Порядок створення спільних підприємств

 

Основною передумовою для успішного створення спільного підприємства є визначення цілей діяльності та стратегії розвитку. Виділяють чотири основні стратегії розвитку спільного підприємства: підвищення ефективності виробництва; розширення операційного процесу; зменшення ризику; розвиток за рахунок залучення інвестицій, технологій і кваліфікації.

Виходячи з вище вказаних стратегій, основними мотивами створення спільного підприємства є: придбання необхідних виробничих ресурсів, ринкові мотиви, розподіл ризику.

Нині більшість спільних підприємств створюються тому, що фірми-партнери відчувають нестачу того чи іншого виду ресурсів, необхідного для прибуткової реалізації виробничого або ринкового потенціалу. Це можуть бути фінансові ресурси, виробничі потужності, сировинні матеріали, технології, патенти, управлінські кадри, інформація тощо.

Ринкові мотиви спільного підприємництва дають змогу партнерам розширити збутову мережу, збільшити економію на масштабах за рахунок нарощування обсягів виробництва та більш оперативного розподілу накладних витрат тощо.

Мотивами розподілу ризику керуються найчастіше компанії у сферах виробничої діяльності, які вимагають значних початкових інвестицій і де кінцеві результати важко передбачити.

Відповідно до чинного законодавства України спільне підприємство може бути створене: шляхом його заснування; у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції; у результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100-відсотковою іноземною інвестицією.

Процес створення спільних підприємств на території України включає ряд послідовних етапів:

1. Розробка позицій українського партнера з питань створення спільних підприємств.

2. Пошук і вибір іноземного партнера.

3. Підготовка і підписання партнерами протоколу про наміри.

4. Розробка техніко-економічного обґрунтування і його узгодження партнерами.

5. Підготовка установчих документів на базі техніко-економічного обґрунтування.

6. Реєстрація спільного підприємства.

Українське підприємство, що бажає створити спільне підприємство, має надати інформацію іноземним партнерам про: рівень якості продукції, що випускається, її порівняння зі світовими аналогами; технічні характеристики обладнання; наявність окремих споруд, а також наявність вільних площ для внеску до Статутного фонду; професійну підготовку і кваліфікацію кадрів; забезпеченість території майбутнього спільного підприємства транспортними комунікаціями; місцезнаходження підприємства стосовно постачальника сировини, напівфабрикатів.

Перед тим як почати свою діяльність, засновникам спільного підприємства слід вирішити, у якій організаційно-правовій формі створювати підприємство: товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи в іншій формі. Крім того, засновникам спільного підприємства необхідно до державної реєстрації підприємства вирішити для себе такі питання, як вибір назви підприємства, склад його засновників, місцезнаходження, розмір статутного фонду, види внесків засновників у статутний фонд, процентне відношення внесків засновників у статутний фонд, кандидатури керівників і головного бухгалтера спільного підприємства, сфера діяльності підприємства.

Державна реєстрація спільного підприємства здійснюється у районній, міській державній адміністрації за місцезнаходженням спільного підприємства. Відомості про державну реєстрацію спільного підприємства адміністрація у десятиденний строк подає в статистичні та фінансові органи. Спільне підприємство включають у Державний реєстр України з дня його реєстрації.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна реєстрація спільного підприємства здійснюється не пізніше 30 днів із дня подання заяви з поданням необхідних документів відповідній адміністрації.

Для державної реєстрації засновники спільного підприємства подають відомості і документи, передбачені Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності:

- резиденти – рішення власників про створення суб’єкта підприємницької діяльності (таким рішенням є установчий договір);

- статут (якщо він необхідний для створення організаційної форми суб’єкта підприємництва);

- реєстраційну картку, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

- документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору (2-10 неоподатковуваних мінімумів, в залежності від сфери підприємницької діяльності);

- документ, що підтверджує сплату засновниками внеску у статутний фонд підприємства, що створюється (в розмірі, передбаченому законодавчими актами);

- рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення спільного підприємства, якщо законодавчі акти України передбачають таку згоду.

Юридичні особи-засновники додатково до вказаних документів подають нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи.

Якщо засновниками є фізичні особи, їх підписи на установчих документах повинні бути нотаріально завірені.

Статутний фонд спільного підприємства – це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке вони створюють.

Обов’язковість створення Статутного фонду спільного підприємст­ва передбачена законодавством України. При цьому частка іноземно­го інвестора у Статутному фонді має становити не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиція­ми з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Мінімальний розмір статутного фонду складає для товариства з обмеженою відповідальністю 625 мінімальних заробітних плат, для акціонерних товариств – 1250, для підприємств інших форм власності обсяг самостійно встановлюються засновниками. Крім грошових коштів, внески установників можуть бути у вигляді рухомого і нерухомого майна, інших матеріальних цінностей і майнових прав. Порядок оцінки внесків визначається в установчих документах створюваного підприємства.

Іноземний інвестор може здійснювати свій внесок до Статутного фонду спільного підприємства у вигляді: іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; валюти України; будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним май­нових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай), виражених у конвертованій валюті; грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань; будь-яких прав інтелектуальної власності; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів; інших цінностей відповідно до чинного законодавства України.

Внески іноземного інвестора та його українського партнера оцінюються в іноземній конвертованій валюті за домовленістю.