Право на постійне користування землею

Право землекористування має такі ознаки:

· Земельна ділянка використовується і надається із земель державної і комунальної власності

· Суб’єкти – громадяни і юридичні особи

· Зміст – права і обов’язки щодо володіння і користування

· набувається в порядку надання або вилучення і надання земельних ділянок для використання за певним цільовим призначенням на невизначений термін

· законами може бути встановлено обмеження щодо набуття прав

· обов’язкові сплати земельного податку

· неможливість вільного розпорядження

· може бути припинено з підстав, визначених законом

· посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

· землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

· землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

· землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

· землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених ЗК

· землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК

· земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать:

· землі атомної енергетики та космічної системи;

· землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

· землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;

· землі під водними об'єктами загальнодержавного значення;

· земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

· земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

· земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

· земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

· земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування:

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

· зміни цільового призначення земельних ділянок;

· надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України клопотання разом з проектом відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.

При наданні земельної ділянки у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим клопотання разом із проектом відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає свої пропозиції до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

· самостійно господарювати на землі;

· власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

· використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

· на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

· споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Землекористувачі зобов'язані:

· забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

· додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

· своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

· не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

· підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

· своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

· дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

· зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.