Поняття та статус інституту глави держави у світі

ЛЕКЦІЯ № 4

«Інститут глави держави: конституційно-правовий статус»

(2 год.)

ПЛАН

 

1. Поняття та статус інституту глави держави у світі.

2. Юридична форма (типологія) Глав держав.

3. Обсяг повноважень та конституційні гарантії діяльності глави держави.

 

 

Поняття та статус інституту глави держави у світі.

Президент, імператор, король, султан, принц, емір, шах, Посада П. бере свій початок з конституції США (1787), де закріплено виборність цієї посади.

Інститут глави держави виник одночасно з історією людства, саме з появою державних форм організації суспільного життя. На відміну від «класичних» галузей влади: парламенту, уря­ду, суду (законодавчої, виконавчої та судової влади), фактич­не і юридичне становище глави держави однозначно визначи­ти неможливо. Це дуже складне питання: що таке (і хто та­кий) глава держави, який його правовий і фактичний статус? З одного боку, здавалося б, усе зрозуміло. Глава держави — це особа, що займає найважливіший пост у країні, юридичне пер­ше місце. Але що стоїть за цим постом?

Справедли­во в літературі зазначається, що глава держави або не нале­жить до жодної галузі влади, або належить до законодавчої і виконавчої влади, або, нарешті, лише до виконавчої.

Глава держави — це офіційна конституційна особа (орган), вища посадова особа, що займає, як правило, формально вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює верховне представ­ництво країни у внутрішньополітичному житті й у відносинах з іншими державами. Це посадова особа або орган, що займає вище місце в системі органів дер­жави, вищий її представник усередині й поза країною, символ єдності нації, держави (народу і держави). Найчас­тіше глава держави розглядається як носій виконавчої влади і вищий представник держави у сфері міжнародних відносин.

На нашу думку, це практично універ­сальне визначення. Слід зазначити, що в найзагальнішому плані глава держа­ви – це монарх, Президент, колегі­альний орган, узурпатор влади. Про це детальніше згодом.

 

Правовий і реальний статус гла­ви держави, його роль у процесі здійснення державної влади залежать від форми правління в цій державі, характеру полі­тичного режиму, низки інших обставин, у тому числі від тра­дицій, звичаїв і судових прецедентів.

У країнах, де глава держави має реальну урядову владу — очолює виконавчу владу (очолює юридичне або фактично уряд), він здійснює реальне керівництво державними справами, ви­значає й спрямовує політичний курс країни, забезпечує вико­нання цього курсу. У цьому випадку глава держави — це лідер країни.

За парламентсь­кої республіки або парламентської монархії, глава держави будь-якої реальної участі в управлінні справами держави, як правило, не бере. Це так званий номінальний глава держави. Однак за всієї своєї номінальності він також впливає на полі­тичний процес, на роботу державного механізму. У разі виник­нення якихось нестандартних ситуацій, різноманітних криз або надзвичайних станів роль і ступінь його залученості до полі­тичних процесів дуже сильно зростають.

Питання про місце глави держави в системі державного ме­ханізму досить складне. Спроби визначити це місце щоразу натрапляють на якісь винятки з правил або протилежні дум­ки й протилежні приклади. Досить часто главу держави відно­сять до виконавчої влади. Це звучить цілком переконливо, тому що згідно зі ст. 2 Конституції США (найвідомішої кон­ституції у світі) виконавча влада належить президентові США.

Однак, на нашу думку, у більшості випадків інститут глави держави — це зовсім окремий комплекс, самостійний інсти­тут, і спроби віднести його до якої-небудь галузі влади непра­вильні й непродуктивні.

А. А. Мішин вважає, що інститут глави держави не має жод­них розумних підстав для існування. Як доказ дослідник на­водить приклад Швейцарії, де функції глави держави виконує урядовий виконавчий орган, що складається із семи мі­ністрів. Ця позиція є спірною. Але чому з'явилася думка, що інститут глави держави не є обов'язковим? Очевидно, у цьому випадку спрацювала радянська традиція, адже протягом більш як 60 років у нашій державі не було юридичного глави. Був фактичний лідер (найголовніша фігура в країні), що очолював керівну й правлячу партію. Це була особа, що у країнах, які живуть за демократичними законами й традиціям, не могла б очолювати державу, не могла б бути лідером, оскільки вона не одержала мандат із рук виборців, з рук парламенту або хоча б, як монарх, за встановленими правилами престолонаслідування. Наша "традиція", коли роль глави держави виконував ко­лективний орган — Президія Верховної Ради — міцно ввійшла у свідомість радянських юристів.

Якщо зробити спробу визначити основні функції гла­ви держави, його місце якимись ключовими словами, то мож­на виокремити три моделі глави держави, за якими стоять два основних поняття.

Перша модель і перша зрозуміла всім функція це глава держави – лідер країни. Лідер може бути формальним і фак­тичним. Він може поєднувати ці якості, може бути главою «де-юре» і «де-факто», але вони можуть і не збігатися. Прикладом фактичного лідера є абсолютний монарх або президент прези­дентської республіки, який обирається народом. Це легітим­ний лідер країни, що одержав владу за встановленими прави­лами й визнаний у цій ролі народом.

Друга модель і друга основна функція, що розуміється й визнана більшістю громадян, — це символ влади, нації і держави. Тобто ця особа персоніфікує державну владу і представляє її у відносинах з іншими державними структурами й у відносинах з іноземними державами.

Третя модель – гарант територіальної цілісності, безпеки держави та громадської свободи.