Визначення чисельності (потрібної кількості) облікового і аналітичного персоналу

Для визначення потрібної кількості облікового, контрольного і аналітичного персоналу застосовують норми, розроблені як в цен­тралізованому порядку, так на самих підприємствах, або норми-аналоги.

Чисельність працівників для виконання облікових, контрольних та аналітичних робіт визначають здебільшого методом прямого роз­рахунку на підставі обсягу робіт і норм.

Проте багато облікових, контрольних і аналітичних ро­біт (особливо логічні роботи або інструктаж) важко підлягають норму­ванню. Слід також враховувати, що робота бухгалтерського апарату є нерівномірною. Тому необхідну кількість працівників у бухгалтерії визначають не­прямими методами.

Для встановлення чисельності у кожному топологічному підроз­ділі визначають насамперед середньомісячну кількість документів. Найбільш придатними для цього є місяці квітень — травень або ве­ресень — жовтень.

У кожному топологічному підрозділі документи групують щодо норм та кількісно-якісних характеристик: рядків, колонок, процента робіт, що передають на машинну обробку. Далі визначають загаль­ну кількість працівників, необхідну для виконання обсягу робіт.

Для розрахунків обсягу облікових робіт використо­вують такі одиниці вимірювання:

- один первинний прибутково-видатковий документ;

- кількість рядків та колонок в одному документі;

- кількість записів у облікові реєстри;

- чисельність працюючих, охоплених табельним обліком;

- чисельність працівників, яких обслуговує один бухгалтер;

- ступінь автоматизації (механізації), %.

На підставі даних про обсяги робіт у нормах часу на один доку­мент визначаючу загальну кількість облікових працівників у кожно­му топологічному підрозділі за формулою:

Ч_оп= сН_ч / 9360,

де х — середньомісячна кількість первинних документів; Н_ч — нор­ма часу на один первинний документ; 9360 — місячний фонд робо­чого часу одного бухгалтера, хв.

Загальну чисельність працівників облікової служби по господар­ству визначають підсумовуванням розрахункової чисельності пра­цюючих, яку було визначено з окремих топологічних замкнених ді­льниць — обліку основних засобів, обліку матеріалів, а також пра- цінників, зайнятих обслуговуванням дільниць з оплати праці та та­бельного обліку.

Крім того, необхідно визначити чисельність працюючих у бухгал­терії, роботу яких не нормують: заступників головного бухгалтера, касирів, ревізорів.

Іноді у складі управління можуть бути окремі підрозділи: група аналізу господарської діяльності, група контролю та ін.

Для кожного господарства загальну чисельність працівників обліку визначають у двох показниках: явочна й облікова. Явочна чисельність - це кількість працівників обліку, контролю і аналі­зу, яку було визначено прямим розрахунком - без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби та ін. Облікова чисельність - це кількість працівників облікової, контрольної й аналітичної служб, які потрібні для виконання усього комплексу робіт.

Під час прямого розрахунку дістають чисельність без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби тощо. Тому для того щоб дістати облікову (явочну) чисельність, її слід помножити на ко­ефіцієнт облікового складу за формулою:

Чо = Чя х Ко.ч.

.де Чя — явочна чисельність облікових працівників; Ко.ч. - коефіцієнт облікової чисельності.

В свою чергу, коефіцієнт облікового складу визначають за формулою:

Ко.ч. = Фн.: (Фн – Ан.д.)

де Ф_н — номінальний річний фонд робочого часу;

Ан.д. — кількість неробочих днів одного працюючого за рік:

Ан.д. = В+Х+Р-Д+М,

де В — кількість днів відпустки; X — кількість днів хвороби (за звітними даними за минулий рік); Р — кількість днів відпустки у зв'язку з пологами та вагітністю (за даними минулого року); Д — кількість днів, витрачених на виконання державних дору­чень за законом; М - — кількість днів, які в минулому році були надані мате­рям для годування немовлят (за звітними даними у минулому році).