Методичні вказівки з виконання роботи. Особливості анатомічної будови організму свійської птиці вивчають на живих птахах та трупному матеріалі

Особливості анатомічної будови організму свійської птиці вивчають на живих птахах та трупному матеріалі. Спочатку оглядають трупи птахів та живі об’єкти. Визначають вид і стать птахів. Досліджують шкірний покрив та його похідні: пір’я, дзьоб, гребені, сережки. Знаходять і вивчають усі види пір’я: пухове, розміщене безпосередньо на шкірі у вигляді ніжних пухнастих утворів; контурне, або покривне, що вкриває все тіло птаха і надає йому певного зовнішнього вигляду; махове, що знаходиться на крилах птахів, воно добре розвинене, має товстий стрижень і широке опахало; рульове, яке характеризується добре вираженим стрижнем і опахалом, розміщене на хвості. У здорових птахів пір’я блискуче, щільно прилягає до шкіри, у хворих або виснажених - скуйовджене.

Потім оглядають інші похідні шкіри. Звертають увагу, що дзьоб у різних видів птахів має різну форму. Так, у сухопутних птахів він загострений, конусоподібної форми, а у водоплавних - розширений.

Оглядають гребені і сережки, кігті та шпорні відростки (у півнів), плавальні перетинки (у водоплавних птахів). Відтягують шкіру, визначають її пластичність і товщину.

Далі підраховують кількість пальців на кінцівках. Усіх пальців у курей чотири: три з них спрямовані вперед, а один назад. На кінцівках пальців оглядають кігті. Шкіра дистальних частин кінцівок не вкрита пір’ям, а вистелена лусочками зроговілого епітелію. У півнів на внутрішній поверхні дистального кінця плесна виступають добре розвинені шпорні відростки. Згинаючи і розгинаючи кінцівку в колінному та гомілково-плесновому суглобах, переконуються в наявності спеціального сухожильного тяжа, натягування якого передається на сухожилки м’язів, що згинають пальці. Тому під час згинання цих суглобів згинатимуться і суглоби пальців, а під час розгинання гомілково-плесневого суглоба суглоби пальців розгинаються. Отже, птах, сідаючи на гілку чи сідало, обхоплює його пальцями і тримається на ньому. Для того щоб суглоби пальців розігнулися, потрібно, щоб птах піднявся.

На голові птаха оглядають і вивчають ротову порожнину, носові отвори, дзьоб, очі, зовнішній слуховий прохід, сережки, гребені. Відкривають дзьоб і оглядають язик. Він має форму ротової порожнини. Щік і зубів у ротовій порожнині птаха немає. Носові отвори відкриваються назовні. Зовнішній слуховий прохід широкий і короткий. Він веде до барабанної перетинки. Вушної раковини немає. Очні яблука порівняно великі, рухомі. Добре розвинута третя повіка, яка закриває всю передню частину очного яблука. Гребені та шишки в птахів червоного кольору. В них розгалужується багато кровоносних судин.

Для вивчення будови внутрішніх органів птаха треба зробити розтин трупа. Спочатку видаляють пір’я на шкірі птаха в ділянці шиї і черева по сагітальній лінії та по обидва боки від неї. Щоб пір’я краще виривалося і не розліталося, його змочують водою. Труп птаха фіксують у спинному положенні. Секційним ножем або скальпелем розрізають шкіру по сагітальній лінії від дзьоба аж до клоаки. Шкіру відпрепаровують у боки від ліній розрізу. Вивчають будову, товщину та еластичність шкіри. Одночасно оглядають поверхневі м’язи грудних і черевних стінок. Звертають увагу на їх колір та розвиненість.

Для того щоб відкрити грудну порожнину, видаляють грудну кістку. Відтягнувши задню її частину вгору, роблять бічні поздовжні розрізи секційним ножем та кістковими ножицями. Потім розрізають у поздовжньому напрямі черевну стінку і відкривають черевну порожнину.

У грудній порожнині оглядають серце та легені. Відмічають, що серце своєю верхівкою спрямоване до діафрагми. Діафрагма слабко розвинена і не відділяє повністю грудну порожнину від черевної. Тому верхівка серця заходить у черевну порожнину і утворює ямку на діафрагмальній поверхні печінки.

Легені в птахів порівняно невеликі і заходять у міжреберні простори. Колір їх світло-рожевий. Знаходять легені і оглядають їх. Оглядають також повітряні мішки, розміщені в грудній і черевній порожнинах птахів. Стінки повітряних мішків дуже тоненькі, тому досліджувати їх слід обережно.

Вивчають розміщення органів черевної порожнини. Добре видно шлунок, кишки та печінку. Досліджують їх топографію і зовнішню будову, а також очеревину та брижу. Звертають увагу на будову шлунка та товстих кишок. Потім виймають внутрішні органи птаха назовні. Для видалення серця з грудної порожнини потрібно перерізати кровоносні судини, з’єднані з серцем. Робити це слід обережно. Судини перерізають на деякій відстані від серця.

Під час вивчення будови серця визначають його форму, величину і консистенцію. Оглядають і досліджують кровоносні судини, що відходять від серця. Визначають зовнішню будову серця. Для вивчення внутрішньої будови серця роблять два поздовжніх розрізи з правого та лівого боків через усе серце. При цьому відкривають порожнини серця.

Оглядають і вивчають оболонки стінки серця. Вони такі і самі, як і на серці тварин. Під час вивчення клапанів серця констатують, що між правим передсердям і правим шлуночком замість атріовентрикулярного клапана знаходиться м’язова пластинка, яка закриває атріовентрикулярний отвір.

У лівому передсерді розміщений двостулковий клапан. Розрізавши початкову частину аорти і легеневої артерії, знаходять у них півмісяцеві клапани. Щоб вивчити будову органів дихання, роблять сагітальний розтин голови. На поверхні розтину голови птаха знаходять дно ротоглотки, верхню (дихальну) гортань, кільцеподібний і черпакуваті хрящі гортані. Оглядають носову порожнину. Знаходять носові раковини (їх три). Нюхового лабіринту у птахів немає. Відпрепаровують трахею. Вона розміщена на вертикальній поверхні шиї, відразу під шкірою.

У грудній порожнині в ділянці трахеї знаходять нижню (співочу) гортань, будова якої залежить від виду птаха. У водоплавних птахів є барабан-резонатр.

Розглядають легені, розміщені в грудній порожнині. Легені птахів реберною поверхнею занурюються в міжреберні простори, тому їх потрібно витягти пінцетом або ручкою скальпеля. Розрізавши легені вздовж головного бронха, вивчають їх внутрішню будову. Внутрішні органи черевної порожнини птаха видаляють руками. При цьому відпрепаровують брижу тупим способом. Внутрішні органи вивчають за системами.

Спочатку досліджують органи травлення: печінку, шлунок і підшлункову залозу, тонкі і товсті кишки. Відмічають колір, величину і консистенцію печінки. Оглядають її частки, поверхню, краї. Знаходять жовчний міхур і жовчні протоки. Оглядають ворота печінки. На розрізі досліджують печінкові часточки, жовчні ходи і жовчні протоки. Знаходять залозисту і м’язові частини шлунка та межу між ними.

Пальпацією визначають консистенцію і товщину стінок обох камер шлунка птахів. У заглибині між залозистим і м’язовим шлунками знаходять і вивчають селезінку. Вона в птахів округлої форми, темно-червоного кольору.

Внутрішню будову шлунка вивчають на розрізі. За допомогою секційного ножа та ножиць роблять поздовжній розріз стінки шлунка. Відмічають товщину стінок у різних ділянках, а потім вивчають оболонки шлунка. Так, внутрішня слизова оболонка залозистої частини шлунка волога, містить багато шлункових залоз, вкрита циліндричним епітелієм.

Слизова оболонка м’язового шлунка побудована з одношарового циліндричного епітелію з підслизовою основою, де розміщені пристінкові залози. Вони виділяють секрет, який містить речовину, що твердне, утворюючи міцну плівку - кутикулу. За її допомогою подрібнюється твердий корм. У м’язовому шлунку знаходять, крім корму, сторонні предмети: камінці, пісок, шматочки скла тощо, які допомагають перетиранню грубого корму. Тверду кутикулу скальпелем можна легко зняти, під нею розміщена сполучнотканинна оболонка. На межі між м’язовим і залозистим шлунками слизова оболонка утворює беззалозисту смужку (поясок) білого кольору. Стінка м’язового шлунка товста, через те що має дуже розвинену м’язову оболонку. Визначають товщину м’язової оболонки обох камер шлунка. Зовні шлунок вкритий серозною оболонкою.

Вивчають будову кишок, передусім знаходять тонкі і товсті кишки. Тонкі кишки в птахів такі, як і в інших свійських тварин (дванадцятипала, порожня та клубова). Визначають довжину і діаметр цих кишок. У петлях дванадцятипалої кишки розміщена підшлункова залоза. У брижі знаходять розгалуження кровоносних судин.

Товсті кишки в птахів короткі. До них відносять дві сліпих кишки і одну пряму, яка переходить у клоаку. Сліпі кишки своїми сліпими кінцями спрямовані назад. Між сліпими кишками лежить пряма кишка. Визначають їх форму, довжину та розміщення.

Розрізають стінки кишок, визначають оболонки. Звертають увагу на будову слизової оболонки в різних відділах кишок. У задній частині прямої кишки знаходять усі три частини клоаки: ректальну, сечову і анальну. Знаходять місце впадання сечоводів у сечову частину клоаки. Сюди ж відкриваються сім’япроводи самців та яйцепроводи самок. У молодих курей знаходять фабрицієву сумку, яка розміщена над дорсальною стінкою клоаки. На розрізі розглядають анальний сфінктер.

Вивчають сечостатеві органи. Вивчають форму нирок. Нирки в птахів часточкові. Від кожної нирки йде сечовід до сечового відділу клоаки.

Сім’яники в самців розміщені в черевній порожнині позаду нирок. Знаходять і вивчають їхню будову. Звертають увагу, що в птахів краще розвинений лівий сім’яник. Придаток сім’яника не виражений. Простежують за ходом сім’япроводу.

Яєчники самок розвинені неоднаково. Добре розвинений лише лівий яєчник і лівий яйцепровід. Визначають їх форму та розміри. Розглядають невеликі круглі жовткові тіла, розміщені навколо яєчника. Особливу увагу звертають на будову яйцепроводу. Знаходять усі його частини: лійкоподібне розширення, перешийок, білкову частину яйцепроводу, пташину матку і пташину піхву.

Особливості будови скелета птахів вивчають на готових кістках птахів різних видів.

Після виконання роботи студенти повинні:

знати особливості будови органів свійської птиці;

вміти препарувати органи свійської птиці, визначати їх топографію.

Завдання додому: повторити розділ 2.5, Лисенко М.В. «Анатомія с/г тварин», ст. 136 - 159.