Домогосподарства як одержувачі доходів. Функціональний розподіл доходів

Платежі за запропоновані на ринку ресурси становлять доходи домогосподарств. Функціональний розподіл доходів вказує, яка частина грошового доходу суспільства припадає на кожен з чотирьох видів ресурсів.

У країнах із розвиненою економікою, всупереч пропагованому за радянських часів уявленню про експлуататорську суть капіталістичного ладу (тобто ринкової системи), найважливішим джерелом доходів є плата за працю – заробітна платня. Зокрема в економіці США на неї припадає майже три чверті сумарного доходу. Майже десяту частину доходу тут становлять доходи одноосібних власників (лікарів, правників, фермерів, власників невеликих фірм), які за своїм економічним змістом є фактично поєднанням заробітної плати, прибутку, ренти і процента. Доходи від володіння матеріальними ресурсами – рента (плата за землю) і процент (плата за капітал) разом із прибутками корпорацій становлять менше ніж п'яту частину сумарного доходу американських домогосподарств.

В Україні напередодні краху адмістративно-командної системи основна частка доходів, отриманих домогосподарствами (близько двох третин), також припадала на заробітну плату. Іншими важливими джерелами доходів населення були урядові трансферні платежі (пенсії, допомоги, стипендії) та, особливо в сільській місцевості, надходження від особистого підсобного господарства.

З початком ринкового реформування економіки України реальні доходи домогосподарств істотно знизилися, а їх структура помітно погіршилася. Різко зросла частка негрошових доходів – надходження від ведення особистого підсобного господарства становили у 1994 – 1995 роках понад 30% усіх доходів домогосподарств. Частка оплати праці у їх сукупному доході зменшилася в цей час до 40%. Водночас частка трансферних платежів не перевищувала 10%, тобто допомога держави в найскрутніші для населення часи була не надто вагомою.

Тільки з відновленням в Україні економічного зростання ситуація почала поліпшуватися. Постійно зростає частка оплати праці в доходах домогосподарств. Збільшується частка доходів, отриманих у грошовій формі. Зростає частка доходів від підприємницької діяльності та власності. На державні соціальні виплати упродовж останніх років припадає приблизно п'ята частина доходів домогосподарств. Водночас понад третина всіх доходів сільських домашніх господарств і далі пов'язана з веденням особистого підсобного господарства.

Окрім даних, які фіксує офіційна статистика, частину своїх людських ресурсів домогосподарства пропонують в тіньовій економіці. Масштаби тіньового сектору в країнах з розвиненою економікою становлять пересічно 5 - 15% валового внутрішнього продукту, залежно від специфіки конкретної країни. У країнах з перехідною економікою ситуація складніша. Тут частка тіньового сектору на певному етапі розвитку нерідко сягає половини офіційного обсягу виробництва товарів і послуг.

В Україні масштаби тіньової економіки були особливо значними в середині 1990-х років, коли вони, за різними оцінками, становили 40 - 60%о від офіційного валового внутрішнього продукту країни. Водночас між різними видами доходів домогосподарств у межах тіньової економіки існують серйозні відмінності. З одного боку, частина цих доходів припадає на відверто кримінальні види діяльності - торгівлю наркотиками, зброєю, людьми. Натомість більша частина доходів пов'язана з приховуванням діяльності з виробництва товарів і надання послуг для уникнення сплати податків. Ймовірно, що з поліпшенням економічного становища в країні, створенням сприятливих умов для розвитку малого бізнесу, реформуванням системи оподаткування тощо ситуацію вдасться поліпшити.