;

2. право постійного землекористування;

3. право довічного володіння землею.

Зараз такі права на землю:

· державна;

· приватна;

· колективна власність;

· право постійного користування;

· право на оренду земельної ділянки;

· право на земельну частку(пай).

На сьогодні державна, приватна та комунальна власність.

Існує 2 групи закріплених прав як об’єктивні категорії:

· право власності на землю(право власності українського народу, державна, приватна, комунальна власність);

· землекористування (види: загальне, спеціальне), в межах спеціального(оренда земельних ділянок, емфітевзису, суперфіцію, право на концесію, право на земельну частку-пай, тощо).