Міжнародні залізничні перевезення

Міжнародні залізничні перевезення – це переміщення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між двома і більше державами.

Правове регулювання міжнародних залізничних пасажирських перевезень здійснюється за допомогою таких міжнародних договорів:

– Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р. (згідно з текстом Протоколу змін від 03.06.1999 р.), є чинною для України з 05.06.2003 р. - дата приєднання України до Конвенції;– Угоди про міжнародне пасажирське сполучення з урахуванням особливостей застосування його окремих норм в сполученні залізницями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки від 28.05.1997 р.

Правове регулювання міжнародних залізничних вантажних перевезень здійснюється за допомогою таких міжнародних договорів:

– Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 р. (із змінами від 16.10.2015 р.), є чинною для України з 05.06.1992 р.;

– Європейської угоди про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31.05.1985 р., є чинною для України з 27.04.1989 р.;

– Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р., є чинною для України з 05.06.2003 р.;

– Угоди між КМУ, Урядом Російської Федерації та Урядом Словацької Республіки про перевезення ядерних матеріалів між Російською Федерацією і Словацькою Республікою через територію України від 21.10.2010 р., ратифікованої Законом від 20.04.2011 р., є чинною для України з 23.05.2011 р.;– Угоди між Урядом Республіки Болгарія, Урядом Російської Федерації та КМУ про перевезення ядерних матеріалів між Російською Федерацією і Республікою Болгарія через територію України від 27.04.2006 р., ратифікованої Законом від 27.07.2006 р., є чинною для України з 08.09.2006 р.;– Правил перевезень небезпечних вантажів по залізничних дорогах від 05.04.1996 р. Правила не застосовуються з 01.01.2010 р. на території України при перевезенні вантажів у внутрішньому сполученні. Міжнародні залізничні перевезення пасажирів.

У червні 2003 р., як було зазначено, Україна приєдналася до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасницями якої в переважній більшості є країни Західної Європи та інші держави (наприклад, Австрія, Бельґія, Данія, Литва, Марокко, Норвегія, Польща, Португалія, Франція, Фінляндія, Туреччина, Туніс), а з 2004 р. Україна є членом Міжурядової Організації з міжнародних перевезень залізничним транспортом (ОТІФ). Україна залишила за собою право не застосовувати положення цієї Конвенції до пасажирів, які постраждали у нещасних випадках, що сталися на території України, якщо ці пасажири є громадянами України або мають звичайне місце проживання в Україні.

З метою полегшення і поліпшення міжнародного обміну держави-члени домовилися про надання допомоги з питань найбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур і організаційних методів, що стосуються залізничних вагонів, залізничного персоналу, залізничної інфраструктури і допоміжних служб. У Конвенції визначені такі Єдині правила, які стосуються міжнародного залізничного сполучення і допуску залізничного обладнання для використання в міжнародному сполученні: a) «Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ)» (Додаток A до Конвенції);b) «Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)» (Додаток B до Конвенції);c) «Регламентом про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (РІД)» (Додаток C до Конвенції);d) «Єдині правила до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ)» (Додаток D до Конвенції);e) «Єдині правила до договору про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ)» (Додаток E до Конвенції);f) «Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)» (Додаток F до Конвенції);g) «Єдині правила про допуск залізничного обладнання, що використовується в міжнародному сполученні (АТМФ)» (Додаток G до Конвенції). Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ – Додаток A до Конвенції) застосовуються до будь-якого договору залізничного перевезення пасажирів за плату або безоплатно, якщо місце відправки і призначення розміщені в двох різних державах-членах. Застосування не залежить від місця проживання або місця роботи і національності сторін, що укладають договір. Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевозити пасажира, а також за потреби багаж і транспортні засоби до місця призначення та видати багаж і транспортні засоби у місці призначення.Договір перевезення повинен бути підтверджений одним або кількома проїзними документами, що надаються пасажиру. Відсутність, неправильність або втрата проїзного документа не впливає ні на існування, ні на дійсність договору. Проїзний документ має силу і свідчить про укладення і зміст договору перевезення доки не буде доведено протилежне. В цих Правилах встановлені вимоги до проїзного документу. Зокрема, в проїзному документі повинні бути вказані як мінімум: a) перевізник або перевізники; b) помітка про те, що перевезення навіть за протилежної домовленості здійснюється згідно із цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦІВ); c) будь-які відомості, необхідні для доказу укладення і змісту договору перевезення, та які дозволять пасажирові використовувати права, що витікають з цього договору. Згідно із загальними умовами перевезень пасажир має право провозити при собі предмети, що легко переносяться (ручна поклажа), а також живих тварин. Окрім того, пасажир може провозити з собою громіздкі предмети. До перевезення не допускаються предмети або тварини, що можуть заважати або турбувати пасажирів або заподіяти їм шкоду. Договірні зобов'язання з перевезення транспортних засобів повинні бути вказані в транспортній накладній, яка видається пасажирові. Транспортна накладна може бути частиною проїзного документа пасажира. Розділом IV Єдиних правил визначається відповідальність перевізника. Зокрема, Глава I встановлює відповідальність у випадку загибелі, чи поранення пасажирів. Перевізник несе відповідальність у разі смерті пасажира, якщо він травмується або його фізичному або психічному стану заподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадок під час перебування в рухомому складі або при посадці чи висадці, незважаючи на те, яка залізнична інфраструктура використовується. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо: a) нещасний випадок зумовлений причинами, що виходить за рамки залізничної експлуатації, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки; b) нещасний випадок трапився з вини пасажира; c) причиною нещасного випадку є поведінка третьої особи, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки; інше підприємство, що використовує ту саму залізничну інфраструктуру, не розглядається як третя особа; право на регресійну вимогу зберігається. Відшкодування збитків у випадку смерті, поранення або іншого завдання шкоди фізичному або психічному стану пасажирів, повинні надаватися у формі одноразової виплати. Проте якщо національне законодавство допускає (дозволяє) щорічні виплати, то збитки відшкодовуються в цій формі, якщо цього вимагають поранений пасажир або правомочні особи. Сума збитків визначається національним законодавством. Проте, при застосуванні Єдиних правил верхня межа для пасажира становить 175000 розрахункових одиниць у формі одноразової виплати або щорічної виплати, що відповідає цій сумі, якщо національне законодавство визначає верхню межу меншою, ніж ця сума. У випадку повної або часткової втрати багажу перевізник повинен, щоб виключити подальші відшкодування, сплатити: a) якщо розмір збитків доведено – відшкодування в цьому розмірі, яке, проте, не повинно перевищувати 80 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм ваги брутто або 1200 розрахункових одиниць за кожне багажне місце, b) якщо розмір збитків не доведено – наперед визначене відшкодування в розмірі 20 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм ваги брутто або 300 розрахункових одиниць за кожне багажне місце. Окрім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення багажу і інші суми, витрачені у зв'язку з перевезенням втраченого багажного місця, а також вже сплачені митні і акцизні збори. У випадку пошкодження перевізник повинен виплатити відшкодування, за винятком всіх інших збитків, що відповідає вартості багажу.Перевізник несе відповідальність за своїх робітників і інших осіб, послугами яких він користується для виконання перевезення, коли ці робітники або ці інші особи знаходяться при виконанні своїх обов'язків. Керуючі залізничної інфраструктури, по якій здійснюється перевезення, розглядаються як особи, послугами яких перевізник користується для виконання перевезення. Пасажир несе відповідальність стосовно перевізника за будь-які збитки: a) спричинені з причини недотримання своїх обов'язків відповідно до: 1) вимог щодо виконання формальностей, яких вимагає митниця або інші адміністративні власті; обов’язку виконувати формальності, яких вимагає митниця або інші адміністративні власті під час проїзду при перевезенні з собою предметів (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема їхнє завантаження) і тварин. Він повинен бути присутнім при огляді цих предметів, якщо закони і настанови кожної держави не передбачають винятків; маркування багажу. На добре видимій частині кожного багажного місця пасажир повинен чітким написом, що не стирається, і який неможливо сплутати, зазначити: a) своє прізвище і адресу, b) місце призначення; 2) особливих положень з перевезення транспортних засобів в Загальних умовах перевезення або 3) Регламентом міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД), або b) спричинені через предмети або через тварини, яких він перевозить з собою, якщо лише він не доведе, що збитки були заподіяні через певні обставини, яких він не міг уникнути і наслідків яких він не міг відвернути, незважаючи на всі вжиті ним застережні заходи, що вимагаються від пасажира, який усвідомлює свою відповідальність. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо:a) нещасний випадок зумовлений причинами, що виходить за рамки залізничної експлуатації, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки;b) нещасний випадок трапився з вини пасажира;c) причиною нещасного випадку є поведінка третьої особи, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки; інше підприємство, що використовує ту саму залізничну інфраструктуру, не розглядається як третя особа; право на регресійну вимогу зберігається.Єдиними правилами визначені строки позовної давності. Строк давності на відшкодування збитків стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі і травмувань пасажирів закінчується:a) для позову пасажира – після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після випадку; b) для позову інших правомочних осіб – після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після смерті пасажира, але не більше п'яти років з першого дня після випадку. Строк давності інших позовів за договором перевезення закінчується після одного року. Проте строк давності складає два роки у випадку позову з приводу збитків, завданих внаслідок дій або недогляду, здійсненого або з наміром спричинити такі збитки, або з легковажності, або розумінням того, що такі збитки ймовірно будуть завдані.Відповідно до Угоди про міжнародне пасажирське сполучення з урахуванням особливостей застосування його окремих норм в сполученні залізницями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки від 28.05.1997 р. встановлюється пряме міжнародне залізничне і змішане залізнично-морське сполучення для перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу між Азербайджанською Республікою, Республікою Вірменія, Республікою Білорусь, Грузією, Республікою Казахстан, Киргизькою Республікою, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Російською Федерацією, Республікою Таджикистан, Туркменістаном, Республікою Узбекистан, Україною та Естонською Республікою. Міжнародні залізничні перевезення вантажів.

Накладна ЦІМ/УМВС. Після розширення кордонів ЄС Україна опинилися в дії двох систем міжнародних залізничних перевезень. З однієї сторони знаходяться держави-члени Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), які застосовують Конвенцію про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ/ЦІМ); з іншої сторони – держави-члени Організації співробітництва залізниць (ОСЗ), які застосовують Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС). Для подолання проблем, пов’язаних з дією двох систем міжнародних залізничних перевезень, при підтримці Комітетів ЦІТ і ОСЗ ОТІФ, ЄС була розроблена уніфікована накладна ЦІМ/УМВС, яка являє собою синтез накладних ЦІМ і УМВС. Рішення про впровадження єдиної накладної ЦІМ/УМВС було прийняте на 34-й сесії Наради Міністрів транспорту Організації співробітництва залізниць (ОСЗ), яке відбулося 13-15 червня 2006 р. в Софії. Офіційно накладна набрала чинності 01.09.2006 р. З цього моменту за бажанням будь-якого вантажовласника, що відправляє товари в держави Західної Європи, де застосовується інше транспортне право (КОТІФ), для оформлення перевезення вантажів можливо використовувати уніфіковану накладну ЦІМ/УМВС. Використання накладних ЦІМ/УМВС набуває особливого значення при перевезеннях, призначенням у країни залізниці, яких не є учасниками УМВС (Словаччина, Румунія та інші).

Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)) застосовуються до будь-якого договору залізничного перевезення вантажів за плату, якщо місце приймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані у двох різних державах-членах. При чому застосування не залежить від місцезнаходження або національної належності сторін, що укладають договір. Розрізняють перевізника та фактичного перевізника. «Перевізник» означає перевізника, з яким клієнт укладає договір перевезення згідно із цими Єдиними правилами, або іншого перевізника, що несе відповідальність на підставі цього договору. «Фактичний перевізник» означає перевізника, котрий не уклав договору перевезення з клієнтом, але якому «перевізник», довірив повністю або частково здійснити залізничне перевезення. Договір перевезення повинен бути підтверджений накладною, складеною згідно з єдиним зразком. Проте відсутність, неправильність або втрата накладної не впливає на існування та дійсність договору, який залишається під дією Єдиних правил. Вимоги до накладної. Накладна повинна бути підписана відправником і перевізником, підпис може бути замінено відбитком календарного штемпелю, відміткою облікової машини або відміткою нанесеною будь-яким іншим відповідним способом. Перевізник повинен відповідним чином засвідчити на дублікаті накладної приймання вантажу і вручити дублікат відправнику. Накладна не має сили коносаменту. Накладна складається для кожної відправки. Якщо між відправником і перевізником немає інших домовленостей, предметом однієї накладної може бути лише вантаж, розміщений в одному вагоні. В накладній повинні міститись такі відомості:a) місце і дата її складання; b) прізвище і адреса відправника; c) прізвище і адреса перевізника, що уклав договір перевезення; d) прізвище і адреса особи, якій фактично було вручено вантаж, якщо цією особою не є перевізник, зазначений в пункті «c»; e) дата і місце приймання вантажу до перевезення; f) місце видачі; g) прізвище і адреса одержувача; h) найменування роду вантажу і способу упаковки, а для небезпечних вантажів - найменування, передбачене в Регламенті міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД); i) кількість вантажних місць і особливі позначки і номери, які необхідні для ідентифікації дрібних відправок; j) номер вагона у випадку вагонних відправок; k) номер залізничного рухомого складу, якщо він рухається на власних колесах та був переданий для перевезення як вантаж; l) крім того, у випадку з транспортними одиницями комбінованого перевезення - категорія, номер або інші характеристики, які необхідні для ідентифікації їх; m) маса брутто вантажу або кількість вантажу, виражена в іншій формі; n) детальний перелік документів, що вимагаються митними або іншими адміністративними властями, які додаються до накладної або знаходяться в розпорядженні перевізника у відповідній державній установі або іншій зазначеній в договорі установі; o) витрати, пов'язані з перевезенням (вартість перевезення, додаткові видатки, митні збори і інші витрати, що мають місце з моменту укладання договору і до моменту видачі вантажу), якщо вони повинні бути сплачені одержувачем, або будь-яка інша вказівка про те, що одержувач повинен оплатити витрати; p) відмітка про те, що, незважаючи на будь-яку протилежну домовленість, перевезення підпадає під дію Єдиних правил. За потреби в накладній, крім того, повинні зазначатися такі відомості: a) у випадку перевезення кількома перевізниками – перевізник, який повинен видати вантаж, якщо він дав свою згоду на запис у накладній; b) витрати, що їх бере на себе відправник; c) сума накладного платежу, що стягується при видачі вантажу; d) оголошена вартість вантажу і сума, в яку оцінюється несвоєчасна доставка; e) встановлений строк, коли має бути здійснене перевезення; f) встановлений маршрут; g) перелік не вказаних переданих перевізнику документів; h) відомості відправника стосовно кількості і найменування пломб, якими він опечатав вагон.Сторони можуть вносити в накладну будь-яку іншу інформацію, яку вважатимуть за необхідну. Накладна, зокрема дублікат, може складатися в формі електронної реєстрації даних, які можна перетворити у читабельні письмові знаки. Способи, що використовуються для реєстрації і обробки даних, повинні бути еквівалентні з функціонального погляду, зокрема стосовно доказової сили представленої цими даними накладної. Накладна є доказом укладення і умов договору перевезення, а також приймання вантажу перевізником, доки не доведено протилежне. Якщо завантаження здійснив перевізник, то накладна має силу і свідчить, доки не доведено протилежне, про стан вантажу та його упаковки згідно з відомостями в накладній або за відсутності таких даних, про його зовні добрий стан в момент приймання вантажу перевізником і про точність зазначення в накладній кількості місць, їхнього маркування та номерів, а також маси брутто або кількості, визначених іншим способом.Якщо завантаження здійснив відправник, то накладна має силу і свідчить, доки не доведено протилежне, про стан вантажу та його упаковки згідно з відомостями в накладній, або за відсутності таких даних, про його зовні добрий стан в момент приймання вантажу перевізником і про точність відомостей лише у випадку, коли перевізник перевірив ці відомості та записав результати своєї перевірки в накладну. Проте накладна не є доказом у випадку, коли вона містить мотивоване застереження. Застереження може бути мотивоване, зокрема, тим, що перевізник не має відповідних засобів для перевірки того, чи відповідає відправка відомостям, внесеним в накладну.Відправник і перевізник домовляються про те, на кого покладається завантаження і розвантаження вантажу. За відсутності такої домовленості завантаження і розвантаження дрібних відправок покладається на перевізника, в той час як завантаження вагонних відправок покладається на відправника, а розвантаження після доставки - на одержувача. Строки доставки. Строк доставки встановлюється шляхом домовленості між відправником і перевізником. За відсутності домовленості цей строк не може перевищувати строку:а) для вагонних відправок: строк відправки 12 годин; строк перевезення вантажу на кожні 400 км маршруту 24 години;б) для дрібних відправок: строк відправки 24 години; строк перевезення вантажу на кожні 200 км маршруту 24 години.Відстані стосуються встановленого шляхом домовленості маршруту, за відсутності такого – найкоротшого по можливості маршруту.Перевізник може встановлювати додаткові строки доставки з визначеною тривалістю в таких випадках:a) для відправок, що перевозяться: залізничними лініями з різною шириною колії; морським шляхом або внутрішніми судноплавними лініями; автомобільними шляхами, якщо немає залізничного сполучення. b) в надзвичайних умовах, що є наслідком незвичного збільшення перевезень або незвичних експлуатаційних ускладнень.Відлік строку доставки починається після прийому вантажу до перевезення; він подовжується на весь час затримки, що відбулася не з вини перевізника. До строку доставки не враховуються неділя та встановлені законом святкові дні. Перевізник повинен в передбаченому місці видачі вручити одержувачу накладну і видати вантаж після одержання від нього розписки і платежів, належних згідно з договором перевезення. Відповідальність перевізника та відправника. Відправник несе відповідальність за всі наслідки неправильного завантаження, виконаного ним, і повинен, зокрема, відшкодувати перевізнику пов'язані з цим збитки. Доведення неправильного завантаження покладається на перевізника. Відправник несе відповідальність стосовно перевізника за всі види збитків і витрат, пов'язаних з відсутністю або незадовільним станом упаковки, за винятком випадку, коли при прийнятті вантажу перевізником незадовільний стан упаковки був очевидним і про це було відомо перевізнику, але він не зробив жодних застережень з цього приводу. Для виконання адміністративних формальностей, що їх виконання вимагають митні та інші власті перед видачею вантажу, відправник повинен додати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи й надавати йому всю необхідну інформацію.Перевізник не зобов'язаний перевіряти правильність або достатність цих документів і інформації. Відправник несе перед перевізником відповідальність за будь-які збитки, що виникли внаслідок відсутності, недостатності або неправильності цих документів і інформації, за винятком випадку, коли помилку було допущено з вини перевізника. Перевізник несе відповідальність за збитки, заподіяні у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу з моменту приймання його до перевезення до моменту видачі, а також за прострочення доставки вантажу, незалежно від того, яка залізнична інфраструктура використовується. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини правомочної особи, у зв'язку з розпорядженням правомочної особи, що не було спричинене виною перевізника, а також у зв'язку з власними дефектами вантажу (внутрішнє псування, природне зменшення і т. д.) або обставинами, яких перевізник не міг уникнути і наслідкам яких не міг запобігти. У випадку повної або часткової втрати вантажу, з тим, щоб виключити інші відшкодування, перевізник повинний виплатити відшкодування, розраховане за біржовою ціною, або, за відсутності такої ціни, – за ринковою ціною, або, за відсутності однієї і другої ціни, – за споживчою вартістю вантажів подібного роду і ґатунку на день і в місці, в якому вантаж прийнято до перевезення. Відшкодування не повинне перевищувати 17 розрахункових одиниць за кожний відсутній кілограм маси брутто. Крім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення вантажу, сплачені митні збори і інші суми, витрачені на перевезення втраченого вантажу, за винятком акцизних зборів на вантажі, що перевозяться в режимі тимчасової відміни цих зборів. Перевізник повинен в передбаченому місці видачі вручити одержувачу накладну і видати вантаж після одержання від нього розписки і платежів, належних згідно з договором перевезення. Прирівнюються до видачі вантажу одержувачу, якщо виконуються відповідно до чинних на станції призначення приписів: a) передача вантажу митниці або податковій установі до їхніх приміщень або складів, якщо останні не знаходяться під наглядом перевізника; b) передача вантажу на склад залізниці, експедитора або на склад загального користування. Перевізник несе відповідальність за своїх працівників та інших осіб, послугами яких він користується для виконання перевезення, коли ці працівники або ці інші особи знаходяться при виконанні своїх обов'язків. Підприємства, які управляють залізничною інфраструктурою, по якій здійснюється перевезення, розглядаються як юридичні особи, послугами яких перевізник користується для виконання перевезення. Строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності складає, проте, два роки, якщо йдеться про позов, що стосується: a) виплати накладної плати, стягнутої перевізником з одержувача; b) виплати виручки від здійсненого перевізником продажу вантажу; c) збитку, що виник внаслідок дії або недогляду, скоєного або з наміром спричинити такий збиток, або з легковажності і з розумінням того, що такий збиток, ймовірно, буде завдано; d) одного з договорів перевезення, що діяли до перевідправлення.Кожний перевізник, що стягнув при прийманні або видачі вантажу витрати або інші платежі, що випливають з договору перевезення, зобов'язаний сплатити перевізникам, що беруть участь у перевезенні частину, що їм належить. Порядок оплати регулюється в угодах між перевізниками.Відповідно до Єдиних правил до договорів про використання вагонів в міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ - Додаток D до Конвенції) підприємство залізничних перевезень, якому було довірено вагон для використання як транспортного засобу, відповідає за втрату або пошкодження вагона або його допоміжного обладнання, якщо воно не доведе, що це сталося не з його вини. Підприємство залізничних перевезень не відповідає за збитки, пов'язані з втратою допоміжного обладнання, яке не написане з обох боків вагона або не зазначене в супроводжуючому його інвентарному переліку. В Єдиних правилах про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ – Додаток F до Конвенції) встановлюється процедура затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних настанов для залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні. В Єдиних правилах про технічний допуск залізничного обладнання, що використовується в міжнародному сполученні (АТМФ – Додаток G до Конвенції) встановлюється процедура, згідно з якою залізничні транспортні засоби та інше залізничне обладнання допускається до обігу та використання в міжнародному обміні. При чому під «залізничним транспортним засобом» розуміється будь-який транспортний засіб, спроможний пересуватися на власних осях залізничними шляхами з допомогою засобів тяги чи без них; допуск типу конструкції і допуск до експлуатації, надані допуску з метою обігу та використання на території решти держав.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) діє з 01.11.1951 р. та з деякими доповненнями використовується і в даний час. Її учасники – країни СНД, колишні соціалістичні країни Азії (Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам), Болгарія і Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Румунія, які денонсували УМВС, однак готові користуватися її положеннями. Головне призначення УМВС полягає в тому, що для всіх залізниць – учасниць Угоди вона встановлює єдині перевізні документи. Угода складається з 8 розділів, в яких регулюється весь комплекс питань транспортного процесу: укладання договору перевезення, порядок прийому вантажів до перевезення, накладна, вирахування провізних платежів та ін. УМВС доповнюється рядом тарифів, правил та інструкцій.

Укладання договору міжнародного перевезення вантажів за УМВС оформляється накладною єдиного зразка, що складається з 5 листів:

1) оригінал накладної – супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом з 5-м листком;

2) дорожна відомість – супроводжує вантаж до пункту призначення і залишається в пункті призначення;

3) дублікат накладної – віддається відправнику після укладення договору перевезення;

4) лист видачі вантажу – супроводжує відправлення до станції призначення і залишається в цьому пункті;

5) лист – повідомлення про прибуття вантажу – супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з оригіналом накладної і вантажем. Крім того, заповнюється необхідна кількість додаткових екземплярів дорожньої відомості (для дороги відправлення, транзитних доріг і митних органів).

Для учасників УМВС затверджується Єдиний транзитний тариф. У Європейській угоді про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31.05.1985 р. передбачені вимоги до міжнародної залізничної мережі «Є» – системи основних і другорядних ліній. Основними лініями є "магістральні залізниці", якими вже тепер здійснюється великий обсяг міжнародних перевезень або які набудуть великого значення в найближчому майбутньому; другорядними лініями є ті лінії, які, доповнюючи нині мережу основних ліній, зможуть забезпечити міжнародні залізничні перевезення великого обсягу тільки у віддаленому майбутньому. Магістральні лінії міжнародної залізничної мережі «Є», або мають відповідати технічним параметрам, наведеним у додатку II до вказаної Угоди, або мають бути приведені у відповідність до положень цього додатка в ході майбутніх робіт з модернізації ліній у рамках внутрідержавних програм. Згідно з Угодою між КМУ, Урядом Російської Федерації та Урядом Словацької Республіки про перевезення ядерних матеріалів між Російською Федерацією і Словацькою Республікою через територію України від 21.10.2010 р. сторони співпрацюють з метою забезпечення перевезення свіжого та відпрацьованого ядерного палива, інших категорій ядерних матеріалів, які відносяться до ядерного паливного циклу, природного урану, радіоактивних матеріалів, які утворюються в результаті переробки відпрацьованого ядерного палива, а також порожніх транспортно-пакувальних комплектів для таких матеріалів із Російської Федерації в Словацьку Республіку та із Словацької Республіки в Російську Федерацію транзитом через територію України. Угода між Урядом Республіки Болгарія, Урядом Російської Федерації та КМУ про перевезення ядерних матеріалів між Російською Федерацією і Республікою Болгарія через територію України від 27.04.2006 р. визначає порядок співпраці між вказаними державами з метою забезпечення перевезення свіжого та відпрацьованого ядерного палива, інших категорій ядерних матеріалів, які відносяться до ядерного паливного циклу, природного урану та високоактивних осклованих відходів, а також порожніх транспортно-пакувальних комплектів для таких матеріалів із Російської Федерації в Республіку Болгарія та з Республіки Болгарія в Російську Федерацію, транзитом через територію України.