Лабораторне дослідження сечі

Загальний аналіз сечі

Збирати сечу для загального клінічного аналізу повинна медсестра нічної зміни, оскільки для дослідження потрібна перша порція сечі після сну (більш концентрована). Жінка перед взяттям сечі повинна підмитися, а чоловік помити головку статевого члена водою, щоб уникнути хибно позитивної бактеріурії, або лейкоцитурії. Під час менструації брати сечу на дослідження не рекомендується (наявність в сечі еритроцитів); у разі нагальної потреби сечу беруть за допомогою катетера, перед тим обробивши зовнішні статеві органи жінки дезинфікуючим розчином (калію перманганату, фурациліну).

Щоб запобігти попаданню в посудину сторонніх домішок (з піхви, сечівника), збирають «середню порцію» сечі, тобто починають збирати з середини сечовипускання. Для аналізу треба взяти 200-300 мл сечі. Посуд для сечі повинен бути чистим, сухим, без залишків мила, бо останнє може викликати лужну реакцію сечі, яка стане непридатною для дослідження. Посуд щільно закривають і наклеюють скерування, на якому зазначають прізвище хворого, ініціали, мету дослідження, відділення, номер палати, дату. До відправлення в лабораторію сечу зберігають у холодному місці. Відправляють сечу в лабораторію не пізніше як через 30-60 хв після взяття.

При клінічному аналізі сечі досліджують фізичні властивості (колір, прозорість, осад, питому вагу), якісну, а при необхідності й кількісну реакцію на наявність деяких хімічних речовин (білок, цукор, ацетон, пігменти) та мікроскопію осаду.

 

Зальний аналіз сечі

Показники	Норма
Колір Прозорість Густина Білок Цукор Лейкоцити Еритроцити Циліндри Клітини епітелію нирок Клітини епітелію сечового міхура Клітини уретрального епітелію Найпростіші, бактерії, грибки Солі Слиз	Солом’яно-жовтий Прозора 1018-1024 Немає Немає 1-3 в полі зору 1 на з поля зору Немає Немає Немає Немає Немає Немає Немає

 

Визначення добової кількості сечі і наявності глюкози в сечі.

 

Першу ранкову порцію сечі виливають і відзначають час. Наступні порції протягом доби збирають в одну посудину. Останній раз сечу беруть вранці наступного дня у відмічений напередодні час. У нормі добова кількість сечі у здорової людини 1500 мл.

Для дослідження глюкозуричного характеру сечі (у хворих на цукровий діабет) її збирають у 3 літровий бутель. Перед відправленням у лабораторію добову сечу перемішують, щоб рівномірно розподілився осад, що містить кристали солей і формені елементи, вимірюють добовий діурез і після цього відливають в окрему посудину 200 мл сечі для дослідження.

Для дослідження сечі на діастазу потрібно 50 мл сечі, обов’язково свіжевипущеної, теплої. Виявлення діастази в сечі вказує на патологію підшлункової залози.

Визначенні кількості формених елементів в осаді сечі

 

Для визначенні кількості формених елементів в осаді сечі (лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів) застосовують методи Амбурже, Аддіса-Каковського, Нечипоренка.

 

Метод Аддіса-Каковського

Цей метод застосовують для визначення кількості формених елементів у сечі, що була зібрана за добу. В одну посудину збирають сечу, виділену протягом 10 нічних годин, а саме: о 22 год хворий звільняє сечовий міхур і протягом ночі намагається не мочитися. Всю сечу, виділену о 8 год, збирають у приготовлену чисту посудину і відправляють у лабораторію на дослідження. Якщо хворий протягом ночі виділяє сечу, її збирають у посудину, приготовлену для дослідження, додавши в неї 4—5 крапель формальдегіду, щоб запобігти розпаду формених елементів. У нормі за добу із сечею може виділитися до 2-10⁶ лейкоцитів, до 1-10⁶ еритроцитів та не більш як 2-10⁴ циліндрів. Особливістю цього методу є те, що сечу треба протягом доби зберігати у прохолодному місці, бо формені елементи сечі при тривалому її стоянні лізуються.

Метод Нечипоренка

За цим методом визначають кількість формених елементів в 1 мл сечі. Збирають середню порцію ранкової сечі в чисту пробірку. Після ретельного перемішування 10 мл сечі наливають у градуйовану центрифужну пробірку та центрифугують протягом 5 хв при 1500 об/хв. У пробірці залишають осад та приблизно 1 мл надосадової рідини, ретельно їх перемішують і заповнюють камеру Горяєва.

Підраховують формені елементи (лейкоцити, еритроцити, циліндри) в 100 великих квадратах камери з подальшим перерахуванням за формулою. Норма: лейкоцитів — 4000 в 1 мл, еритроцитів — до 1000 в 1 мл, циліндрів немає або не більше одного на 4 великі камери.

 

Метод Амбурже

Метод Амбурже використовують для визначення «хвилинної лейкоцитурії». За цим методом визначають кількість формених елементів сечі виділених за одну хвилину. Для цього в лабораторію відправляють порцію сечі, зібрану за 3 год (180 хв). Вранці хворий звільняє сечовий міхур, сечу, виділену протягом наступних 3 год, збирають у чисту посудину і відправляють у лабораторію для дослідження.

Норма: лейкоцити – до 2000/хв.; еритроцити – до 1000/хв.

 

Визначення функції нирок (проба за Зимницьким)

Функціональну здатність нирок визначають за допомогою проби Зимницького. Вона дає більш точні відомості про стан сечовиділення і про ниркову функцію, а також про порушення концентраційної здатності нирок. Перед проведенням дослідження хворому відмінюють сечогінні препарати. Сестра напередодні ввечері готує 8 чистих пляшок, на які наклеює етикетки із зазначенням прізвища хворого, відділення, номера палати, номера порції (1-а, 2-а, 3-я та ін.), проміжки часу (6—9, 9—12 та ін.), за які заповнюється ця пляшка. Дослідження проводять на звичайних водному і харчовому режимах. Протипоказань до проведення проби немає.

Сечу збирають протягом доби (24 год). О 6-й годині ранку хворий спорожнює сечовий міхур, цю порцію сечі виливають, після чого до 6-ї години наступного дня збирають сечу у 8 пляшок. При цьому з 6-ї до 9-ї години хворий мочиться в 1-у пляшечку, з 9-ї до 12-ї—в 2-у і т. д. Необхідно прослідкувати, щоб хворий заповнив усі пляшки. При відсутності сечі протягом 3 год порожню пляшку відправляють до лабораторії. Якщо при поліурії хворому не вистачає об'єму однієї посудини, медична сестра видає додатку, зазначивши на ній прізвище хворого та номер порції.

Вранці наступного дня всі посудини відправляють у лабораторію. В кожній з 8 порцій сечі послідовно визначають об'єм і питому вагу. Для визначення об'єму сечу з баночки виливають у мірний циліндр. Щоб на поверхні сечі не утворювалася піна, циліндр тримають похило, а сечу наливають по стінці.

Питому вагу сечі визначають особливим приладом — у рометром який складається з порожнистого циліндра, знизу наповненого ртуттю, і циліндричної трубочки, що відходить від верхньої частини циліндра, на яку нанесено шкалу з поділками. Для визначення питомої ваги сухий урометр повільно опускають у циліндр з сечею (він не повинен торкатися стінок циліндра). Легко підштовхнувши урометр зверху, чекають, поки припиняться його коливання, і визначають питому вагу сечі за поділкою на шкалі, що відповідає нижньому меніску. Циліндр з сечею треба тримати так, щоб поверхня сечі була на рівні ока.

Якщо сечі мало, її розводять дистильованою водою в два рази (1 мл сечі + 1 мл води) або в три рази (1 мл сечі +2 мл води). Визначивши питому вагу, дві останні цифри множать на ступінь розведення. Наприклад, після розведення сечі в два рази її питома вага 1,010; помноживши дві останні цифри (10) на ступінь розведення (2), отримують істинну питому вагу сечі — 1,020. Одержані дані записують на спеціальних бланках.

Результати проби Зимницького вважають хорошими, якщо:

- виділена кількість сечі за добу — добовий діурез - достатня (приблизно 1,5 л) і становить 65—75 % від кількості випитої хворим рідини.

- денний діурез, тобто сеча, виділена 3 6 до 18 год, повинен становити ¹/з — ³/₄ від добового, нічний — ¹/з —¹/₄ від добового.

- крім того, при здорових нирках питома вага різних порцій сечі коливається в значних діапазонах (1,003—1,030).

Чим нижча, монотонніша і рівномірніша питома вага сечі, тим важче уражена паренхіма нирок.

 

Бактеріологічне дослідження сечі

 

Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, зібраної в стерильну пробірку з ватним корком. Хворому дають стерильну пробірку і детально пояснюють, як потрібно зібрати сечу. Після ретельного туалету зовнішніх статевих органів, відкривши пробірку, заповнюють її на ³/₄ «середньою порцією», яка пройшла через сечівник, вже обмитий першою порцією сечі. Пробірку закривають ватним корком. Процедуру потрібно провести швидко і акуратно, щоб пробірка залишалась відкритою якомога менше часу і не торкалась зовнішнім отвором нестерильних поверхонь (рук хворого, статевих органів тощо).В окремих випадках сечу беруть за допомогою стерильного катетера, який вводять після ретельного обмивання зовнішніх статевих органів. У стерильну пробірку набирають середню порцію сечі. Навіть при дотриманні всіх правил стерильності при катетеризації у сечовивідні шляхи може бути занесена інфекція. Тому останнім часом катетеризацію сечового міхура для забору сечі на дослідження використовують рідко.