Алгоритм виконання практичного навичку. «зондовий МЕТОД дослідження секреторної функції

«ЗОНДОВИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ

ШЛУН­КА З ЕНТЕРАЛЬНИМ ПОДРАЗНИКОМ»

 

Дослідження шлункового соку здійснюється з метою визначення секретор­ної (кислототворної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунка. Це досліджен­ня допомагає розпізнати захворювання і призначити лікування в залежності від показників кислотності шлункового вмісту.

Показанням до цього дослідження є захворювання слизової оболонки шлун­ка. Протипоказаннями є: розширення вен стравоходу, загострення гастриту, виразкової хвороби та дванадцятипалої кишки, схильність до кровотеч, гіпер­тонічна хвороба (тяжка форма), стенокардія.

І. Місце проведення:

кабінет зондування.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. Стілець для хворого.

2. Робочий маніпуляційний стіл.

3. Стерильний ниркоподібний лоток.

4. Стерильний тонкий шлунковий зонд.

5. Стерильний шприц ємністю 20 мл або електровідсмоктувач.

6. Рушник.

7. 9 флаконів ємністю 200 мл з етикетками.

8. 7% відвар капусти.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

- провести психологічну підготовку хворого, заспокоїти його перед процедурою;

- напередодні попередити, що дослідження проводиться натще, тобто вранці не можна їсти, пити, палити;

- запропонувати хворому сісти на стілець так, щоб він упирався спиною в його спинку;

- шию та груди хворого накрити рушником і дати йому в руки ниркоподібний лоток для збирання витікаючої слини;

- попросити вийняти знімні зубні протези при їх наявності;

- навчити хворого правильно дихати носом під час введення зонда;

- медичній сестрі перед роботою вимити руки під проточною водою з ми­лом, витерти їх рушником, одягнути стерильні гумові рукавички.

IV. Основні етапи виконання навику:

1. Взяти тонкий стерильний шлунковий зонд, відміряти відстань, на яку слід ввести зонд хворому (від різців до пупка), не торкаючись при цьому зондом одягу, щоб він не розстерилізувався.

2. Змочити зонд теплою перекип'яченою водою.

3. Запропонувати хворому широко відкрити рот, висунути язика, протяжно вимовити звук "А-а-а".

4. Заокруглений, змочений кінець тонкого зонда покласти хворому на корінь язика та попросити його зробити ковток.

5. Хворому радять зробити глибокий вдих носом, за ним ковток. В цей
момент медична сестра дуже обережно вводить зонд у глотку, стравохід
і в шлунок (до відповідної мітки - 40-45 см). Застосування сили при
введенні зонда, особливо у людей похилого віку може призвести до
поранення слизової оболонки чи травного каналу, до кровотечі, перфо­рації.

6. При позивах на блювання припинити введення зонда; хворому порадити зробити глибокий вдих носом і затримати дихання, затискуючи зонд гу­бами.

7. Коли хворий ковтне зонд до відповідної поділки, приєднати до вільного кінця зонда шприц ємністю 20 мл або електровідсмоктувач і відсмоктати вміст шлунка протягом 10 хвилин.

8. Якщо відсмоктують за допомогою шприца, то набравши в нього вміст шлунка, його від'єднують від зонда і зливають вміст у перший флакон ємністю 200 мл, роблять на ній позначку, що це шлунковий вміст "на­тще" (наклеюють етикетку — І порція).

9. Якщо відсмоктують електровідсмоктувачем, то вміст витікає одразу в ємність, на якій потім позначають, що це вміст "натще". Застосування електровідсмоктувача є більш раціональним, тому що дозволяє безпе­рервно відсмоктувати шлунковий вміст, що важко провести за допомо­гою шприца.

10. Таким же чином слід відсмоктувати ще 4 порції шлункового вмісту, через 15 хвилин кожну. На кожному флаконі зробити позначки: II, III, IV, V порції. Ці порції становлять базальну секрецію.

11. Після отримання базальної секреції, приєднати до зонда циліндр шпри­ца ємністю 20 мл, використовуючи його як лійку, ввести через нього ентеральний подразник. З метою уніфікації дослідження ентеральний подразник рекомендовано використовувати тільки один — 7% відвар капусти у підігрітому до t +38°С вигляді.

12. Через 10 хвилин за допомогою шприца або електровідсмоктувача відсмоктати 10 мл в окрему ємність. Це буде в основному ентеральний подразник. Через 15 хвилин відсмоктати весь залишок ентерального под­разника. Ці дві останні порції не відправляють в лабораторію на дослід­ження, а виливають, тому що це не є чистим шлунковим вмістом.

13. Після цього протягом 1 години зібрати ще 4 порції шлункового вмісту через кожні 15 хвилин (VI, VII, VIII, IX порції), користуючись для цього шприцом або електровідсмоктувачем. Шлунковий вміст, зібраний протя­гом цього часу, являє собою стимульовану секрецію, тобто секрецію, яка виділилася під впливом ентерального подразника. На ці флакони прикріпити відповідні етикетки.

14. Одержавши останню порцію шлункового вмісту, видалити зонд із шлунка, покласти його у промаркіровану ємність "Використанні зонди" для про­ведення дезінфекції (навик "Г").

15. Пронумеровані флакони, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові
хворого, відправити в лабораторію. Для стаціонарних хворих вказати на
направленні назву відділення, для амбулаторних хворих — домашню ад­ресу.