Непряма аргументація – це такий вид аргументації, коли аргументи спрямовані не на тезу, а на підтвердження або спростування іншого судження, альтернативного тезі

Що являє собою таке альтернативне тезі судження? По-перше, це може бути припущення, що прибирає вигляду антитези. Тоді така непряма аргументація називається аргументацією від противного. Антитеза – це судження, яке є протиріччям тези, тобто його істинність із необхідністю передбачає хибність тези, тоді як хибність чи ймовірність антитези передбачає істинність тези.

Якщо йдеться про доведення істинності тези, то повинна бути доведена хибність антитези. Аргументи і демонстрація, таким чином, будуть спрямовані на те, щоб довести хибність антитези. Оскільки аргументи – істинні судження, то антитеза суперечитиме їм.

Наприклад, за такої потужності спіралі така кількість води у електричному чайнику не може закипіти (теза), якби вона могла закипіти (антитеза), то вже закипіла б (наслідок з антитези), тому що чайник нагрівається більше години, але вона не закипіла (аргумент – констатація факту). Таким чином, теза істинна.

В інших випадках несумісність антитези і аргументів виявляється в тому, що аргументи разом з антитезою призводять до появи двох суперечливих суджень, і така непряма аргументація називається апагогічною.

Стратегія апагогічного доведення така:

§ висувають антитезу, яку тимчасово вважають істинною;

§ з антитези виводять відповідні наслідки. Якщо дані наслідки суперечать положенням, істинність яких визнана раніше, то цим самим установлюється хибність антитези і визнається істинність тези.

Наприклад, потрібно обґрунтувати тезу "Підозрюваний Іванов причетний до крадіжки". Висуваємо антитезу: "Підозрюваний Іванов не причетний до крадіжки". Виводимо наслідки: "Якщо Іванов не причетний до крадіжки, то на місці злочину не повинно бути його слідів. У результаті проведеного розслідування було встановлено, що на місці злочину Іванов залишив відбитки пальців, у будинку Іванова знайдено знаряддя злочину, а у підвалі його гаража – частину крадених речей". Таким чином, антитеза є хибною, а теза відповідно – істинною:" Підозрюваний Іванов причетний до крадіжки".

Інший вид непрямої аргументації – розділова аргументація. У ній теза розглядається як система альтернатив. Аргументи у такій аргументації спрямовані на спростування всіх альтернатив. Висновок такої аргументації залежатиме від того, що коли всі члени диз'юнкції, крім одного, спростовані, то неспростоване і буде істинним. При проведенні розділової аргументації важливо, щоб були враховані всі можливі альтернативи тезі. Якщо немає можливості для цього, то говорити про істинність тези недоцільно, оскільки істинною може виявитися неврахована альтернатива.

Наприклад, розглянемо розділове судження, в якому одна з альтернатив є тезою розділового доведення: "Він є або студентом старших курсів, або аспірантом, або молодшим науковим співробітником". Наступним кроком у побудові розділового доведення є встановлення хибності несумісних із тезою суджень: "У ході дослідження виявлено, що особа, про яку йдеться в розділовому судженні, не є ні студентом старших курсів, ні аспірантом. Таким чином, ця людина є молодшим науковим співробітником".

Структура непрямої аргументації представлена на схемі:

Т А

а₁ а₂ а₃ .... а_n

де Т – теза, а₁ .... а_n – аргументи, А – судження, з якого безпосередньо виводиться теза, стрілки від аргументів до тези – демонстрація.

Підсумовуючи вищезазначене, слід підкреслити специфіку непрямої аргументації у порівнянні з прямою. У непрямій аргументації концентрують увагу або на отриманні наслідків із хибної антитези, або на встановленні хибності несумісних із тезою суджень. Це, з одного боку, обмежує сферу застосування непрямої аргументації, а з іншого – вірогідність її результатів.