Основні положення технології колективного творчого виховання

Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М. Горького та комуни імені Ф. Е. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне вирішення і виконання всіх дій; зміна складу зведених загонів; система перспективних ліній. Згодом санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагальнивши ідеї А. С. Макаренка, розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.

У становленні технології колективного творчого виховання виділяють п'ять періодів:

1) 1956-1959 рр. - період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда;

2) 1959-1962 рр. - створення експериментальних колективів та створення цілісної комунарської технології, яка включає клуб юних фрунзенців «Орлятко», клуб нових комунарів;

3) 1962-1966 рр. - розповсюдження технології;

4) 1966-1986 рр. - період консервації;

5) 1986 - 1997 рр. - період відродження.

На даний час можна говорити про деякий спад у зацікавленості цією технологією, на зміну якої прийшли більш сучасні.

Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості у процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Особливість технології полягає в тому, що між вихователями та вихованцями у процесі діяльності складаються суб'єкт-суб’єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почувають себе відповідальними за якісне виконання поставлених завдань.

Одна з головних ідей технології колективного творчого виховання – формування особистості через єдиний виховний колектив, із загальними вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружньої виховної турботи (збудження, переконання, привчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, «секретного договору»), співдружності старших та молодших колективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, творчі свята).

Мета технології - забезпечувати соціальне замовлення на людину нового демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Здійснення життєво-практичної сторони кожної колективної творчої справи визначає реалізацію наступних виховних завдань:

- виховні задачі, які ставляться вихователями у процесі організації колективної творчої діяльності, вирішуються непомітно для вихованців і відкриваються вихованцями - в тій чи іншій мірі-при обговоренні результатів колективної творчої справи і стають їхніми вимогами до себе;

- у процесі колективної творчої діяльності здійснюються в тісній єдності задачі різноманітних частин виховання: громадянського, морального, трудового, розумового, фізичного, естетичного;

- у процесі колективної творчої діяльності розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світоглядна (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру);

- у процесі колективної творчої діяльності реалізуються різні функції виховної діяльності: передача вихователями готового суспільно цінного досвіду й оволодіння цим досвідом вихованцями, створення нового досвіду вихованцями разом із вихователями та під їх керівництвом; об’єднання цього досвіду з попереднім, обмін набутим досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток;

- у процесі колективної творчої діяльності взаємозв’язано здійснюються різні ланки спрямованого виховання: виховання та самовиховання учнів і педагогів як особистісне, так і взаємне.

До основи організації колективного творчого виховання покладені наступні структурні компоненти технології:

1. Колективна організаторська діяльність;

2. Колективна творчість;

3. Колективна постановка мети;

4. Ситуації – взірці;

5. Емоційне насичення життя колективу;

6. Суспільне спрямування діяльності колективу.

Базовим компонентом технології є колективна організація діяльності, тобто такий засіб її організації, при якій всі члени колективу втягуються до процесу планування, підготовки, виконання та аналізу спільних справ. Така методика роботи формує у учнів навички побудови ефективних міжособистісних відносин у колективі, вміння вирішувати задачі, враховуючи інтереси і кожного члена колективу, і справи в цілому.

Показником рівня розвитку колективного мислення є колективна творчість, що дає можливість проводити спілкування у колективі не за шаблоном, не за заданим сценарієм, а з видумкою, фантазією, і мпровізацією, грою, відкриває нове саме для цих ді тей, для цього колективу.

Будь-яка діяльність повинна починатися з попереднього цілепокладання. У даній технології це колективне цілепокладання. Діти та дорослі спільно виробляють мету життя колективу. Колективне цілепокладання має два напрямка загальних довгострокових цілей та визначення конкретних дій на даний період часу.

Обов'язковим компонентом технології є ситуації – взірці. Це обмежений в часу (від декількох годин до місяця) відрізок життя колективу, в якому діти та дорослі живуть підвищено інтенсивним, напруженим колективним життям у відповідності з принципами демократизації, гуманізму, творчості.

Особливе значення приділяється емоційній насиченості життя колективу, тобто набору засобів, спеціально спрямованих на збільшення емоційної напруги, збудження почуттів єднання, довіри, душевного підйому. Ці засоби поділяють на дві групи — символи та обряди. Символами є значки і емблеми, форма і девізи, символічні жести. Обряди, як прийняті форми поведінки у конкретних ситуаціях, тісно пов'язані з емоційним життям колективу та сприяють духовному єднанню учасників діяльності.

Характерним компонентом технології називають суспільне спрямування діяльності колективу. Важливо, щоб діти у процесі діяльності, що здійснюється на користь навколишнім, розуміли стан цих людей і хотіли допомогти їм. Необхідно, щоб у роботі наряду з формуванням у учнів таких якостей як, наприклад, творчість, відповідальність, діловитість, комунікативність, розвивався і гуманістичний, моральний сенс діяльності.

Творча справа, за яку береться дитячий колектив завжди проходить певні етапи. Дамо назви цих стадій (етапів) організації колективної творчої діяльності:

І. Попередня робота колективу або колективне цілепокладання;

II. Колективне планування справи;

III. Колективна підготовка справи;

IV. Проведення справи;

V. Колективний аналіз;

VI. Найближча післядія.

Більш докладно розглянемо стадії (етапи) організації колективної творчої діяльності.

Етап 1. Попередня робота колективу або колективне цілепокладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, висування перспектив перед учнями, вироблення у них переконання в суспільній значущості та необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. Починається будь-яка колективна творча справа з попередньої роботи вихователів: класних керівників, педагогів, батьків, шефів. Вони визначають виховні задачі наступної КТС, намічають вихідні дії для укладання загальними зусиллями дорослих і дітей оптимального проекту майбутньої КТС. У ході стартової бесіди старші розповідають, які колективні творчі справи можна провести, відповідають на питання дітей. Іде обговорення: що краще зробити? Для кого? Де? Коли? Хто буде брати участь? З ким разом? Кому бути організатором?

Етап II. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання питань-завдань, вибір ради справи. На цьому етапі головна роль відводиться дітям. Відповідь на поставлені завдання-питання учні шукають спочатку в мікроколективах. Після цього збирається весь колектив і уважно слухає представника кожного мікроколективу. Це обговорення можна назвати “збором-стартом”.

Етап III. Колективна підготовка справи: розподіл доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизирується спочатку радою справи, яка спрямовується керівником колективу, після цього-у мікроколективах, які самі планують виконання справи і починають роботу по втіленню окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені і обговорені на загальному зборі-старті. При цьому вихованці застосовують не тільки досвід, отриманий під час колективного планування, але і ті знання, вміння і навички, що були отримані ними в навчальному процесі або у позаурочний час.

Етап IV. Проведення діла: зміст і методика проведення діла залежать від його форми, мети і задач: збір, ділова г ра, конференція, диспут, ярмарок та ін.

Етап V. Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльності навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим, доброзичливим? Чи було колективне діло проведене з фантазією та витівкою,? Хто показав себе з кращої сторони і в чому? Кому можна сказати загальну подяку? Що треба врахувати в майбутній роботі? Головне, щоб кожний приймав участь в аналізі досвіду (і своїм власнім, і своїх товаришів) проведеної КТС, навчався оцінювати, аналізувати, брати уроки на майбутнє. Спираючись на той позитивний досвід, який вони придбали, організуючи колективну творчу справу, маючи уроки з помилок, дорослий по-дружньому переконує вихованців в необхідності подальшої роботи по покращенню навколишнього життя. Слово дорослого-це роздум вголос, це нова ідея, нова задача, нова пропозиція.

Етап VI. Найближча післядія: виконання рішень, що були прийняті після аналізу справи. Тут керівник направляє на використання вихованцями в навчальній роботі, в позаучбовому житті в діяльності колективу того досвіду, що був накопичений при плануванні, підготовці, проведенні КТС і обговоренні результатів. Відразу же після підведення підсумків слідує додати максимум зусиль до колективного втілення тих пропозицій, що були висловлені на підсумковому зборі, колективно намітити програму наступних дій.