Структура уроку тематичного малювання

1. Організація класу. 1-2 хв.

1. Привітання.

2. Перевірка готовності дітей до уроку.

2. Вивчення нового матеріалу. 10-15 хв.

1. Сприймання творів мистецтва.

2. Вступна бесіда.

3. Оголошення теми і мети уроку.

4. Бесіда за сюжетом, вибір епізоду (тільки для ілюстрування літературних творів).

5. Показ композиційних варіантів виконання малюнка

а) неправильні варіанти

б) правильні варіанти

2.6. Показ малюнка елементів композиції (дерева, постаті людей тощо).

2.7. Показ послідовності виконання лінійного малюнка.

2.8. Інструкція до роботи в кольорі та графіці.

2.9. Закріплення нового матеріалу.

3. Практична робота. 25-30 хв.

1. Фронтальна робота.

2. Індивідуальна робота.

3. Контроль за часом.

4. Контроль за посадкою дітей.

5. Фіз. хвилинка.

4. Підсумок уроку. 4-5 хв.

1. Закріплення матеріалу теми.

2. Оцінювання і мотивація оцінок.

3. Виставка кращих робіт.

4. Видача домашнього завдання.

5. Прибирання робочих місць.

6. Організаційне закінчення уроку.

 

Висновки до 2 розділу

На ефективність уроку мають великий вплив новітні інформаційні технології, що дозволяють розмістити навчальний зміст творчих дисциплін у мультимедійному середовищі.

Сучасний період розвитку людського суспільства характеризується більш пильною увагою до шкільного періоду життя людини, становленню його особистості, особливостям соціалізації, збереження та формування психічно і фізично здорового покоління. Тому в педагогіці формується і все більше розширює свої позиції погляд на роботу закладів освіти не стільки в плані навчання скільки в плані розвитку у дітей загальнолюдських цінностей, уміння спілкуватися і контактувати з людьми. Звідси випливає, що професійна діяльність педагога - процес безперервного спілкування зі школярами, від ефективності якої залежать результати виховно-освітньої роботи в школі.

Робота вчителя не обмежується тільки навчальним процесом, виконанням програм і норм, визначених освітнім стандартом. Школа - це підготовка до життя. При цьому вчитель знаходиться в постійному творчому пошуку відповідей на питанняУ «еллінської» педагогіці існував термін - «натхненник». Ця функції, на мій погляд, одні з визначальних для викладача образотворчого мистецтва - надихнути, включити в роботу душу дитини. Учитель - не тільки джерело нових знань, а й віри в те, що «у мене все вийде». Діти бояться малювати, не хочуть малювати бо «у них не вийде», бояться не виправдати сподівань дорослих. Завдання педагога образотворчого мистецтва допомогти дитині повірити в себе

Роль уроку образотворчого мистецтва набагато значніша ніж прийнято вважати. Він як ніхто інший дає дитині відразу стільки уявлень про життя (історія і культура), вчить спостерігати за людьми і за собою, за природою; знайомить з практично усіма областями знань; дозволяє змоделювати свою поведінку в різних життєвих ситуаціях. І в той же час, саме на уроці образотворчого мистецтва дитина може мак

симально проявити свою індивідуальність, побути самим собою.

Загальні висновки

рівень сформованості особистісних якостей дитини молодшого шкільного віку обумовлений особистісними особливостями педагога. По всій видимості, у класах, де працюють педагоги з великим нервово-психічним напруженням, пов'язаним з дратівливістю та неспокоєм, нестійкістю настрою, невпевненістю в собі, не ініціативні, здійснюють підвищений контроль над поведінкою дітей, що проявляють максималізм в підходах до виховання, існують менш сприятливі умови для формування цінних особистісних якостей у дитини молодшого шкільного віку. У той час як в класах вчителів, здатних до співпереживання, екстравертірованний, спокійних, з конструктивною тривожністю, відкритих інновацій, що вважаються з думкою дітей, доброзичливих до оточуючих, рівень формування особистості дитини буде більш високим і сприятливим.

Най важливіши явищем у школі, найповчальнішим предметом, найживішим прикладом для учня є сам учитель. Він - уособлений метод навчання, саме втілення принципу виховання.

О. Дистервег

Професійна діяльність педагога - це духовний, інтелектуальний та культурний потенціал, що дозволяє розвивати учня як особистість. Така важливість ролі педагога та результатів його діяльності зумовлює відповідні високі вимоги як до особистості, так і до професійної майстерності викладача.

Сучасна педагогічна наука впевнено довела, що процес навчання нерозривно пов'язаний з процесом виховання. Надаючи студентам певну суму знань, викладач розвиває їхню самостійність, формує критичне мислення, уміння виробляти власну точку зору. Ефективність та сила впливу на емоції і свідомість студентів у великій мірі залежить від особистості самого викладача.

Враховуючи вплив особистості викладача на якість процесу освіти, вчені пропонують різноманітні набори особистісних якостей, важливих для професії педагога. Умовно можна виділити:

домінантні якості (гуманність, соціальна активність, інтелігентність, морально-етичні якості (правдивість, чесність, справедливість, порядність, гідність), працьовитість, готовність до створення нових цінностей і прийняття творчих рішень, здатність до міжособового спілкування, ведення діалогу, переговорів, наявність педагогічного такту тощо);

периферійні якості (привітність, артистизм, мудрість, почуття гумору тощо).

Сукупність цих якостей педагога створює його авторитет. Учитель є головною фігурою педагогічного процесу, його особистий приклад - могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню зі студентами викладач виховує не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості.

Педагог не просто виховує в значенні "повчає", а й насамперед виховує моральну, вільну, самостійну та самодостатню особистість; дає фундаментальні, системні, дієві знання, які згодом людина зможе використовувати не тільки в навчанні, але й в особистому та професійному житті; розвиває особистість із сильним, гнучким мисленням. Гарний педагог намагається виховати успішного учня.

Таким чином, основною метою викладача є досягнення внутрішнього успіху, тобто досягнення задоволеності педагога собою та своєю професійною діяльністю. Це дуже важливий момент, який не співпадає з думкою про те, що вчитель, який намагається дотримуватись принципів гуманної педагогіки, буде успішним в своїй діяльності. Насправді існує зворотна закономірність: успішний вчитель, задоволений своєю діяльністю, працюватиме гуманно і демократично. Так, педагог, який має впевненість у своїй особистій та професійній компетентності, впевнений у своєму успіху, надає позитивний вплив на самооцінку і на ставлення до нього учнів, стимулює у них прагнення до успіхів в навчальній діяльності і, в підсумку, впливає на їхню особистість. Отже, успішний педагог - джерело успіху своїх вихованців.

Як часто "я - педагог" та "я - особистість" знаходяться один з одним у перманентному конфлікті - боротьба між "своїми" і "суспільно корисними" цілями педагога. Іншими словами, це вічний конфлікт між "хочу" і "треба". Але саме так звана "формула успіху" говорить про те, що для вчителя найрозумнішою є позиція "моє особисте - це і є суспільно корисне". Викладач любить свій предмет, знає його, володіє технологіями і методикою викладання, любить учнів, любить себе і, в решті-решт, отримує від своєї діяльності задоволення та насолоду. Чи це особисте? Безперечно, це його рідне, невід'ємне, те, що належить тільки йому. Але це має й суспільно корисне значення, тому що суспільство в особі його учнів отримує грамотних та вмілих фахівців.