В сфері товарних знаків

Мадридська угода про міжнародну реєстрація знаків (про запобігання хибним або таким, що вводять в оману, вказівкам походження товару) від14.04.1891 р.Угода перегляда­лася: 14.12 1900 (Брюссель); 2.06.1911 р. (Вашингтон); 6.11.1925 р. (Гаага); 2.06.1934 р. (Лондон); 15.06.1957 р. (Ніцца). Редакція угоди від 14.07.1967 р. – Стокгольмський акт, істотно доповнює дану Угоду, остання (чинна) редакція Стокгольмського акту 2.10 1979 р.На основі цієї угоди згодом було прийнято низку спеціальних угод. Деякі з них наведено нижче.

Договір про реєстрацію товарних знаків (Відень, 12 червня 1973 р.)в якому удосконалюється процедура реєстрації товарних знаків.

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р. (переглянута в Стокгольмі 14 липня 1967, в Женеві 13 травня 1977 р. і змінена 28 вересня 1979 р.). Україна приєдналася до угоди 1.06.2000 р.

Договір про закони щодо товарних знаків (Женева, 27.10.1994 р., чинний з 01.08.1996 р.) Договір було ратифіковано Законом України від 13.10.1995 р., чинний для України з 01.08.1996 р. (Україна увійшла до першої п'ятірки держав, ратифікація яких за­безпечила набуття Договором загальної чинності). У Договорі бере участь 29 держав-учасниць.Метою Договору є спрощення та гармонізація адміністративних процедур стосовно національних заявок і охорони знаків.

Найробійський договір про охорону олімпійського символу від 26.09.1981 р. і станом на 01.09.2002 р. у ньому бере участь 41 держава. Договір набув чинності 25.09.1982 р. Україна бере участь у цьому Договорі згідно з Указом Президента України від 13.03.1998 р., і цей Договір набув для неї чинності 20.12.1998 р. Договір є відкритим для будь-якого члена ВОІВ, Па­ризького союзу, ООН або члена однієї з її спеціалізованих установ.За договором, окрім випадків, коли на це є дозвіл МОК, всі держави-учасниці зобов'язані відмовляти в реєст­рації або визнавати недійсною реєстрацію у якості знака та забо­роняти відповідними засобами використання у якості знака чи ін­шого позначення у комерційних цілях будь-якого позначення, яке складається з олімпійського символу або містить його.

Інші напрямки захисту в сфері промислової власності

Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем. Договір укладено 26.05.1989 р., він є відкритим для будь-якої держави-учасниці ВОІВ або ООН, а також для певних міждержавних організацій, що задовольняють встановленим цим Договором критеріям. Держави-учасниці домовились, що будуть визнаватися непра­вомірними, щонайменше, такі дії, якщо вони здійснюються без дозволу володаря прав:

• відтворення топології;

• ввіз, продаж чи інші види розповсюдження у комерційних цілях топологій або інтегральних мікросхем, які містять топологію.

Проте, деякі такі дії можуть здійснюватись вільно у приватних цілях, а також з метою оцінки, аналізу, досліджень чи навчання.

Міжнародна конвенція по охорону нових сортів рослин від 2.12.1961 р. (переглянута 23.10.1978 р.). Україна приєдналася до цієї Конвенції згідно із Законом від 2.06.1995 р.Право охорони, надане селекціонеру, полягає в тому, що для:

• виробництва з метою комерційного збуту;

• пропонування для продажу;

• продажу матеріалу статевого або вегетативного розмноження

необхідно одержати попередній дозвіл відповідного селекціонера.

Охорона надається при виконанні таких умов:

а) ви­ведений сорт повинен відрізнятись однією або більше явно вира­женими істотними ознаками від будь-якого іншого сорту, існуван­ня якого на момент подачі заявки та надання правової охорони є загальновідомим;

в) на день подачі заявки даний сорт не повинен бути (або, якщо це передбачається законодавством відповідної держави, не пови­нен бути протягом більш як один рік) виставленим на продаж або використовуватись у комерційних цілях з дозволу селекціонера на території цієї держави, або більш ніж 6 років, якщо це стосується винограду, лісових дерев, плодових та декоративних дерев, вклю­чаючи у кожному випадку їх підщепи, і протягом більш ніж 4 роки щодо будь-яких інших рослин;

с) виведений сорт повинен бути достатньо гомогенним, у тому числі стосовно особливостей, характерних для його статевого або вегетативного розмноження;

d) виведеному сорту повинна бути властива стабільність його істотних ознак, тобто, після здійснення серії послідовних розмно­жень в кінці кожного циклу новий сорт повинен зберігати відпо­відність своєму опису;

е) виведеному сорту повинна бути дана назва згідно з положен­нями статті 13 цієї Конвенції.