Лабораторне дослідження крові

Характеристика основних лабораторних методів дослідження пацієнтів.

Зміни в організмі, які обумовлені захворюванням, звичайно спричиняють певні зрушення в крові, сечі, калі, а також виділеннях різних органів та залоз людини. Вони мають винятково важливе діагностичне значення, і контроль за ними здійснюється за допомогою спеціальних лабораторних та інструментальних методів дослідженя.

 

Медична сестра повинна:

- знати, який матеріал слід збирати при тих чи інших захворюваннях для лабораторного дослідження;

- вміти пояснити хворому мету лабораторного обстеження і отримати його згоду на проведення обстеження;

- вміти провести інструктаж хворого з підготовки до обстеження і методики забору матеріалу (якщо пацієнт буде виконувати це самостійно);

- вміти підготувати необхідний посуд та інструменти;

- вміти заповнити направлення з визначенням профілю лабораторії, мети дослідження;

- своєчасно відправити біологічні матеріали на дослідження;

- проконтролювати своєчасність отримання результатів дабораторної діагностики із фіксацією їх у медичних документах пацієнта.

 

Збираючи матеріал для лабораторних досліджень, необхідно дотримуватися таких вимог до досліджуваного матеріалу:

1. Для забезпечення дослідження збирають достатню кількість матеріалу;

2. Матеріал повинен відповідати інфекційному процесу (наприклад харкотиння, а не слина; гній з вогнища ураження, а не з фістули; виділення з глибини рани, а не з її поверхні);

3. При заборі матеріалу використовують стерильні інструменти та посуді суворо дотримуються правил асептики;

4. Зібраний матеріал доставляють у лабораторію і досліджують у максимально короткі терміни;

5. Матеріал для дослідження беруть до початку лікування хворого протимікробними препаратами.

Матеріал для дослідження визначається клінічними особливостями захворювання. При симптомах захворювання певного органу матеріал необхідно брати з даного патологічного вогнища. При відсутності вогнищевих симптомів захворювання спочатку беруть кров, а пізніше забирають матеріал з різних доступних ділянок з урахуванням клініки захворювання.

Методи лабораторної діагностики набувають все більшого значення у клінічному обстеженні хворого. Достовірність результатів лабораторного дослідження значною мірою залежить від правильно проведеного збору матеріалу, способу доставки його в лабораторію і чіткого заповнення супровідного направлення.

Лабораторне дослідження крові.

Значення крові, як тканинної системи, що забезпечує транспорт дихальних газів, продуктів обміну речовин, ферментів і гормонів, активна участь її у формуванні захисних сил організму визначають практичну цінність дослідження складу крові. Дслідження крові допомагають своєчасному розпізнаванню захворювань, полегшують контроль за ефективністю лікування і часто є об’єктивним критерієм видужування хворого.

Медична сестра повинна правильно зібрати кров для лабораторного дослідження і правильно документувати направлення матеріалу в лабораторію.

Кров досліджують морфологічно (клінічний, загальний аналіз крові), біохімічно, серологічно, бактеріологічно.

Для клінічного аналізу крові достатньо взяти кров із пучки пальця кисті. Забір звичайно проводить лаборант клінічної лабораторії, який почергово обходить клінічні соматичні відділення. Медична сестра попереджує хворого, що кров на аналіз потрібно здати натще. Хворі, яким дозволено ходити, почергово підходять на сестринський пост, де лаборант, використовуючи портативну валізу, проводить забір крові.

Кров для біохімічних і серологічних досліджень беруть з вени методом венепункції в кількості 5-20 мл залежно від мети дослідження.

Залежно від характеру дослідження техніка забору крові може видозмінюватися. Кров можна отримати при самовільному витіканні її через голку або шляхом засмоктування через голку шприцом. Для дослідження складових частин сироватки кров беруть сухою голкою і сухим шприцом в суху пробірку, взяту з лабораторії. Виливають кров із шприца повільно по стінці пробірки, щоб не утворилася піна і не травмувалися формені елементи.

Кількість взятої крові залежить від того, які і скільки досліджень будуть проведені. На одне дослідження в середньому необхідно 0,5-2 мл сироватки або у три рази більше крові, бо сироватка складає 1/3 крові. Краще брати центрифугувальні пробірки, щоб від центрифугувати формені елементи крові.

За необхідності бактеріологічного дослідження крові її беруть методом венепункції в стерильну пробірку.

Для дослідження крові на ВІЛ-інфекцію у спеціалізовану лабораторію направляють 2 мл сироватки не пізніше 24-72 год після забору крові разом з двома примірниками скерування встановленого взірця. Матеріали транспортують у контейнерах з холодоагентом в пластмасових або металевих штативах. Штативи вміщують у металеві бікси або коробки, які герметично закриваються і легко дезінфікуються.