Етапи становлення та реформування системи пенсійного страхування в Україні

 

До 1 січня 2004 р. в Україні діяла повністю державна система пенсійного забезпечення, яка у своїй основі мала базовий Закон України "Про пенсійне забезпечення", ухвалений Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. Вод­ночас, крім цього Закону, пенсії призначалися також на підставі інших 19 законів, які передбачали особливості та пільгові умови призначення пенсій окремим категоріям населення (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державним службовцям, на­родним депутатам України, помічникам народних депутатів, суддям, прокуро­рам, науково-педагогічним працівникам та деяким іншим категоріям осіб).

Серед недоліків раніше діючої пенсійної системи можна визначити неви­правдану значну пільговість, яка виявлялася в особливих умо­вах пенсійного забезпечення для значної кількості категорій населення. Ці умови стосувалися зниження пенсійного віку, зменшення тривалості трудово­го стажу, підвищення граничного розміру пенсій. Такі пільгові умови призве­ли до того, що розміри призначених пенсій були у 10—15 разів вищі за ті, що призначалися за основним законом. Таким чином порушувався принцип соціальної справедливості. При цьому спостерігалося зростання числа пенсіонерів, які мали право на дострокове призначення пенсії.

Значно ускладнилися демографічні проблеми. З урахуванням демографічних чинників передбачається подальше зростання диспропорції між пенсіонерами і працюю­чим населенням.

Існуюча пенсійна система в Україні не забезпечувала необхідного розміру пенсій. За раніше діючим законодавством навіть максимальна трудова пенсія не досягала не лише прожиткового мінімуму, а й межі злиденності — за міжнародними стандартами — 1 долар у день на особу.

Таким чином, необхідність проведення пенсійної реформи стала нагальною проблемою.

Процес реформування пенсійного забезпечення, запровадження та розвитку пенсійного страхування в Україні умовно можна поділити на декілька етапів:

1998-2004 роки (перший етап);

2004-2011 роки (другий етап);

2011 – 2013 роки (третій етап);

2014-2015 роки (четвертий етап);

2015 -

Перший етап

Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від 14 січня 1998 р. було передбачено у системі соціального страхування його окремий вид — пенсійне страхування. В цьому ж році запроваджено систему персоніфікованого обліку даних про застраховану особу, а з 1 липня 2000 року надається інформація з електронної картки персоніфікованого обліку про застрахованих осіб.

Другий етап

9 липня 2003 р. Верховна Рада прийняла два пенсійних закони — закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та "Про недержавне пенсійне забезпечення", які докорінно змінили систему пенсійно­го забезпечення. Ці закони набрали чинності з 1 січня 2004 р.

Основні положення другого етапу реформи:

1. В Україні згаданими законами запроваджено нову пенсійну систему на страхових засадах. Якщо за попереднім законодавством пенсія надходила з одного джерела і ста­новила державну пенсію, то нова пенсійна система передбачала три рівні: перший рівень — солідарна система, другий рівень — накопичувальна система, третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. Отже, пенсія особи має скла­датися з трьох частин, кошти для кожної структурної частини накопичуються і виплати здійснюються за спеціальними умовами.

2. Визначено механізм обрахування та сплати страхових внесків на пенсій­не страхування.

3. Замінено трудовий стаж на страховий стаж, який є однією з обов'язко­вих умов призначення пенсій за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. При цьому страховим стажем визначено період (строк), протя­гом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стра­хуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

4. Визначено страхувальників, які мають сплачувати страхові внески за застрахованих осіб.

5. Встановлено новий механізм залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітку.

6. Встановлено новий механізм обрахунку страхового стажу із введенням коефіцієнта страхового стажу, при цьому величина оцінки одного року за період участі тільки у солідарній пенсійній системі є вищою, ніж за період участі в солідарній та накопичувальній пенсійних системах одночасно.

7. Не застосовується кратне обрахування страхового стажу (яке раніше застосовувалося при обрахунку трудового стажу у певних випадках).

8. На першому етапі реформи збережено раніше встановлений в Україні пенсійний вік: для чоловіків — 60 років, для жінок — 55 років. Визначено мінімальний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком у солідарній системі — п'ять років.

9. Встановлено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Цим реалізовано конституційну гарантію, встановлену в ст. 46 Конституції України, — пенсії та соціальні виплати, які є основним джерелом існування особи, мають бути не менше прожиткового мінімуму.

10. Встановлено новий механізм обрахунку заробітку для нарахування пенсії з урахуванням коефіцієнта заробітної плати.

11. Визначено виплати (доходи), що враховуються у заробітній платі застра­хованої особи для обчислення пенсії.

12. За новим законодавством пенсійна система включає тільки пенсійні виплати. Надбавки, підвищення і доплати до пенсій виведені з пенсійної сис­теми у систему державної соціальної допомоги та додаткового соціального за­хисту з визначенням відповідних джерел (державний та комунальний бюджети або інші джерела). Такий підхід забезпечує можливість Пенсійному фонду України звільнитися від фінансування виплат, які не входять до його зобов'я­зань.

13. У цілому в пенсійній системі відсутні пільги щодо пенсійного забезпе­чення. Тимчасово збережено пільги окремим категоріям осіб на умовах раніше чинного законодавства.

14. Нова пенсійна система не передбачає виплати соціальних пенсій. Нині вони переведені у систему державної соціальної допомоги.

Отже, суттєво реформовано солідарну пенсійну систему, було передбачено по­ступове введення накопичувальної системи та недержавного пенсійного забез­печення.

У 2010 році розпочинають підготовку до наступного етапу реформування пенсійної системи. В липні 2010 року прийнято закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким змінено організаційні основи фінансування системи соціального страхування в тому числі і пенсійного страхування. Пенсійний фонд України стає єдиним акумулятором коштів, що в подальшому розподіляються за різними видами соціального страхування.

Третій етап

Наступний етап пенсійної реформи обумовлений можливою кризою солідарної системи. Через постійний дефіцит бюджету Пенсійного фонду України солідарна пенсійна система стала тягарем для Державного бюджету (за рахунок якого покривався дефіцит ПФУ), тому уряд розробив ряд заходів, які покликані змінити ситуацію в пенсійній системи України.

Ключові положення реформи 2011 року:

- поступове збільшення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, поступове, протягом 10 років, щорічно збільшуючи його на 6 місяців, починаючи з 1 лютого 2011 року;

- поступове збільшення пенсійного віку чоловіків, які виходять на пенсію з державної служби, до 62 років, починаючи з 2013 року;

- збільшення мінімального трудового стажу для отримання пенсії за віком з 5 до 15 років;

- підвищення тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок з 20 років до 30 років і для чоловіків з 25 до 35 років для новопризначених пенсій;

- встановлення розміру максимальної пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Наступний етап пенсійної реформи був пов’язаний зі змінами в системі державного пенсійного забезпечення, зокрема державних службовців, народних депутатів, суддів, працівників прокуратури, науково-педагогічних працівників, військовослужбовців, а також змінами у пільговому пенсійному забезпеченні. Так, ключовою зміною в 2014 році стало зменшення розміру спеціального пенсійного забезпечення для окремих категорій працівників з 80% до 60% заробітку, а також запровадження системи оподаткування пенсій. У 2015 році було внесено чергові зміни до законодавства про пенсійне забезпечення, які по-перше, встановили відрахування з пенсій працюючих пенсіонерів; по-друге, обмеження права на отримання пенсії для працюючих державних службовців, суддів, працівників прокуратури; підвищення умов пільгового пенсійного забезпечення та пенсій за вислугу років; і нарешті з 1 червня 2015 року повне скасування спеціального пенсійного забезпечення для державних службовців, суддів, працівників прокуратури, народних депутатів.

У 2016 році анонсується наступний новий етап пенсійної реформи.

Кабінетом Міністрів України схвалено проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій” та внесено на розгляд Верховної Ради України, який зареєстровано 30.04.2015 за № 2767.

Законопроект передбачає нову систему пенсійного забезпечення українців, за якої пенсії будуть фінансуватися з трьох джерел – солідарного, накопичувального і недержавного рівнів.

Призначення всіх видів пенсій буде здійснюватися за нормами єдиного закону, будуть скасовані спеціальні пенсії (крім пенсій для військовослужбовців). Тобто, з 1 січня 2016 року пенсія державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування, податківцям, митникам, прокурорам, суддям та науковим і науково-технічним працівникам буде призначатися на загальних підставах.

Пропонується з 1 січня 2016 року запровадити накопичувальну професійну пенсійну програму для осіб, яким виповнилося не більше 35 років, та які працюють на роботах, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення та пенсійне забезпечення за вислугу років.

З 1 січня 2017 року передбачається запровадити другий рівень системи пенсійного забезпечення.

Учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування будуть особи, яким на вказану дату виповниться не більше 35 років. Поряд з цим, застрахованим особам, яким станом на 1 січня 2017 р. виповниться не більше 55 років, надається право добровільно прийняти рішення щодо участі у накопичувальній системі пенсійного страхування.

Розмір внеску у перший рік становитиме 2 відсотка та щороку збільшуватиметься на один відсоток, до досягнення 7 відсотків у 2022 році.

По мірі збільшення розміру внеску для застрахованої особи, починаючи з 2018 року, відповідно зменшуватиметься розмір єдиного внеску для роботодавця, тобто відбудеться частковий перерозподіл сплати розміру єдиного внеску від роботодавця до працівника (по 1 відсотку щорічно), і вже у 2022 році ставка єдиного внеску для роботодавця буде зменшена на 5 відсотків.

Законопроектом пропонується звільнити солідарну систему від невластивих для неї виплат шляхом фінансування з Державного бюджету України:

доплат до мінімального розміру пенсій (різниця між розміром пенсії виходячи із тривалості страхового стажу і заробітку та мінімальним розміром пенсійної виплати);

пільгових пенсій та за вислугу років;

втрат за працюючих інвалідів та підприємств УТОГ, УТОС;

поліпшення матеріального становища інвалідів війни, учасників бойових дій.