2018-01-08
917
Прилади та препарати: шлунковий сік, фібрин, штатив з пробірками, водяна баня, 10%-й розчин їдкого лугу, лакмусовий папірець.
Для досліду беруть штучний шлунковий сік або натуральний, добутий із слизової оболонки свіжого свинячого шлунка. Щоб дістати штучний шлунковий сік, розчиняють 1 г пепсину в 500 мл 0,2%-го розчину соляної кислоти. Здатність пепсину шлункового соку розщеплювати білки особливо добре виявляється, коли діяти ним на фібрин крові.
Беруть три пронумеровані пробірки: у першу і другу кладуть по кілька тонких ниток фібрину, а в третю вносять 2-3 мл крохмального клейстеру. В першу і третю пробірки наливають до половини шлункового соку, а в другу - стільки ж води. Усі пробірки ставлять на водяну баню за температури 38-40°С. Через 20-30 хв. нитки фібрину в шлунковому сокі (перша пробірка) зникають. У воді ж вони тільки злегка набрякають, а крохмальний клейстер не змінюється.
Шлунковий сік через наявність у ньому соляної кислоти має кислу реакцію. Отже, його ферменти діють на органічні поживні речовини тільки в кислому середовищі. Беруть дві пробірки і кладуть у них однакову кількість фібрину. В одну пробірку наливають нормальний шлунковий сік, а в другу - сік, заздалегідь нейтралізований добавлянням кількох крапель 10%-го розчину їдкого лугу. Пробірки ставлять на водяну баню. Через 20-25 хв. оцінюють результати досліду.
Щоб з’ясувати питання про вплив температури на дію ферментів шлункового соку, проводять такий дослід. Беруть дві пробірки з шлунковим соком і фібрином. Одну з них ставлять у сніг або лід, другу - на водяну баню з температурою 38°С. У третю пробірку наливають прокип’ячений і охолоджений шлунковий сік. Занурюють у неї фібрин і також ставлять на водяну баню. Порівнюють отримані результати. Найбільшу активність ферменти шлункового соку виявляють за температури 38°С. За низької температури вони діють слабко, а внаслідок кип’ятіння руйнуються і взагалі не діють.
Робота № 3. Спостереження інфузорій рубця під мікроскопом.
Прилади та препарати: вміст рубця корови, мікроскопи, предметні стекла, прості і з заглибинами, накривні скельця, скляні палички, підігрівальний столик, посуд, марля.
Беруть вміст рубця корови, відригнутий у ротову порожнину, фільтрують крізь марлю. Краплю рідини наносять скляною паличкою на предметне скло. Щоб обмежити рух клітин, у краплю розчину вносять кілька тоненьких волокнинок з вати. Препарат кладуть на підігрівальний столик, який вміщують на предметний столик мікроскопа, і за малого збільшення спостерігають за рухом інфузорій. У свіжому вмісті рубця інфузорій дуже багато і рухи їх активні. Інфузорій зручно розглядати у висячій краплі. Для цього беруть спеціальне предметне скло із заглибиною. Краплю вмісту наносять паличкою на накривне скельце, яке потім обережно кладуть на предметне краплею вниз із таким розрахунком, щоб вона висіла в заглибині.
