Факторинг – різновид торговельно – комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта (купівля банком рахунків-фактур клієнта на певних умовах)

При здійсненні факторингових операцій за балансом банку обліковується дебіторська заборгованість позичальника, яка є об'єктом факторингової угоди. Облік таких кредитів здійснюється за відповідними рахунками розділів 20-23.

 

Порядок обліку операцій з фінансового лізингу визначений Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України, що затверджена постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475.

Фінансовий лізинг обліковується за балансом лізингодавця як надана позика. При цьому вартість об'єкта фінансового лізингу списується з його балансу.

Отримані лізингоодержувачем у фінансовий лізинг основні засоби чи нематеріальні активи обліковуються ним на окремих аналітичних рахунках балансових рахунків 4400 „Основні засоби" та 4300 „Нематеріальні активи". З іншого боку лізингоодержувач показує виникнення кредиторської заборгованості за фінансовим лізингом.

 

7. Облікові процедури запобігання кредитному ризикові

 

З метою забезпечення стабільності банку та захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційні банки формують спеціальні резерви для покриття можливих втрат за активами, зокрема за наданими кредитами.

Спеціальні резерви створюються для відшкодування можливих збитків від утрат активів та під позабалансові зобов'язання банку за рахунок витрат. Вони формуються за всіма видами активів і позабалансових зобов'язань, зокрема за кредитами й зобов'язаннями та гарантіями, що мають кредитний характер. Порядок формування резервів визначено Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279.

З метою розрахунку розміру резерву під кредитні ризики банки здійснюють класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією згідно з такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника;

- оцінка стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків за ним;

- рівень забезпечення кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля за ступенем ризику визначається категорія кожної кредитної операції: „стандартна", „під контролем", „субстандартна", „сумнівна", „безнадійна". Класифікація позичальників здійснюється за результатами оцінювання їх фінансового стану.

 

Фінансовий стан позичальника	Обслуговування боргу позичальником
„добре"	„слабке"	„незадовільне'
"А"	Стандартна	Під контролем	Субстандартга
„Б"	Під контролем	Субстандартна	Сумнівна
"В"	Субстандартна	Сумнівна	Безнадійна
„Г"	Сумнівна	Безнадійна	Безнадійна
„Д"	Безнадійна	Безнадійна	Безнадійна

На підставі класифікації кредитного портфеля та врахування прийнятого забезпечення позик банк оцінює чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і відповідний коефіцієнт резервування, який і визначає розрахункову величину спеціального резерву за кредитом.

 

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)
Стандартна	1%
Під контролем	5%
Субстандартна	20%
Сумнівна	50%
Безнадійна	100%

 

Ведення фінансового обліку формування і використання резервів за кредитними операціями банків регламентується Правилами бухгалтерського обліку формування і використання резервів у банках України, затвердженими постановою Правління НБУ від 11.06.2001 р. № 268.

Спеціальні резерви за кредитними операціями банку обліковуються за такими рахунками:

- резерви під заборгованість за наданими кредитами:

1590 КА Резерви під нестандартну заборгованість інших банків;

1591 КА Резерви під стандартну заборгованість інших банків;

2400 КА Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;

2401 КА Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам;

- резерви під заборгованість за нарахованими доходами:

1790 КА Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

2490 КА Резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами.

Усі рахунки резервів є рахунками контрактивними, що дає змогу відображати у фінансовій звітності реальний стан кредитного портфеля банку.

Облікові процедури, що служать для відображення в обліковій системі банку операцій з резервами, можна розділити на три цикли:

1. Облік формування резервів.

2. Облік регулювання резервів.

3. Облік використання резервів.

Формування спеціальних резервів банків полягає у визнанні витрат, пов'язаних із погіршенням якості активів і позабалансових зобов'язань. Спеціальні резерви, що обліковуються за контрактивними рахунками, зменшують вартість відповідних активів.

Розгляньмо облік спеціальних резервів на прикладі кредитів, наданих клієнтам банку.

Формування спеціальних резервів за основною сумою боргу відображається в обліку такими проведеннями:

Дт 7702 Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам

Кт 2400 Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам.

Списання безнадійних активів у комерційних банках здійснюється за рахунок спеціальних резервів. Списання безнадійної заборгованості за кредитними операціями відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт Відповідний рахунок сформованого резерву

Кт Відповідний рахунок сумнівної заборгованості за кредитом.

Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами списується за рахунок сформованих резервів, якщо є ймовірність неотримання економічних вигод від кредитної операції та ухвалене відповідне рішення щодо визнання цієї заборгованості безнадійною.

При списанні безнадійної щодо отримання заборгованості за нарахованими доходами за рахунок сформованих резервів виконується таке проведення:

Дт Рахунок резерву під заборгованість за нарахованими доходами

Кт Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами.