Застосування прийомів економічного аналізу в ревізії. При проведенні комплексних ревізій поряд з документальною перевіркою діяльності господарюючого суб'єкта необхідно аналізувати його економіку ревізованої

При проведенні комплексних ревізій поряд з документальною перевіркою діяльності господарюючого суб'єкта необхідно аналізувати його економіку ревізованої організації.

Мета аналізу – вивчення результатів діяльності підприємства у їх взаємозв’язку і розвитку, оцінка впливу різних факторів на відхилення від нормальної діяльності, усунення виявлених недоліків і використання наявних резервів для підвищення ефективності цієї діяльності.

Ревізори, які в своїй роботі намагаються обмежитись одним тільки оглядом бухгалтерських документів і поточних записів, не зможуть зробити об'єктивні висновки. Правильну оцінку виявлених недоліків в роботі контрольованого підприємства, якщо примусити цифри обліку розкрити всю правду про дане підприємство та повністю ознайомившись зі всією картиною діяльності підприємства. Якщо при такому аналізі не буде всебічного підходу ревізор буде схожий на слідчого. В кінцевому результаті це не дозволить виявити всі потужності та резерви підприємства.

Проте, слід уникати й іншої крайності. Ревізор може так багато приділити уваги аналізу, так захопитися вивченням певних сторін економіки підприємства, що завдання, яке стоїть перед ним, відійде на другий план.

Коло питань, що розглядаються в ході аналізу, залежить від об'єкта, що ревізується, та від цілей ревізії. Ревізор може обрати будь-який напрямок в залежності від поставленої мети та завдань ревізії.

При проведенні аналітичного дослідження ревізори можуть використовувати наступні спеціальні прийоми опрацювання даних:

1. Абсолютні і відносні величини. Абсолютні величини відображають розміри показника іменованими числами в натуральних, умовно-натуральних, трудових, комплексних і вартісних вимірниках. При вивченні показників, які представлені абсолютними величинами, звертають увагу на їх якісну і кількісну визначеність, яка в собі поєднує: соціально-економічний зміст, структуру (що, де, коли, яким чином було виміряне), числове значення, адекватність відображення і точність вимірювання показника. Відносні величини - це частка від ділення двох однойменних або різнойменних показників (коефіцієнт, частка, відсоток, проміле тощо). Відповідно до завдань аналізу використовують такі види відносних величин: структури, динаміки, виконання плану, планового завдання, координації, порівняння характеристик об'єктів, інтенсивності. Результат порівняння може бути як абсолютною так і відносною величиною.

2. Прийом порівняння. Кожний показник має зміст тільки в порівнянні з іншим, який використовують для оцінки і контролю. Тому цей прийом використовується в тих випадках, коли необхідно проаналізувати, як змінився фактичний рівень показника проти передбаченого в бізнес-плані, попереднього звітного періоду, нормативу, наскільки він перевищує рівень, досягнутий в інших підприємствах.

3. Прийом групування. Використовують для виявлення закономірностей досліджуваних процесах і розкриття змісту середніх підсумкових показників Він дозволяй опрацьовувати масові показники діяльності, означаючи при цьому характерне і типове в явищі, що вивчається. Щоб використовувати цей прийом в економічному аналізі, необхідно вміти: правильно вибирати групувальну ознаку, яка обумовлюється змістом і якісною особливістю досліджуваних процесів; визначати кількість груп та встановлювати їх межі.

4. Прийом обчислення індексів. Використовують при аналізі змін показників, які відносяться до різних періодів або моментів часу. При побудові індексного ряду всі показники порівнюють з рівнем, прийнятим за базисний. Якщо необхідно показати, як розвивалось підприємство після певного періоду то за базу беруть фактичний рівень показника періоду, який передував йому. Такий ряд покаже темпи зростання (зменшення) рівня показника за кожний період у порівнянні з базисним (базисний індекс). Можна обчислювати індекси і шляхом відношення кожної подальшої величини до попередньої, що відобразить темпи змін досліджуваного явища за кожний окремий період порівняно з попереднім (ланцюговий індекс). Ревізор повинен також вміти будувати агрегати.

5. Прийом визначення структури. Використовують для характеристики частки (питомої ваги) складових частин цілого в їх загальному підсумку.

Відносні величини цього виду найчастіше виражаються у відсотках або частках одиниці. Вивчаючи складові частини показника у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, які відбуваються в його структурі. Зміни в структурі показника називають структурними зрушеннями.

6. Оскільки для більшості показників, що характеризують фінансово-господарський стан підприємства є адитивними (виробництво електричного струму, фонд заробітної плати, відпрацьований час, собівартість виготовленої продукції) то найширшою при аналізі господарської діяльності є середня узагальнююча міра варіативної ознаки в однорідній сукупності.

7. Балансове пов'язання. Застосовують у тих випадках, якщо кілька однорідних показників пов'язані між собою і за допомогою їх рівноваги можна визначити значення одного показника при відомих значеннях інших, або перевірити їх взаємозв'язок (баланс майна підприємства та джерел його утворення, фінансовий план надходжень коштів та їх витрачання, формування і використання фінансових результатів).

8. Прийом ланцюгових підстановок. Дозволяє розкрити взаємозв'язок окремих факторів і виміряти їх вплив на той чи інший показник. Умовою для застосування прийому є наявність прямої і непрямої пропорційної залежності між досліджуваними факторами і розміром показника.

Економічний аналіз як галузь економічної науки - це знаряддя управління підприємством і контролю за його діяльністю. За допомогою економічного аналізу оцінюються результати роботи і досягнутий рівень розвитку підприємства, викриваються резерви виробництва та визначаються шляхи їх раціонального використання. Зміст економічного аналізу визначається конкретними завданнями, які перед ним постають.

Джерелами економічного аналізу є:

Ø планова інформація, яка міститься в бізнес-планах, додаткових завданнях, кошторисах;

Ø облікова інформація - бухгалтерська, статистична та оперативно-технічна звітність, дані поточного обліку;

Ø позаоблікова (періодична) інформація, яка ґрунтується на даних актів відомчих ревізій, актів та матеріалів перевірок, що здійснюються зовнішніми органами контролю (податковими інспекціями, Міністерством фінансів, установами банків тощо);

Ø нормативно-довідкова інформація, яка міститься в доповідних записках, інструкціях, стандартах тощо.