Види та застосування норм для організації праці облікового персоналу

Облікова, контрольна та аналітична робота складає­ться з робочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийоми, тобто елементарні дії. Сукупність операцій формує вид робіт, об'єднання яких визначає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об'єкти нор­мування.

Залежно від мети та пов'язаного з нею розрахунку трудомісткос­ті бухгалтерські роботи нормують трьома методами:

1) експертним методом оцінки трудомісткості облікових, контро­льних і аналітичних робіт дає спеціальна комісія, до складу якої входять висококваліфіковані спеціалісти: бухгалтери, плановики, фінансисти тощо;

2) дослідно-статистичним, що базується на порівнянні тру­домісткості робіт з аналітичними, раніше виконаними роботами, на підставі дослідно-статистичних даних з індивіду­альних планів-завдань бухгалтерських, контрольних і аналітичних робіт.

3) розрахунково-аналітичним методом, який ґрунтується на фотографуван­ні або самофотографуванні робочого часу. До цього методу нале­жить і метод моментних спостережень.

Витрати праці працівників у бухгалтерії визначають у ви­гляді норм часу і виробітку, керованості, обслуговування, співвід­ношення та чисельності.

Норма керованості—- кількість працюючих, якими повинен керу­вати той чи інший старший керівник (головний бухгалтер, старший бухгалтер, завідуючий сектором, керуючий групою) відповідної ква­ліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах роботи. Вони застосовуються у нормуванні керівного складу всіх рангів, починаючи зі старшого бухгалтера — керівника сектора чи групи. Від норм обслуговування їх відрізняє те, що праців­ник, працю якого нормують, керує іншими співробітниками, а не об­слуговує їх. Так, нормою керованості для завідувача сектора є кіль­кість керівників груп, безпосередньо підпорядкованих йому.

Оптимальною нормою керованості є така, за якої керівник забез­печує повноцінне керівництво підрозділом протягом робочого дня та кожним працівником цього підрозділу (приблизно 6—10 під­порядкованих).

Норма співвідношення— це кількість працівників певної ква­ліфікації, яка припадає на одного працюючого іншої кваліфікації за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов. Наприк­лад, норма співвідношення між старшими та рядовими бухгалте­рами може бути виражена так: на одного бухгалтера-економіста з вищою освітою має бути не менш як 4 — 6 бухгалтерів із серед­ньою спеціальною освітою. Нормами співвідношення можуть бути охоплені всі категорії працюючих, що дає змогу досягти опти­мальної структури та забезпечити високу ефективність колектив­ної праці.

Норма чисельності— кількість бухгалтерських працівників, яку встановлюють для виконання робіт і яка закріплена за всією бухгал­терією в цілому або за її підрозділом при заздалегідь визначених ор­ганізаційно-технічних умовах роботи.

Норма обслуговування— кількість одиниць, об'єктів обліку, що обслуговує один або група працівників відповідної кваліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах. Такими об'єктами можуть бути, наприклад, кількість назв постачальників, розрахунки з якими має забезпечити один бухгалтер; кількість пра­цівників, закріплених за одним бухгалтером з розрахунку оплати праці; кількість покупців, розрахунки з якими має здійснювати один бухгалтер.

Норма обслуговування подається у вигляді

Н₀ = 9360 / Н_Ч,

де 9360 — місячний календарний фонд часу одного облікового пра­цівника; Н_ч — норма часу на один об'єкт обслуговування, який ви­значають за формулою

де Чс.₀ — сумарний оперативний час на обслуговування одного об'єкта, визначений методом прямого технічного нормування;

Ч_с.₃ — сума часу на підготовчо-заключні роботи, організаційно-технічне об­слуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби у про­центах до оперативного часу.

Норма часу— це витрати часу на виконання одиниць робіт од­ним або групою працівників за визначених організаційно-технічних умов, визначені у людино-годинах і людино-днях. Якщо, наприклад, для запису 200 тризначних чисел встановлено час, що дорівнює одній годині, то це означає, що норма часу в цьому разі становить одну годину.

Норма виробітку — це кількість одиниць роботи (запис, підсумовування, підготовка документа), яку повинен виконати той чи ін­ший працівник за одиницю часу (годину, день, місяць) при визначе­них організаційно-технічних умовах. Якщо, наприклад, бухгалтер протягом робочого дня має записати 800 рядків, то це і буде денна норма виробітку.

Між нормою часу та нормою виробітку є зворотний зв'язок: норма виробітку дорівнює одиниці, поділеній на норму часу.

Типові нормибули розроблені та встановлені з усіх видів бухга­лтерських робіт у сімдесятих роках. Вони включають нормативні витрати часу для виконання повного обсягу бухгалтерських робіт протягом місяця, які визначено на певний бухгалтерський документ (без робіт на процес складання цього документа). У типових нормах часу враховано витрати часу на підготовчо-заключні роботи, на ор­ганізаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок, особисті потреби у розмірі 9% оперативного часу, у тому числі на відпочинок та фізичну культуру — 4,2%.

Типові норми часу передбачені на роботи таких бухгалтерських ділянок: основні засоби, матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, готова продукція та її реалізація тощо. Ці норми вклю­чають працю обліковців, бухгалтерів у розмірі приблизно 25%. Оскільки в типових нормах часу та нормах обслуговування врахо­вано також витрати праці старших виконавців — старших бухгал­терів, керівників груп, секторів, то ці посади встановлюють у ме­жах загальної чисельності, виходячи із норм часу та обслуго­вування. Ці працівники поряд з виконанням своїх обов'язків ке­рують також підлеглими виконавцями.

У зв'язку з передачею частини облікових робіт на машинну об­робку важливим елементом організації є визначення питомої ваг'и робіт, що виконуються за допомогою цих машин.

Обсяг робіт, що їх передають на машинну обробку, розрахову­ють за формулою, %,

Р = Ч2: (Ч1 + Ч2),

де Ч1, Ч₂ — трудомісткість робіт, які відповідно виконує бухгал­терія за місяць вручну і за допомогою ПК.