Правове регулювання діяльності з надання рекламних послуг

У здійсненні господарської діяльності особливо важливе значення має реклама, яка надає інформацію про потенційних контрагентів договірних відносин, сприяє пошуку найбільш вигідного партнера (постачальника, споживача) в умовах конкуренції як продавців, так і покупців.

Відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами, регулюються Законом України „ Про рекламу ” в редакції від 11 липня 2003 р.

Під рекламою розуміється інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Закон „Про рекламу” визначає основні принципи реклами, якими є законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

У рекламі, зокрема, забороняється: поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом; вміщувати твердження, які є дискримінаційними або дискредитують товари інших осіб; використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, тощо.

Зокрема, забороняється рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію. Реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Забороняється прихована реклама – інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій.

Забороняється недобросовісна реклама, тобто така, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Відносини, які виникають у зв’язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством про захист від недобросовісної конкуренції. Порівняльною вважається реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи.

Закон „Про рекламу” регламентує порядок розміщення реклами на телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації, на транспорті, розповсюдження її засобами зовнішньої і внутрішньої реклами тощо.

Закон встановлює особливості рекламування деяких видів товарів та послуг (лікарських засобів, тютюнових виробів та алкогольних напоїв, зброї, послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, цінних паперів та інших).

Відносини, що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами, та порядок надання дозволів на її розміщення регламентується окремо Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067. Зовнішньою рекламою вважається реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території АР Крим – Радою міністрів АР Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил.

Згідно із Законом контроль за дотриманням законодавства про рекламу у межах своїх повноважень здійснюють: 1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Державна інспекція з питань захисту прав споживачів – Держспоживінспекція) – щодо захисту прав споживачів; 2) Антимонопольний комітет – щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; 3) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності, а також деякі інші органи. На вимогу вказаних органів рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку зазначені органи державної влади можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

Господарсько-правову відповідальність за порушення законодавства про рекламу у формі адміністративно-господарських штрафів встановлених Законом розмірів несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Держспоживінспекція та її територіальні органи за наявності відповідних обставин у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, накладають адміністративно-господарські штрафи за вчинення вказаних дій на: 1) рекламодавців – у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами; 2) виробників реклами – у розмірі п’ятикратної вартості виготовлення реклами; 3) розповсюджувачів реклами – у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдження реклами. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації Держспоживінспекції щодо вартості розповсюдженої реклами (відповідно виготовлення реклами або вартості її розповсюдження) на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону, на вказаних суб’єктів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693.

Держспоживінспекція та її територіальні органи можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами. Антимонопольний комітет України накладає стягнення на рекламодавців за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду. Споживачі реклами, яким було завдано шкоди недобросовісною та неправомірною порівняльною рекламою, мають право на відшкодування шкоди відповідно до законодавства.

Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду за рахунок винної особи в такому ж порядку, в якому вона була розміщена.