У чому полягають явні та неявні ціннісні припущення?

Світогляд людини базується на певній сукупності фундаментальних цінностей. Визнання пріоритету однієї цінності часто пов'язане з підпорядкуванням їй іншої, як менш значущої, іноді ж цінності заперечують одна одну. В цьому випадку говорять про конфлікт цінностей.

Іноді у процесі побудови аргументу автор явно вказує на обрані ним цінності. Але досить часто, особливо у невеликих текстах, вони явно не фіксуються. Наприклад, більшості людей вища освіта не приносить ніякої користі. Оскільки сьогодні частіше багатими становляться ті, хто не вчився в університеті чи інституті. Добре відомо, що серед "нових українців" освічених людей набагато менше, ніж тих, хто навіть у школі навчався на трійку.

Ключовими словами у цьому фрагменті є "вища освіта" та "користь". Висновок сформульовано у першому реченні. На його основі можна реконструювати проблему: "Чи корисно мати вищу освіту?" В цьому написанні ключове слово "корисно" є багатозначним. Але смисл його вживання автором стає зрозумілим з контексту: корисно те, що дозволяє розбагатіти. Висновок обґрунтовується двома резонами.

Оскільки ціннісна орієнтація автора явно не визначена, то у процесі розуміння її слід виявити. З урахуванням такої експлікації стає ясно, що в розумінні наведеного аргументу істотним є врахування опозиції "багатство – інтелектуальна досконалість", що фіксує один з ймовірних конфліктів цінностей. В залежності від того, що для вас є пріоритетним, результат процесу розуміння і подальша оцінка міркування радикально змінюються.

СЬОМЕ КРИТИЧНЕ ПИТАННЯ:

Які явні та неявні дескриптивні припущення?

Важлива для аналізу та правильного розуміння аргументу інформація в реальному спілкуванні достатньо часто явно не виражена, а ніби-то мається на увазі. При цьому маються на увазі не тільки фундаментальні цінності, а й різні дескриптивні пропозиції – аксіоми, табличні дані, загальнодоступні відомості тощо.

Для правильного аналізу розуміння і оцінки аргументів-ентимем експлікація дескриптивних пропозицій є обов'язковою. Яким же чином це можна здійснити? Це залежить від характеру і конкретного виду умовиводів, використовуваних при побудові аргументу. Однак в найширшому розумінні можна стверджувати, що виявлення скорочених умовиводів (ентимем)здійснюється логічним чи герменевтичним способом.

У випадку правильних, суто дедуктивних умовиводів, елементи яких жорстко пов'язані один з одним, стає можливим логічно реконструювати неявні пропозиції. Для аргументів, побудованих з використанням недемонстративних умовиводів (індукція, аналогія), однозначна реконструкція неявних пропозицій часто не є можливою. Зазвичай, вона здійснюється герменевтично, тобто через розуміння смислу всього аргументу, тексту, елементом якого він є, широкого контексту та творчо-варіативне відтворення того, що могло б бути на місці "пустих місць" структури аргументу. Результати цього процесу залежать як від досліджуваного міркування, так і від особливих здібностей та знань того, хто його аналізує і бажає зрозуміти. Наприклад, відомий аргумент Р.Декарта "Я мислю, отже я існую" є скороченою формою силогізму, де наявний менший засновок та висновок і після реконструкції цього умовиводу отримаємо більший засновок "Все що мислить – існує".