Собівартість реалізованої продукції

У системі управління витратами важливими є такі показники, як собівартість готової та реалізованої продукції. Калькулювання і визначення цих показників тісно пов'язані, але вони мають самостійне значення. На їх основі обчислюється прибуток підприємства від операційної діяльності, визначається собівартість запасів продукції як важливої складової оборотних активів і деякі інші показники.

Собівартість готової (товарної) продукції — це виробничі витрати на виготовлену в певному періоді продукцію, виконані роботи та надані послуги, що є об'єктами реалізації (продажу).

Планова (прогнозна) собівартість готової продукції може обчислюватися різними методами залежно від планового горизонту, наявності нормативної бази, стадії планування та ін.

Досить простим і поширеним є обчислення планової собівартості готової продукції на основі функції витрат з розподілом останніх на змінні і постійні.

Формула (5.8) дає прийнятні результати, якщо структура продукції, ціни і тарифи стабільні, а постійні витрати у розрахунковому періоді не змінюються. Для врахування зміни цін, тарифів та рівня зарплати у плановому періоді базова собівартість продукції розподіляється на певні складові (витрати на матеріали, енергію, оплату праці і т. п.), які корегуються відповідними коефіцієнтами зміни витрат.

У вітчизняній практиці досить відомим є метод факторного обчислення планової собівартості продукції. Згідно з цим методом

До факторів впливу на собівартість продукції належить широке коло технічних і організаційних заходів, що передбачається впровадити на підприємстві, зміна економічних умов (цін, тарифів, обов'язкових платежів та ін.). Окремим фактором вважається зміна обсягу виробництва, оскільки за цією методикою розрахункова собівартість С_р обчислюються як пропорційна йому, незважаючи на наявність постійних витрат. Такий аналіз показує вплив постійних витрат на собівартість продукції за зміни її обсягу.

За наявності калькуляцій на всі вироби собівартість готової продукції може бути обчислена прямим методом, а саме:

У поточному плануванні та в системі бухгалтерського обліку застосовується більш деталізоване обчислення собівартості готової продукції з урахуванням виробничих витрат за певний період та зміни залишків незавершеного виробництва:

Собівартість незавершеного виробництва на початок періоду береться за звітними даними. Також звітними є показники С_в і С_нзв,

якщо визначається фактична величина собівартості. В процесі планування виробничі витрати обчислюються на основі планового обсягу виробництва, встановлених норм, чинних цін та іншої інформації, що стосується витрат. Нормативна величина незавершеного виробництва на кінець розрахункового періоду обчислюється різними методами залежно від особливостей виробництва і передусім від його типу. Детальніше це питання розглядається у спеціальній літературі з фінансів підприємств.

Собівартість реалізованої продукції — це виробничі витрати, які відносяться на продану в розрахунковому періоді продукцію. Основною складовою собівартості реалізованої продукції є собівартість виготовленої за певний період продукції, обчисленої за формулою (5.11). Крім цього, враховується зміна залишків не-проданої готової продукції за її собівартістю. Згідно з чинною системою бухгалтерського обліку на підприємствах України на фактичну собівартість реалізованої продукції відносяться нерозподілені загальновиробничі постійні витрати, а також наднормативні витрати. Останні виникають тоді, коли на підприємствах застосовується облік та калькулювання за методом «стандарт-костинг» у різних його модифікаціях. У цьому випадку наднормативні витрати не включаються у собівартість запасів продукції, а відносяться на період її реалізації. Таким чином, у загальному вигляді собівартість реалізованої продукції обчислюються за формулою:

Окремого пояснення потребує така складова собівартості реалізованої продукції, як нерозподілені загальновиробничі постійні витрати. Під час розгляду методики розподілу загальновиробничих витрат між окремими виробами при визначенні фактичної собівартості (параграф 5.4) зазначалося, що найбільш прийнятними є стабільні в межах певного періоду нормативні величини цих витрат на одиницю бази розподілу. Але в цьому випадку можливі відхилення розподілених загальновиробничих витрат від їх фактичної суми за звітний період. Якщо, наприклад, обсяг виробництва зменшується, меншою стає база розподілу, а отже, не всі постійні загальновиробничі витрати будуть розподілені на продукцію за нормативними ставками. Проілюструємо це на простому прикладі, взявши за базу розподілу машино-години роботи технологічного устаткування.

Аналіз і планові розрахунки показали, що за нормальної роботи технологічне устаткування підприємства (бізнес-одиниці) зайнято 200 000 машино-годин на рік. У П(С)БО 16 «Витрати» така величина називається нормальною потужністю.

Загальновиробничі витрати (за кошторисом) за цей період визначені в сумі 4000 тис. гри, у т. ч. змінні — 3000 тис. гри, постійні — 1000 тис. грн. Виходячи з цих даних обчислимо нормативи загальновиробничих витрат на одну машино-годину окремодля змінних (С₃^мзв) і постійних (Спзв) витрат:

Ці нормативи в подальшому використовуються для фактичного розподілу загальновиробничих витрат.

Наприклад, за звітний квартал поточного року загальновиробничі витрати становлять 1034 тис. грн, а кількість відпрацьованих машино-годин — 47 000. Змінні загальновиробничі витрати, які повністю відносяться на собівартість виготовленої продукції, становлять:

47 000- 15 = 705 000 гри.

Фактичні постійні витрати у складі загальновиробничих обчислюються як різниця:

1 034 000 - 705 000 = 329 000 грн. Із загальної суми постійних загальновиробничих витрат 329 000 грн на виробництво продукції відносяться:

47 000 • 5 = 235 000 грн.

Решта, тобто 94 000 грн (329 000 - 235 000), вважаються постійними нерозподіленими витратами і додаються до собіваріос-' ті реалізованої продукції у звітному періоді. При цьому, згідно з П(С)БО 16, загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Питання для самоконтролю

1. Для чого складають калькуляції на продукцію і яка їхня роль в управлінні витратами?

2. Поясніть, що є об'єктами калькулювання на підприємстві.

3. Що таке калькуляційна одиниця і як вона визначається?

4. Які види калькуляцій розробляються на підприємстві та яке їхнє призначення?

5. У чому полягають сутність, переваги і вади калькулювання за повними і неповними витратами?

6. З'ясуйте склад і зміст калькуляційних статей при калькулюванні за виробничими витратами.

7. Як обчислюються прямі витрати під час розроблення планових (нормативних) калькуляцій?

8. У чому сутність калькулювання за замовленнями і яка сфера застосування цього методу?

9. Поясніть попроцесний метод калькулювання.

10. Схарактеризуйте особливості нормативного методу обліку і калькулювання та умови його застосування.

11. Як розподілити загальновиробничі витрати пропорційно зарплаті робітників, у чому переваги і недоліки цієї методики?

12. Поясніть методику розподілу загальновиробничих витрат пропорційно машиномісткості виробів і дайте оцінку цій методиці.

13. Які можливі методи підвищення точності розподілу непрямих витрат при калькулюванні?

14. Як можна розподілити адміністративні витрати і витрати на збут у разі калькулювання за повними витратами?

15. З'ясуйте можливі методи визначення собівартості продукції у комплексному (сумісному) виробництві.

16. Поясніть методику визначення собівартості готової (товарної") продукції.

17. Як обчислюється собівартість реалізованої продукції?

18. З'ясуйте метод обчислення і списання нерозподілених загальновиробничих витрат у звітному періоді.