Схема руху типового клієнта центру зайнятості по секторах відповідно до вимого ЄТОНН

Довідково-консультаційний сектор.

Сектор самостійного пошуку роботи.

Профінформаційний сектор.

Реєстраційно-приймальний сектор.

Сектор активної підтримки безробітних.

Сектор по роботі з роботодавцями.

Було запроваджено також ЄІАССЗУ - Єдину інформаційно-аналітичну систему служби зайнятості України, що передбачає створення уніфікованої бази даних про потребу в працівниках, пропозиціях робочої сили, можливостях професійного навчання в Україні, а також про можливості електронного взаємообміну з пенсійним фондом, органами державної влади, субсидій, статистики, податкової адміністрації, соціальними партнерами.

Лекція № 3.2.

Тема: Застосування реклами, паблік рілейшнз і маркетингу в діяльності служб зайнятості.

План:

1. Передумови застосування реклами, паблік рілейшнз, маркетингу в діяльності служб зайнятості.

2. Рекламна діяльність служб зайнятості.

3. Використання службами зайнятості прийомів і методів паблік рілейшнз.

4. Маркетингова діяльність служб зайнятості.

Література:

1. Бязк С. Паблик рилейшнз. Что зто такое? - М., 1990.

2. Гончаров М. В поисках совершенства управлення. Руководство для высшего управленческого персонала. - М., 1993.

3. Дейн А. Реклама. - М., 1993.

4. Завьялов П., Демидов В. Формула успеха: маркетинг. - М., 1991.

5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. - М., 1992.

6. Невзолин Л. "Паблик рилейшнз" - кому это нужно? Основы учебного курса. - М., 1993.

7. Почепцов Г. Имиджмейкер. Паблик рилейшнз для политиков й бизнесменов. - К., 1995.

ВСТУП

Ринкова трансформація економіки України неможлива без розвинутого й ефективно діючого ринку праці. У свою чергу, він є найбільш складним і динамічним елементом ринкової економіки. Даний інституційний механізм ринку праці виник у світі як результат еволюційного, природно-історичного розвитку організацій трудового посередництва, які стояли біля його джерел у різних країнах.

У формуванні серед населення, громадськості, реальних і потенційних клієнтів правильного уявлення про службу зайнятості, її роль і можливості на ринку праці, допомоги, що вона може надати конкретній людині, великі можливості мають такі неінституційні засоби, як реклама, паблік рілейшнз і маркетинг. Вони є порівняно новими напрямками роботи служб зайнятості.

1. Досвід кращих європейських служб зайнятості довів, що за інших рівних умов, кількість працевлаштованих громадян визначається авторитетом служб зайнятості, технологією їх робот, якістю надаваних послуг. У формуванні серед населення, громадськості, реальних і потенційних клієнтів правильного уявлення про службу зайнятості, її роль і можливості на ринку праці, тієї допомоги, що вона може надати конкретній людині, великі можливості мають такі неінституційні засоби, як реклама, паблік рілейшнз і маркетинг.

Реклама, паблік рілейшнз і маркетинг є порівняно новими напрямками роботи служб зайнятості. На перший погляд, ця діяльність не має прямого відношення до підвищення ефективності роботи служби зайнятості, тому що начебто не спрямована на працевлаштування громадян. Але ж процес сприяння пошуку роботи починається не тоді, коли людина звертається до центру зайнятості, а тоді, коли вона приймає дане рішення. З іншого боку, центр зайнятості починає процес обслуговування громадянина також не тоді, коли він вже знаходиться у приміщенні центру, а коли спеціалісти почали збирати інформацію про вакансії та визначати всі деталі надання конкретної послуги, її мету, зміст.

Як раз на вирішення цих проблем і спрямоване використання в центрах зайнятості реклами, паблік рілейшнз і маркетингу. У цьому зв'язку головною метою даного розділу є аналіз рекламної і маркетингової діяльності служб зайнятості, використання ними прийомів і методів паблік рілейшнз. Для досягнення даної мети вирішуються два головних завдання.

Перше: з'ясовується сутність, мета, форми і методи реклами, паблік рілейшнз і маркетингу, а також розглядаються причини і передумови їх застосування в центрах зайнятості. Вирішуючи цю проблему, ми обговоримо принципові відмінності цих видів діяльності у службах зайнятості й у фірмах, підприємствах, що виробляють речові товари або надають платні послуги. Друге: розкривається сфера застосування і технологія організації рекламної діяльності, паблік рілейшнз і маркетингу в службах зайнятості, їх загальні та відмітні риси.

Рекламу, паблік рілейшнз і маркетинг об'єднує, зокрема, використання соціологічних обстежень і соціологічних досліджень, що мають свою специфіку в залежності від того, якій меті вони підпорядковані. Але ця проблема є предметом інших дисциплін і навчальних курсів, тому в даному випадку не розглядається.

Оскільки реклама, як вид діяльності, має багатоцільовий характер і застосовується в паблік рілейшнз і маркетингу, наш аналіз починається саме з реклами. Вона розглядається як самостійний напрямок роботи. Це дозволить під час аналізу проблем паблік рілейшнз і маркетингу відібрати з всього різноманітні елементів реклами ті, що використовуються або в одному, або в іншому випадку.

У світі послугами служб зайнятості користується незначна частина тих, хто шукає роботу, і більшість вакансій фірми і підприємства заповнюють без участі центрів зайнятості. Доля працівників, які працевлаштуються за сприянням центрів зайнятості, від загальної чисельності прийнятих на роботу коливається у країнах світу від 5 % до 30 %. Причин цього явища чимало. Але, як показують спеціальні дослідження, основною є та, що служби зайнятості не мають усвоєму розпорядженні повної інформації про вакансії, а ще конкретніше - у них немає інформації про престижні робочі місця. Справа в тому, що наймачі найчастіше не інформують центри зайнятості про такі вакансії. Пояснення такої поведінки роботодавців достатньо просте: на їх думку, більшість клієнтів служби зайнятості має низьку кваліфікацію, до того ж їх частина має такі небажані якості, як недостатня сумлінність, "складний" характер, слабке здоров'я, схильність до зловживання спиртними напоями і т. п.

Маркетинг, паблік рілейшнз і реклама з'явилися й одержали поширення в бізнесі при виробництві і продажу речових товарів. Проте, існує ціла низка відмінностей використання маркетингу, паблік рілейшнз і реклами у службах зайнятості, обумовлених їх специфікою. Перша група відмінностей пов'язана з тим, що служби зайнятості не виготовляють речові товари, а надають послуги населенню і фірмам. Тому наш аналіз ми почнемо з розгляду сутності послуги та її характерних рис. Під послугою розуміється будь-який захід або вигода, що одна сторона може запропонувати другій і яка, в основному, невідчутна та не приводить до заволодіння будь-чим. Для підвищення якості конкретних послуг служби зайнятості використовують три способи: 1-й - поліпшення підбору спеціалістів; 2-й - підвищення їхньої кваліфікації; 3-й - посилення контролю за ступенем задоволеності клієнтів (зокрема, шляхом проведення їх обстежень).

Підкреслимо чотири найбільш важливих відмінності, що відрізняють послуги, які надаються службами зайнятості від приватних агенств, що займаються працевлаштуванням. По-перше, служби зайнятості надають безоплатні послуги, їх діяльність носить некомерційний характер і не має на меті одержання прибутку. Отже, кількість клієнтів, що скористалися їхніми послугами, не визначає фінансового стану центру, добробуту спеціалістів, які працюють у ньому. По-друге, перелік послуг служб зайнятості дуже обмежений,випливає з їх функцій і визначається законодавством. Розширення базових послуг з ініціативи працівників служби неможливе у зв'язку з обмеженими фінансовими можливостями. По-третє, більшість послуг служб зайнятості має посередницький характер, а задоволення нужд клієнтів здійснюється третьою стороною. Громадяни одержують в центрі зайнятості не саму роботу, а лише інформацію про вакансію, що існує на фірмі або підприємстві, де і буде вирішуватися питання працевлаштування. Те ж саме можна сказати про професійне навчання й організацію оплачуваних громадських робіт, коли потреби клієнтів задовольняються - у першому випадку навчальними закладами, а в другому - підприємствами й організаціями, де, власне, і будуть працювати безробітні. Лише частина потреб клієнтів задовольняється безпосередньо працівниками центрів зайнятості, від яких цілком залежить якість наданих послуг. До таких послуг відносяться, зокрема, профконсультація і профінформація. По-четверте, служби зайнятості не можуть обмежити коло своїх клієнтів,вибрати якусь певну групу споживачів своїх послуг (наприклад, тільки інженерно-технічних працівників) або виділити одну послугу (наприклад, профконсультацію), зосередивши на них свою увагу.

Ця специфіка служб зайнятості обумовлює помітні відмінності організації маркетингу, паблік рілейшнз і реклами від їх застосування на підприємствах, що виробляють речові товари або надають платні послуги. У той же час, сутність даних видів діяльності в центрах зайнятості залишається.

2. Реклама є формою безособистісного надання службою зайнятості набору ідей та інформації за допомогою засобів комунікації з метою переконання реальних і потенційних клієнтів розпочати бажані для конкретного центру зайнятості дії.

Такими діями насамперед є:

- з боку осіб, які потребують допомоги у працевлаштуванні та професійній орієнтації, - максимальне збільшення їх звернень у службу, оскільки збільшення звернень - це додаткова можливість, підвищення якості підбору працівників на замовлення роботодавців;

- з боку фірм і підприємств - посилення координації діяльності щодо вивільнення працівників, працевлаштування осіб, неспроможних на рівних конкурувати за робочі місця, надання інформації про вільні робочі місця, своєчасна і повна сплата внесків у фонд зайнятості.

Отже, сутність рекламної діяльності служби зайнятості полягає в тому, щоб реальний або потенційний клієнт (під клієнтами служби зайнятості ми розуміємо незайнятих громадян і роботодавців) прийняв бажане для центру зайнятості рішення. Процес прийняті людиною рішення щодо використання тієї або іншої послуги - досить складний і багатоетапний.

Служби зайнятості для здійснення рекламної діяльності, як правило, не створюють спеціальних підрозділів. Вони доручають ці обов'язки одному із службовців, який організовує взаємодію центру зайнятості зі спеціалізованими рекламними фірмами й агентствами. Основне завдання співробітників служби - розробка рекламної стратегії, яка проходить такі етапи: 1). визначення мети реклами; 2).рішення про рекламне звернення; 3).вибір засобів розповсюдження інформації; 4). розробка рекламного бюджету; 5). оцінка ефективності реклами.

Вибір засобу поширення рекламної інформації включає прийняття центром зайнятості трьох взаємозалежних рішень. По-перше, необхідно визначити головні параметри реклами - охоплення (кількість людей, яку він намагається ознайомити з рекламою за визначений проміжок часу) і частоту (кількість рекламних оголошень за деякий період часу).

По-друге, варто зробити відбір головних засобів поширення рекламної інформації і її конкретних носіїв з урахуванням їхніх характеристик.

Для газет і журналів такими характеристиками є читацька аудиторія, на яку розраховане видання, тираж і періодичність видання.

Радіо-реклама має ряд важливих переваг. До них відносяться широка аудиторія і можливість шляхом вибору певного часу передати звернення до потрібної категорії слухачів. За допомогою музики, звукових ефектів, можна досягти більшого впливу на почуття людей, ніж, наприклад, за допомогою друкованих носіїв. Реклама на радіо коштує відносно недорого. Недоліком радіо-реклами є те, що деякі категорії населення зовсім не слухають радіо.

Найбільш ефективною є реклама на телебаченні, де здійснюється комбінація зображення, кольору, руху і звуку. Телебачення забезпечує широке охоплення населення і при правильному виборі каналу, студії і часу передачі - високу спрямованість на конкретну аудиторію. До недоліків використання телебачення треба віднести високу вартість ефірного часу.

Два універсальні принципи реклами. Перший - реклама повинна привернути увагу, викликати інтерес, збудити бажання і мати, як результат, дію тих, на кого вона розрахована. Другий - не обіцяти того, чого явно не може бути і не буде виконано.

3. Служби зайнятості багатьох країн, вирішуючи завдання розширення кола своїх клієнтів серед населення і підприємств, не обмежуються тільки використанням реклами, а ще посилюють увагу до паблік рілейшнз (англ. - Publіс Rеlаtіons). ПР - це плановані тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзичливих відносин і порозуміння між організацією і її громадськістю. Під громадськістю якоїсь організації розуміють її співробітників, партнерів і споживачів.

Мету ПР стосовно до служби зайнятості можна сформулювати в такий спосіб:

• створення і підтримка доброзичливих відносин і порозуміння зі споживачами послуг і партнерами;

• забезпечення умов для нормального функціонування всіх підрозділів служби зайнятості, розширення сфери і підвищення якості її діяльності.

Методи вирішення завдань паблік рілейшнз службами зайнятості відрізняються великою різноманітністю. Проте, щодо впливу на зовнішні групи громадськості їх можна об'єднати в чотири групи:

1). Інформування громадськості про цілі служби зайнятості, її роль на ринку праці;

2). Роз'яснення можливостей, прав і обов'язків осіб, що втратили роботу або бажають працевлаштування за допомогою служби:

3). Надання інформації про діяльність служби, результати роботи, плани на майбутнє, проблеми, що виникають;

4). Вивчення громадської думки про роботу служби, виявлення існуючих тут проблем і розробку на цій основі заходів для корегування своєї діяльності.

До найбільш поширених засобів здійснення ПР, що можуть використовуватися у всіх структурних ланках служб, відносяться:

• засоби масової інформації;

• виставки, ярмарки, дні відкритих дверей;

• реклама;

• конференції і зустрічі;

• зв'язки з органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

4. Маркетинг сьогодні набув величезних масштабів насамперед у бізнесі при виробництві речових товарів і наданні платних послуг, що обумовлено загостренням конкурентної боротьби.

Виробники, використовуючи маркетинг, намагаються "прив'язати" споживача до товару шляхом вивчення його потреб і виробництва саме тих товарів, що відповідають цим потребам. Сутність концепції маркетингу можна визначити словами: "Виробляти те, то можна продати, замість того, щоб намагатися продати те, що можна виробляти". Маркетинг найчастіше визначається як вид людської діяльності, спрямований на задоволення нужд споживачів за допомогою обміну. В останній час народилася концепція соціально-етичного маркетингу, її сутність полягає не тільки в задоволенні сьогоднішніх потреб конкретних споживачів, а і в урахуванні довготривалих інтересів усього суспільства.

Отже, маркетинг у службі зайнятості можна визначити як вид діяльності, спрямований на найбільш повне задоволення потреб незайнятого населення, фірм і підприємств у послугах на ринку праці з урахуванням довготривалих інтересів всього суспільства. Таким чином, сутність маркетингового підходу у службі зайнятості полягає у наданні таких послуг, які потрібні реальним і потенційним клієнтам і які відповідають поточним і довготривалим інтересам суспільства. При цьому мова йде, звичайно, не про всі послуги, в яких відчувають потребу клієнти, а лише про ті, котрі служба зайнятості повинна надавати в силу своїх виконуючих функцій.

Маркетинг не можна розглядати окремо від повсякденної діяльності, як модне віяння, що потребує лише додаткових зусиль і фінансових витрат. Маркетинг необхідний службі зайнятості так само, як, скажемо, комп'ютерна або розмножувальна техніка. Процес маркетингової діяльності служби зайнятості можна уявити у вигляді чотирьох послідовних етапів: 1-й - аналіз маркетингових можливостей центру зайнятості на ринку праці; 2-й - вибір цільових аудиторій і послуг, що вимагають удосконалення; 3-й - розробка комплексу маркетингу; 4-й - реалізація маркетингових заходів.

Щоб краще зрозуміти поточні потреби клієнтів служби, спрогнозувати завтрашні, багато центрів зайнятості проводять спеціальні дослідження. За своєю спрямованістю найбільш поширеними є три види досліджень:

• дослідження ринку праці (аналіз процесів, що відбуваються, виявлення характерних тенденцій по територіях, за галузями, професіями і т.п.);

• дослідження безробіття (причини, наслідки, демографічні й інші особливості);

• дослідження ролі служби зайнятості на ринку праці (взаємовідносини центру зайнятості з клієнтами, рівень задоволеності послугами, потреби, що залишилися незадоволеними і т. п.).

Словник термінів і понять до дисципліни „Соціальна робота в сфері зайнятості”

Аналіз маркетингових можливостей центру зайнятості на ринку праці - виявлення потреб реальних і потенційних клієнтів служби зайнятості, що задовольняються не повною мірою.

Громадськість центрів зайнятості - працівники служби зайнятості, безробітні, інші категорії незайнятого населення, керівники, власники підприємств, співробітники відділів кадрів, профспілкові лідери, службовці органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, керівники і педагоги навчальних закладів, інші групи населення.

Засоби масової інформації - підприємства, організації, заклади, що збирають, обробляють, розповсюджують масову інформацію за допомогою преси, радіо, телебачення.

Засоби поширення рекламної інформації (носії) - преса, радіо, телебачення, рекламна література, зовнішня реклама, реклама на транспорті, інші засоби.

Інформація - відомості, що людина передає іншим у процесі безпосереднього спілкування або будь-яким іншим засобом (за допомогою ЗМІ і т. д.).

Внутрішня інформація служби зайнятості - різнобічна інформація про кількісний і якісний склад безробітних; попит на робочу силу, витрати коштів страхового фонду, яка міститься у стандартній звітності центрів зайнятості, або збирається окремо.

Зовнішня поточна маркетингова інформація - інформація, що потрібна для більш глибокого аналізу маркетингових можливостей центрів зайнятості. Вона включає найрізноманітніші за змістом відомості і джерела за межами служби зайнятості.

Клієнт служби зайнятості - особа або організація, що звертається до центру зайнятості з метою одержання передбачених законодавством послуг.

Реальні клієнти — клієнти, які вже звернулися в центр зайнятості з метою одержання послуг.

Потенційні клієнти - люди й організації, що можуть звернутися до центру зайнятості з метою одержання послуг.

Маркетингове середовище - мікро- і макросередовище центру зайнятості.

Макросередовище центрів зайнятості - це зовнішні сили, на які служба зайнятості не може впливати: попит на робочу силу і її пропозиції, структура робочих місць, демографічні процеси, рівень зарплати, політичні процеси, потенційні конкуренти центрів зайнятості - приватні бюро з працевлаштування.

Мікросередовище центру зайнятості - сили, що мають безпосереднє відношення до служби зайнятості: вище керівництво служби, підрозділи конкретного центру, його клієнти і партнери.

1. Маркетинг у службі зайнятості - вид діяльності, спрямований на найбільш повне задоволення потреб незайнятого населення, фірм і підприємств у послугах на ринку праці з урахуванням довготривалих інтересів всього суспільства, можливостей і завдань служби.

Маркетинговий контроль - порівняння поставлених завдань, шляхів їх досягнення, передбачених у планах маркетингу, із реальним станом справ.

Планування маркетингу - розробка детальних планів дій центрів зайнятості з реалізації комплексу маркетингу з урахуванням інших планів і програм, рішень, прийнятих вищими органами служби зайнятості.

2. Паблік рілейшнз в службі зайнятості - підтримка систематичних контактів із громадськістю з метою формування доброзичливого ставлення до служби зайнятості, її діяльності і завдань, що вона вирішує.

Послуга - будь-якій захід або вигода, які одна сторона може запропонувати іншій стороні, і які, в основному, невідчутні і не супроводжуються оволодінням будь-чим.

Потреба - стан нестачі, відчуття необхідності в будь-чому, потрібному для життя, що визначає причини вчинків, дій людини, першоджерело і рушійна сила його діяльності

Прес-реліз - лаконічне інформаційне повідомлення з конкретної тематики, що призначається для засобів масової інформації.

3. Пропаганда (пабліситі) у службі зайнятості - частина більш широкого поняття "паблік рілейшнз", є не особистим і не оплачуваним стимулюванням попиту на послуги центрів зайнятості за допомогою поширення важливих відомостей про неї в засобах масової інформації.

4. Реклама в центрі зайнятості - форма безособистісного надання службою зайнятості набору ідей і інформації за допомогою засобів комунікації, направлених на переконання реальних і потенційних клієнтів розпочати дії, які бажані для центру зайнятості.

Реклама нагадування спрямована на підтвердження іміджу служби зайнятості і носить ніби підкріплюючий характер, підтримку поінформованості і регулярне нагадування клієнтам і всьому населенню про послуги служби зайнятості.

Інформативна реклама спрямована на формування серед населення і громадськості бажаних образу та обличчя служби зайнятості, розкриття змісту конкретних послуг, що вона надає.

Сегментування споживачів послуг служби зайнятості - виділення визначених частин (сегментів) серед усіх споживачів послуг служби зайнятості з метою максимальної концентрації зусиль на тих з них, на які цілеспрямований вплив може дати вагомий ефект.

Цільові аудиторії служби зайнятості - групи споживачів служби, яких можна об'єднати за однорідними ознаками: віком, статтю, родом занять, професією, послугами, що їм надаються тощо.

Безробіття - складне, багатоаспектне соціально-економічне явище, яке властиве суспільству з ринковою економікою, коли частина економічно активного населення не зайнята у виробництві товарів і послуг у зв'язку з відсутністю підходящої роботи.

Безробітні громадяни - у визначенні МОП - особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

не мають роботи (прибуткового заняття);

шукають роботу, або намагаються організувати власну справу протягом обстежуваного тижня;готові приступити до роботи протягом двох наступних тижнів.

Бізнес - будь-який вид підприємництва або заняття в ринковій економіці, який дає доход, прибуток.

Біржа праці – установа, що здійснює трудове посередництво між громадянами, які шукають роботу, та роботодавцями.

Броня робочих місць – кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, неспроможних на однакових умовах конкурувати за робочі місця.

Вакансії - доступні для населення види робіт, незайняті робочі місця.

Валовий національний продукт (ВНП) - макроекономічний показник, який використовують в економічній статистиці для розуміння сукупної вартості товарів і послуг.

Державний фонд сприяння зайнятості населення - загально­державний позабюджетний цільовий фонд, самостійна фінансова система.

Допомога з безробіття - гарантована державою матеріальна підтримка у вигляді певної суми коштів, яка періодично виплачується особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Державна служба зайнятості – організаційна структура, сукупність державних органів, діяльність яких спрямована на реалізацію державної політики зайнятості громадян та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

Інституційне безробіття - безробіття, яке породжується устроєм ринку праці, правовими нормами, факторами, які впливають на попит і пропозицію робочої сили.

Інфляція - переповнення сфери обігу готівки понад погреби економіки, процес знецінювання грошей.

Конверсія в промисловості - повне або часткове перепрофілювання підприємств, які випускали продукцію для військових потреб, на виробництво цивільної продукції.

Клієнт служби зайнятості – особа або організація, що звертається до центру зайнятості для отримання передбачених законодавством послуг.

Матеріальна допомога з безробіття (соціальна допомога) - вид матеріальної підтримки безробітних, яку вони можуть одержувати після закінчення строку виплати допомоги з безробіття. В Україні надається в розмірі до 75% мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на одного члена сім'ї безробітного не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Оплачувані громадські роботи – загальнодоступні й такі, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки, види тимчасової трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, мають суспільно корисну спрямованість, націлені на вирішення соціальних проблем розвитку міста, регіону, населеного пункту.

Підходяща робота - робота, що відповідає професійній кваліфікації громадянина, його досвіду роботи, стану здоров'я і розташована в тій же місцевості, де мешкає громадянин.

Природний рівень безробіття - рівень безробіття при повній зайнятості, коли має місце лише фрикційне і структурне безробіття, але немає циклічного безробіття, коли на кожного, хто бажає працювати, є вільне робоче місце.

Роботодавці - особи, що здійснюють самостійно або з одним чи декількома партнерами управління власним підприємством із використанням праці найманих працівників.

Робоча сила - економічна категорія, що охоплює сукупність фізичних і розумових здібностей людини до праці, які використовуються нею для виробництва товарів і послуг.

Самозайнятість - різновид ініціативної зайнятості. Самозайнятими працівниками вважаються ті, хто на основі приватної власності на засоби виробництва самостійно організовує працю, відповідає за виробництво і реалізацію (продаж) товарів і послуг.

Сфера зайнятості - сфера (область) дії відносин зайнятості як відносин з приводу участі працездатного населення в економічній діяльності і забезпечення його робочими місцями.

Фрикційне безробіття - безробіття, що пов'язане з періодом працевлаштування при добровільній зміні громадянами робочих місць, чеканням нової роботи.

Центр зайнятості базового рівня - місцевий орган державної служби зайнятості (районний, міськрайоний, міський), основна ланка, яка безпосередньо сприяє працевлаштуванню й організації зайнятості тимчасово непрацюючим громадянам і виплачує їм у встановленому порядку допомогу з безробіття.

Біржа праці - установа, що здійснює трудове посередництво між громадянами, які шукають роботу, і роботодавцями.

Броня робочих місць - кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які не спроможні на рівних умовах конкурувати за робочі місця.

Єдина технологія обслуговування населення в центрах зайнятості - затверджений у встановленому порядку нормативний документ, що регламентує спосіб діяльності спеціалістів державної служби зайнятості під час надання клієнтам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціонального розподілу дій на скоординовані процедури та операції, визначення оптимальних засобів і методів їх виконання.

Квота робочих місць - встановлена норма робочих місць у відсотках до загальної кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування тих категорій громадян, які визначені законодавством.

Клієнт служби зайнятості - особа або організація, що звертається до центру зайнятості з метою одержання передбачених законодавством послуг.

Матеріальна допомога з безробіття - вид матеріальної підтримки безробітних, яку вони можуть одержати після закінчення строку виплати допомоги з безробіття при певних умовах.

Оплачувані громадські роботи - це загальнодоступні й такі, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки, види тимчасової трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, мають суспільне корисну спрямованість, націлені на вирішення соціальних проблем розвитку міста, регіону, населеного пункту.

План самостійного пошуку роботи - документ, який допомагає безробітному більш організовано і системно шукати підходящу роботу.

Професійна підготовка - підготовка, яка має за мету отримання людиною навичок для виконання певної роботи, групи робіт.

Потенційні клієнти - люди й організації, що можуть звернутися до центру зайнятості з метою одержання послуг.

Реальні клієнти - клієнти, які вже звернулися в*центр зайнятості з метою одержання послуг.

Самозайнятість (самостійна зайнятість) - різновидність нестандартної зайнятості, в основі якої лежить самоорганізація людини, власна відповідальність за результати праці.

Семінар з навчання безробітних техніці пошуку роботи - форма навчання клієнтів центру зайнятості найбільш раціональним прийомам і засобам пошуку роботи, в тому числі, самопрезентації.

Технологія обслуговування населення в центрах зайнятості - спосіб діяльності спеціалістів державної служби зайнятості щодо надання клієнтам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціонального розподілу дій на скоординовані процедури та операції, визначення оптимальних засобів і методів їх виконання.

Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття - цільовий централізований страховий фонд, некомерційна самоврядна організація, що збирає та акумулює страхові внески, виплачує матеріальне забезпечення безробітним і надає їм соціальні послуги.

Фрикційне безробіття - безробіття, пов'язане з періодом працевлаштування при добровільній зміні громадянами робочих місць, очікуванням нової роботи.

Функцюнально-просторовий сектор - обладнана спеціальними засобами просторова зона приміщення центру зайнятості, де спеціаліст відповідного профілю здійснює передбачені технологією процедури та операції

Квота робочих місць – встановлена норма робочих місць у відсотках до загальної кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування тих категорій громадян, які визначені законодавством.

Координаційний комітет сприяння зайнятості - соціальний інститут, створений відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" з метою підготовки погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості.

Колективні переговори - різновид переговорів, що передують укладенню колективних договорів і угод між працівниками і роботодавцями.

Колективна угода - це правовий акт, який містить зобов'язання сторін щодо умов праці, зайнятості і соціальних гарантій для працівників окремої професії, галузі, території.

Генеральна угода - визначає загальні принципи погоджу­вального проведення соціально-економічної політики;

Галузева (тарифна) угода - встановлює спрямування соціально-економічного розвитку галузі, умови праці і оплати праці, соціальні гарантії для працівників галузі (професійних груп);

Спеціальні угоди - визначають умови вирішення певних соціально-економічних проблем, пов'язаних із територіальними особливостями.

Координаційні комітети сприяння зайнятості - незалежні тристоронні органи, що створюються на державному і регіональному рівнях, можуть створюватись у великих містах та інших адміністративних центрах, діяльність яких будується на громадських засадах і організовується на паритетній тристоронній основі.

Колективний договір - це правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні і професійні відносини між роботодавцями і працівниками на підприємстві, в установі, організації.

Конвенції МОП - основні нормативні документи МОП, за допомогою яких здійснюється реалізація її мети і завдань; головні інструменти впливу МОП на практичну соціально-трудову політику країн-учасниць; різновид міжнародних правових актів, які після ратифікації законодавчими органами держав підлягають виконанню і дотриманню країнами-учасницями.

Міжнародна Організація Праці - створена у 1919 році, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, головною метою якої є сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту і покращанню умов праці людей, захисту прав людини. Має тристоронню структуру (реалізація принципу трипартизму), в рамках якої здійснюються переговори між урядами, організаціями трудящих і підприємців.

Національна рада соціального партнерства - тристороння організація, консультативно-дорадчий орган при Президентові України, створена навесні 1993 р. для узгодженого вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері; до складу входять 66 членів - по 22 особи з боку профспілок, уряду, об'єднань підприємців.

Регулятивна функція колективних договорів і угод - обов'язковість їх умов для підприємств, на яких вони поширюються, та сторін, які їх уклали, заборона включати в них положення, які би погіршували становище працівників порівняно з чинним законодавством.

Рекомендації МОП - документи, які не потребують ратифікації, виконують роль орієнтирів під час розробки країнами-учасницями національного законодавства і практичних засобів у соціально-трудовій сфері.

Соціально-трудова сфера - сфера дії, межі існування трудових відносин, які виникають між учасниками спільного трудового (виробничого) процесу, відносин зайнятості та розподілу і споживання виробленого національного продукту.