Домогосподарства як споживачі товарів і послуг

Переважну частину коштів, отриманих від продажу ресурсів землі, капіталу, праці та підприємницького хисту, домогосподарства витрачають на споживання. У країнах із розвиненою економікою на споживчі видатки домогосподарств припадає часто до двох третин валового внутрішнього продукту. В Україні упродовж декількох останніх років ця частка становить близько 55%.

Усі споживчі видатки домогосподарств поділяють на три основні категорії: видатки на товари щоденного вжитку, видатки на товари тривалого користування, видатки на послуги. Товари щоденного вжитку - це споживчі товари зі сподіваним терміном використання до трьох років (продукти харчування, переважна частина одягу, канцтовари, пальне для автомобілів тощо). Товари тривалого користування – товари, сподіваний термін використання яких перевищує три роки (наприклад, телевізори, холодильники, меблі, легкові автомобілі). Видатки на послуги – це оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг, послуг транспорту тощо.

Перш ніж говорити про споживчі видатки домогосподарств в умовах перехідної економіки України, варто згадати про особливості їхнього споживання за адміністративно-командної системи. Найхарактернішою рисою цього періоду було існування постійного дефіциту багатьох видів товарів. Нинішньому поколінню важко уявити собі щоденне вистоювання в чергах за найнеобхіднішими товарами, очікування упродовж місяців і років на можливість придбати телевізор, холодильник, не кажучи вже про автомобіль. У ситуації, коли рішення про те, що, як і для кого виробляти ухвалювались не ринком через механізм взаємодії попиту на товари та їх пропозиції, а централізованими плановими органами, більшості споживчих товарів завжди бракувало.

Прикрою, але закономірною особливістю динаміки споживчих видатків домогосподарств на перехідному етапі розвитку національної економіки стало стрімке зростання частки на придбання продовольчих товарів. Сьогодні видатки сімейних господарств на харчування становлять приблизно дві третини їхнього використовуваного доходу (тобто доходу, зменшеного на величину особистих податків). Для порівняння, у країнах з розвиненою економікою ця частка не перевищує 15 - 20%.

В останні роки зросла частка видатків домогосподарств, що припадає на оплату послуг. Проте, на жаль, більшою мірою це пов'язано не з поліпшенням якості та асортименту послуг, а з помітним підвищенням цін і тарифів на комунальні послуги, які були непропорційно низькими за адміністративно-командної системи. Видатки на придбання товарів тривалого користування зменшилися порівняно з 1991 р. у декілька разів. Однак сьогодні, після відновлення 2000 р. економічного зростання, їх частка у споживчих видатках домогосподарств доволі динамічно зростає.