2017-12-16
394
При визначенні оптимальної виробничої програми на першому плані стоїть досягнення високої рентабельності. Мова йде про отримання прибутку з врахуванням виручки від продажу і затрат.
При оптимізації виробничої програми необхідно використовувати орієнтовані на прибуток критерії. Розгляд одних тільки затрат, як це прийнято при розрахунках на основі повних затрат, недостатньо. Поряд із затратами слід враховувати додаткові фактори, які впливають на величину виручки від продаж.
Таким чином, існує тісний взаємозв’язок між виробництвом і збутом. Планування збутової і виробничої програми — єдиний проблемний комплекс. Однак на практиці керівник відділу збуту і начальник виробничого відділу часто по-різному дивляться на проблеми. Тому на багатьох підприємствах виникають протиріччя між збутом і виробництвом.
Проблематика планування виробничої програми визначається перш за все видом і кількістю “вузьких місць” у виробництві. Крім того, значення мають можливі альтернативні технологічні процеси. Мова йде про встановлення обладнання і про інтенсивність його використання у виробничому процесі.
У зв’язку з цим планування оптимальної виробничої програми може здійснюватися в умовах:
- відсутності “вузьких місць”;
- наявності одного “вузького місця”;
- наявності декількох “вузьких місць”.
Прийняття рішень в умовах в умовах відсутності “вузьких місць”.
У випадку відсутності “вузьких місць” до виробничої програми може бути включена вся продукція, яка випускається на підприємстві, в максимально можливих розмірах.
Поки у виробництві немає “вузьких місць”, критерієм прийняття рішення про включення продукту в оптимальну виробничу програму є позитивна сума покриття — це різниця між виручкою від продажу і змінними затратами на одиницю продукції. Кожен продукт з позитивною сумою покриття в умовах відсутності «вузьких місць» вносить свій внесок у покриття постійних затрат.
У разі формування оптимального асортименту та вибору вигіднішого варіанта, перевагу слід віддати продукції з більшою сумою покриття.
