2017-12-16
171
Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення(Римська конвенція) 26 жовтня 1961 р.
станом на 15.07.2002 р. в ній брали участь 69 держав-учасниць. Конвенція набула загальної чинності 18.05.1964 р. Україна приєдналася до Римської конвенції згідно з Законом України від 20.09.2001 р.
Для приєднання до цієї Конвенції держава повинна одночасно бути:
• членом ООН;
• членом Бернського Союзу або членом ВОІВ (ст. 24).
з моменту виходу держави з Бернського Союзу чи ВОІВ, її членство у Римській конвенції припиняється.
Для цілей Конвенції (ст. 3):
• під «виконавцями» маються на увазі актори, співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, виконують або будь-яким іншим способом беруть участь у виконанні творів літератури чи мистецтва;
• під «фонограмою» мається на увазі будь-який виключно звуковий запис звучання виконання або інших звуків;
• під «виробником фонограм» мається на увазі фізична або юридична особа, яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших звуків;
|
|
|
• під «публікацією» мається на увазі надання публіці примірників фонограми в достатній кількості;
• під «відтворенням» мається на увазі виготовлення одного або кількох примірників запису;
• під «телерадіомовленням» мається на увазі передача бездротовими засобами звуків або зображень і звуків для прийому публікою;
• під «ретрансляцією» мається на увазі одночасна передача телерадіопродукції однієї організації мовлення іншою організацією мовлення
Охорона, що надається Римською конвенцією, зводиться, головним чином, до національного режиму.
Регіональна угода (СНД)
У 24.09.1993 р. у Москві укладена Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав, яку Україна ратифікувала Законом від 27.01.1995 р.
Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення від 29.10.1971 р. (членство бл. 70-ти держав)
Україна приєдналася до цієї Конвенції Законом від 15.06.1999 р.
Брюссельська конвенція про поширення несучих програми сигналів, що передаються через супутникивід 21.05.1974 р. (чинна з 25 серпня 1979 р.) Станом на 15.07.2002 р. Конвенція налічувала 24 держави-члена. Україна участь в цій Конвенції не бере.
Конвенція має такі визначення термінів (ст. 1):
«сигнал» - створена за допомогою електронних засобів несуча частота, яка здатна передавати програми;
«програма» - сукупність матеріалів, отриманих безпосередньо чи в запису, які складаються із зображень, звуків або тих та інших одночасно, що передаються за допомогою сигналів з метою подальшого поширення;
|
|
|
«супутник» - будь-який устрій, що знаходиться за межами земного простору і здатен передавати сигнали;
«випромінювальний сигнал» - будь-який несучий програми сигнал, що спрямований на супутник або через нього;
«вторинний сигнал» - сигнал, який отримується шляхом перс творення технічних характеристик випроміненого сигналу з проміжними записами чи без них;
«орган-джерело» - фізична або юридична особа, що визначні, які саме програми будуть нести сигнали, що випромінюються;
«розповсюджуючий орган» - фізична або юридична особа, що вирішує, чи повинна мати місце передача вторинних сигналів широкому загалу чи його частині;
«розповсюдження» - дія, за якою розповсюджуючий орган передає вторинні сигнали широкому загалу чи будь-якій його частині.
Конвенція забороняє протизаконне поширення за допомогою супутників сигналів, що містять програми.Охорона за цією Конвенцією поширена й на випадки, коли похідні (ретрансляційні) сигнали поширюються кабелем, що Римською конвенцією не передбачається.
Конвенція не охороняє програму, що транслюється. Її об'єктом є саме сигнали, які використовуються організацією ефірного мовлення. Проте Конвенція наголошує, що жодне з її положень не може тлумачитись як таке, що обмежує або завдає шкоди охороні, яка вже надана авторам, виконавцям, виробникам фонограм або організаціям ефірного мовлення (ст. 6).
