Методика оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища закладу

В ринковій економіці середовище забезпечує ефективність діяльності підприємства.

Розглядаючи структуру середовища визначаються складові, що з точки зору впливу на підприємство, можна вважати факторами. Середовище підприємства поділяють на такі групи факторів:зовнішнє середовище: макросередовище; мікросередовище;внутрішнє середовище.

Макросередовище складається з факторів непрямої дії, тобто вони переважно прямо не пов'язані з конкретним підприємством, зате створюють певне сприятливе або несприятливе середовище для його господарсько-бізнесової діяльності.

При розробці стратегії варто враховувати вплив наступних факторів макросередовища: а) стану економіки країни; б) політико-правових відносин; в) ефективності державного регулювання економіки; г) рівня НТП; д) рівня соціального розвитку; ж) стану культури, ціннісних орієнтацій в суспільстві; з) дієвості профспілок, партій і громадських організацій; е) демографії; к) природних умов, екології; л) міжнародного стано-вища; м) надзвичайних обставин, яким не могли запобігти керівники (форс-мажорних).

Мікросередовище — це середовище безпосереднього впливу на підприємство, тобто це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством.

Фактори мікросередовища: а) конкуренти і конкурентне середовище в цілому; б) покупці; в) постачальники; г) партнери; д) місцеві органи профспілок, партій, громадських організацій; ж) місцеві органи влади тощо.

Внутрішнє середовище - це елементи та фактори, що визначають внутрішній стан, сильні і слабкі сторони і, значною мірою, ефективність діяльності підприємства.

Фактори внутрішнього середовища підприємства: а) його виробничий потенціал; б) кадрово-управлінський потенціал; в) конкурентоспроможність продукції і конкурентний потенціал; г) організація маркетингу і збуту; д) фінансовий стан; е) ефективність виробництва; є) стратегія, місія і цілі; ж) організаційна структура і культура; з) організація виробництва і праці; к) мотиваційні механізми; л) екологічність виробництва; м) соціальна ефективність; н) імідж підприємства тощо.

Схема середовища наведено на рис. 7.10.

При вивченні середовищапідприємства додержуються наступної послідовності дослідження:

визначають фактори макро-, мікро- і внутрішнього середовища, що впливають на підприємство (у т.ч. – у стратегічному періоді);

отримують про ці фактори максимальну інформацію;

оцінюють отриману інформацію про кожний фактор впливу середовища на підприємстві і прогнозують величину можливого впливу;

на цій основі визначають можливості та загрози зовнішнього середовища та сильних і слабких сторін - внутрішнього;

отримують базу для стратегічного аналізу і визначення альтернативних стратегій.

При аналізі зовнішнього середовища підприємства – діагностика та прогноз макросередовища.

В умовах ринку власне фактори зовнішнього середовища визначають переважно успіх підприємства та, на жаль, вони найменше залежать від нього. В зовнішньому середовищі знаходяться ресурси. Там же перебувають клієнти і формується певна економічна атмосфера бізнесу.

Діагностика і прогнозування зовнішнього середовища повинна посідати центральне місце у формуванні стратегії підприємства. Особливо це стосується макросередовища. Його значний вплив на підприємство незаперечний.

У світовій економічній науці аналіз основних факторів макросередовища називають PEST-аналізом (від абревіатури назв основних елементів цього середовища: P (політико-правове середовище); Е (економічне середовище); S (соціокультурне середовище); T (технологічне середовище).

Предметом діагностики і прогнозування макросередовища мають стати його фактори та їх складові, зображені на рис. 7.10.

1. Стан економіки країни: обсяги ВНП, ВВП, національного доходу на душу населення; фаза економічного циклу; рівень зайнятості та безробіття; рівень інфляції; участь у зовнішньоекономічній діяльності; стан сукупного попиту та ін.

2. Політико-правові відносини: економічна система; форми власності, розподілу і перерозподілу ВВП; політична система; законодавча база, ефективність законів і підзаконних актів у галузі економіки; рівень лібералізації економічного життя; політична стабільність тощо.

3. Ефективність державного регулювання економіки: уміле поєднання механізмів ринкового саморегулювання економіки з важелями її державного регулювання; фіскальна політика держави, податкова система, стан держбюджету та державного боргу; монетарна (грошово-кредитна) політика держави, регулювання грошової маси в обігу банківською системою, доступність кредитів, резерви і процентні ставки банків, обмінні курси, платіжний баланс країни; антиінфляційна політика; зовнішньоекономічна політика держави; контроль за дотриманням законів; уміле обмежене застосування адміністративних регуляторів економіки (дозволів, заборон, обмежень, норм).

4. Розвиток НТП: розвиток освіти і науки; рівень інновацій; технологічний рівень; рівень технічного розвитку економіки.

5. Соціальний розвиток: рівень доходів населення; рівень поляризації населення в доходах; соціальний захист вразливих верств суспільства (безробітних, дітей, інвалідів, пенсіонерів, студентів, тощо); встановлення певних соціальних параметрів: межі бідності, мінімальних обсягів зарплати, пенсій, стипендій, допомог; індексація доходів; рівень умов праці і техніки безпеки тощо.

6. Розвиток культури, ціннісні орієнтації в суспільстві: рівень освіченості та професійної підготовки населення; розвиток всіх складових культури; ціннісні орієнтації населення, традиції, менталітет.

7. Природні умови, екологія: запаси і використання природних ресурсів: вугілля, нафти, газу, руди, лісів, водних ресурсів тощо; клімат і ґрунти; екологічні вимоги щодо захисту повітря, ґрунту і води від забруднення внаслідок економічної діяльності.

8. Демографія: чисельність і склад населення; розподіл населення по території; рівень народжуваності, смертності і природний приріст; середня тривалість життя і середній вік працюючих; співвідношення чоловіків і жінок; демографічне навантаження; є) механічний рух населення, міграції.

9. Дієвість профспілок: соціальне партнерство профспілок з роботодавцями і владою; рівень профспілкових вимог щодо рівня і умов зайнятості; вимоги профспілок щодо умов і захисту праці; робота профспілок з оздоровлення працюючих і їх сімей.

10. Міжнародне становище: наявність військових конфліктів; рівень діяльності міжнародних організацій з урегулювання міжнародних політичних і економічних відносин; рівень діяльності зовнішньоекономічних відомств і вищих органів влади країни з урегулювання зовнішньоекономічної діяльності.

11. Форс-мажорні обставини - фактори випадку (природні чи техногенні катаклізми, надзвичайні ситуації, які можуть суттєво вплинути на реалізацію стратегії – аварії, повені, пожежі, бурі, обледеніння тощо).

За допомогою експертів і відповідних методів (про це в наступних темах) оцінюють ступінь впливу кожного фактора-загрози та реальності кожної можливості, їх градацію за важливістю. Виявляють критичні для підприємства загрози та найбільш реальні і бажані можливості.

Фактори мікросередовища є елементами зовнішнього середовища безпосереднього факторіального впливу на підприємство.

Конкуренція — це співіснування і боротьба товаровиробників та інших суб'єктів ринкового середовища за досягнення максимальних прибутків та інших цілей шляхом задоволення різноманітних потреб споживачів з повним використанням при цьому власних сильних сторін і можливостей зовнішнього середовища, усуненням слабких власних сторін і загроз ззовні.

Конкурентне середовище підприємства - це суб'єкти конкурентної боротьби (конкуренти) і їх дії із забезпечення власних інтересів, в результаті чого формуються певні умови діяльності підприємства.

У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь (або галузі), в якій воно функціонує, щоб виробити найбільш ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його високу конкурентоздатність та конкурентостійкість.