Порядок прийняття та внесення змін до Конституцій

Державна практика зарубіжних країн виробила низку спо­собів прийняття конституцій, які можна звести до декількох основних видів. Прийняття К. треба розуміти процес глибокого політико0правового значення.

Право на прийняття першої або нової писаної конституції, іменоване в літературі установчою владою, може бути здійснене:

· представницькою установою (конституанта, конвент);

· виборчим корпусом (референдум);

· виконавчою владою (уряд з надзвичайними повноваженнями).

Ці три основних способи прийняття писаної конституції можуть бути застосовані як у чистому виг­ляді, так і в різного роду сполученнях.

Перші писані конституції — США 1787 р. і фран­цузька 1791 р. — було прийнято представницькими установа­ми, відповідно конвентом (установчими зборами) і Генераль­ними штатами (парламентом). І в першому, і в другому випад­ку була здійснена первісна установча влада. Коли йдеться про здійснення похідної установчої влади, мається на увазі прий­няття чергової, а не першої конституції.

У новітній політичній практиці зарубіжних країн прийнят­тя конституцій представницькими установами є досить поши­реним. Здійснення установчої влади надається як установчим зборам, які спеціально для цього обираються, так і парламен­там, утвореним на підставі положень попередніх конституцій. Така практика може бути застосована і в Україні, представники цього органу повинні відмовитися від балотування та участі у владі на декілька років. (!!!!)

У минулому досить поширеним способом прийняття консти­туцій було їх «жалування» монархом своєму народові, або ок­троювання (від фр. octroyer — дарувати). Може бути здійснено монархом, потім його влада обмежується. До 1982 р. конституційні закони Британії затверджувалися королевою.

Спосіб прийняття конституції має велике значення, оскіль­ки від нього істотною мірою залежить сам зміст основного за­кону. Референдум як спосіб прийняття конституції має риси демократизму, тому що проект основного закону затверджуєть­ся виборчим корпусом. Значення референдуму може бути різним.

Політичний досвід сучасності переконує, що найбільш де­мократичним способом розробки, прийняття та затвердження конституції є її схвалення всенародним голосуванням. Так були прийняті Конституції Італії 1947 р., Португалії 1976 р., Іспанії 1978 р. та багато ін.

Дія конституції.

Конституція набирає чинності з моменту, що зазначений у її заключних положеннях або, рідше, у су­провідному особливому законі. Перехідні положення консти­туції можуть передбачати, що окремі її норми починають за­стосовуватися пізніше — зазвичай після настання якої-небудь події (виборів та ін.).

Як правило, конституція набирає чинності на всій території держави. У випадку наступного приєднання до цієї держави яких-небудь нових частин із цього або іншого установленого особливим актом моменту конституція починає діяти й на їхніх територіях.

 

Зміна конституцій. ( к. реформа, акт про зміну конституції, перегляд конституції).

Зміна (іноді ревізія) К. – її модифікація, видозмінювання, абгрейд, є такі форми зміни К.:

· Перегляд всього тексту;

· Скасування певних статей;

· Внесення доповнень до існуючого тексту.

Конституційна поправка – форма внесення змін та доповнень до конституції. Нумеруються та публікуються окремо після першопочаткового тексту конституції, який залишається незмінним, хоча частина його перестала діяти. Це вперше застосували у США. До конституції США внесено 27 поправок (а спроб було більше 10 000 тис. раз.).

Конституція США було внесено поправки, які дістали назву «Білль про права». Перша поправка встановлювала заборону на прийнят­тя Конгресом законів, які обмежують свободу віросповідання, слова і друку, демонстрацій, подання петицій; друга — гаран­тувала право народу зберігати і носити зброю; третя — забо­роняла постій військових у приватних будинках, за винятком випадків, передбачених законом (наприклад, під час війни); четверта — гарантувала недоторканість особи, житла, влас­ності від безпідставних обшуків і затримань; п'ята, захищаю­чи права особи у кримінальному процесі, встановлювала заборону на притягнення будь-кого до відповідальності не інакше, як за рішенням суду присяжних, примус давати свідчення проти себе, покарання двічі за один і той же самий злочин, позбавлення життя, свободи, власності без належного судово­го розгляду; шоста — встановила право обвинуваченого на адвокатський захист, інформацію про характер і мотиви обви­нувачення, очну ставку із свідками, швидкий розгляд справ судом присяжних того ж штату і округу, де скоєно злочин; сьома — гарантувала право на суд присяжних, якщо сума позову перевищувала 20 доларів; восьма — забороняла вста­новлювати надмірно великі застави і стягувати великі штра­фи, накладати жорстокі покарання; дев'ята — наголошува­ла, що перелік у Конституції названих прав не повинен тлума­читися як заперечення чи применшення інших прав; десята — залишала за штатами і народом право надавати своїм грома­дянам й інші права, які не передбачені федеральною Консти­туцією. Усі інші поправки вносилися в різні роки і стосували­ся відокремлення функціонування політичних та правових інститутів. тринадцята (1865) — скасувала рабство.

Конституція США заклала основу сучасного конституціалізму, суть якого полягає у створенні збалансованого механіз­му розподілу влади (законодавчу здійснює Конгрес, виконав­чу — Президент, судову — Верховний суд); забезпеченні на­дійних гарантій захисту прав і свобод громадян; успішному функціонуванні інститутів федеральної держави.

Поширеним способом внесення змін є референдум. Має таку саму юридичну силу, як і сам текст конституції.

За способом зміни, внесенням поправок і доповнень конституції зарубіжних країн також поділяються на дві групи:

Жорсткі конституції змінюються і доповнюють­ся в особливому порядку, більш складному, ніж той, який прийнятий для звичайної законодавчої процедури. Якщо пар­ламентські закони приймаються простою (50 % кворуму +1) більшістю голосів, то для прийняття поправок і доповнень до конституції в самому основному законі встановлюється особ­лива процедура. За загальним правилом конституція змінюєть­ся в тому самому порядку, в якому була прийнята.

Гнучкі кон­ституції змінюються та доповнюються в тому самому поряд­ку, що і звичайні парламентські закони. Ніяких особливих процедур для цього випадку не передбачено, оскільки немає самого писаного тексту основного закону. До цього типу нале­жать конституції Великобританії та Нової Зеландії.

Будь-яка нормотворча діяльність повинна здійснюватися відповідно до Конституції.

Додаток.