Поняття технології виховного процесу

План

1. Поняття технології виховного процесу.

2. Визначення ефективності функціонування технології виховного процесу.

3. Етапи створення нової технології виховного процесу у конкретному навчальному закладі.

4. Основний зміст технологій колективного творчого виховання.

5. Основний зміст технології створення ситуації успіху.

6. Технологія ігрової діяльності.

7. Технологія педагогічної підтримки розвитку особистості дитини.

 

Література

1. Анохина Т. Педагогическая поддержка как реальность современного образования. // Новые ценности образования. Выпуск № 6. – М.: Инноватор, 1996 г. С. 71 – 80.

2. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991.-176 с.

3. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования. // Педагогика. 1997. № 4. С. 11 – 17.

4. Газман О.С. Воспитание: цели, средства, перспективы. // Новое педагогическое мышление. – М., 1989. С. 221 – 237.

5. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию. // Новые ценности образования. № 6. – М., 1996. С. 10 – 39.

6. Глассер У. Школы без неудачников. / Общ. ред. и предисл. Пилиповского В.Я. - М.: Прогресс, 1991. - 184 с.

7. Е.И. Добринская, Э.В. Соколов Свободное время и развитие личности. Л. 1983, с. 23-28

8. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1990 г. - 144 с.

9. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. М.: Педагогика, 1989 г. - 207 с.

10. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 304 с.: іл.

11. Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі. - Рівне, 1997. - 156 с.

12. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 176 с.

13. Олексюк О.Є. Застосування методу проектів у виховній діяльності, с. 70 – 73 //Вересень, № 1-2 (27 -28) 2004, Науково – методичний, інформаційно-освітній журнал. – Миколаїв, 2004. – 203 с.

14. Освітні технології: Навч. – метод. посіб. /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с. – Бібліогр. в кінці розд.

15. Педагогика и психология. Учебное пособие /Под. редакцией А.А. Бодалева, В.И. Жукова, Л.Г Лаптева, В.А. Сластенина. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002.-585 с.

16. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: навчально-методичний посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів, слухачів ІПО. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2002. – 128 с.

17. Трухін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 368 с.

18. Хейзинга Й.О. Человек играющий. В тени завтрашнего дня. М. Прогресс, 1992 г.- 464с.- с.10

19. Шмаков С.А. Игры учащихся - феномены культуры. М. Новая школа, 1994. -240с. С.102-103

20. Щуркова Н.Е. Собранье пестрых дел: Методический материал для работы с детьми. - 2-е изд., перераб. - М.: Новая школа, 1994. - 96 с.

21. Щуркова Н.Е., Питюков В.Ю., Савченко А.П., Осипова Е.А. Новые технологии воспитательного процесса. - М.: Новая школа, 1993. - 112 с.

Самостійна робота

1. Записати до педагогічного глосарію основні поняття розглянутих технологій.

2. Законспектувати теоретичний або практичний матеріал з сучасних технологій виховного процесу.

Творча робота

 

1. Розробка сценарію виховного заходу за будь – якою технологією виховного процесу.

Поняття технології виховного процесу

На сучасному етапі розвитку суспільства виховний процес у школі повинен будуватися таким чином, щоб система виховання була сконцентрована на учня, на розвиток його індивідуальності як у системі колективних стосунків, так і при проведенні індивідуальної виховної роботи. У виховному процесі повинно домінувати ставлення до кожного вихованця як до неповторної особистості, суб’єкта вільного розвитку, визнання його прав, виходячи із сукупності знань про людину, тобто особистісно орієнтовану виховну діяльність.

Сьогодні мета виховання у загальному вигляді визначається необхідністю формування особистості, котра володіє певною інформацією, засобами, методами, що дає їй змогу приймати обґрунтовані рішення, свідомо будувати своє життя.

Отже, згідно завдань, поставлених державою перед школою, стає актуальним введення до виховних систем шкіл сучасних технологій виховного процесу. Одночасно постає потреба у кваліфікованих кадрах вихователів, які можуть опанувати сучасні методи, форми, технології виховання.

*****

Наукові дослідження з питань формування та виховання особистості майбутнього громадянина розвиненої країни все більшого значення надають потребі у розвитку особистісної “Я”- концепції молодої людини, формування почуття поважного ставлення як до власного життя, так і до життя іншої людини, підготовка її до життя у нових соціальних умовах майбутнього тощо.

У рамках раціоналістичної концепції виховання (Морсхед Р.) школа розглядається як інститут, який є опорою суспільства й несе відповідальність за збереження та передачу знань і цінностей, що створюють моральну й інтелектуальну основу саме соціального надбання людства.

Представники концепції “гуманістичної школи” (Фантіні М., Комбс А., Холт Дж., Майєрс Д., Вагнер Т., Роджерс К., Маслоу А.) виступають за посилення тенденції максимальної уваги до людини, її інтелектуальної і емоційної сфери. Наприклад, Вагнер Т. Вважає за основне завдання “гуманістичної школи” – виховання унікальної особистості. Представники цієї концепції велике значення надають особистості вчителя у процесі виховання, його професійним вмінням, ставленням до вихованців та виховного процесу.

Концепція соціалізації молоді (Вурцбахер Г., Лемберг О., Парсонс Т., Жіскар д’Естен О.) пов’язана з питаннями підготовки молоді до майбутньої професійної діяльності, вироблення почуття поважного ставлення до виконання громадських обов’язків. Соціальна адаптація учнів у концепції розглядається як основна мета виховання. Центральними поняттями цієї концепції виховання стали поняття “самореалізація”, “самоуправління”, “самоутвердження” як шлях розкриття особистістю аспектів власного “Я”.

З 70-х років ХХ століття стала розвиватися комунікативна теорія виховання (Шефер К.-Х.,Шаллер К., Баакс Д., Мюллєнхауер К., Хєрінгєр Г., Хаген М., та інші) як різновид “теорії вільного виховання”. Мета цієї концепції – у звільненні індивіда від усіх форм зовнішнього тиску і примусу.

У технології навчання і виховання М. Монтессорі наголошується на необхідність урахування біологічних чинників, спадковості у вихованні дитини. Виховання ґрунтується на принципах свободи індивідуального підходу до дитини, внаслідок чого виробляється її самостійність, активна та свідома дисциплінованість. Мета виховання полягає у збудженні стимулів до життя, пробудженні духовних сил дитини, сприяння її вільному розвитку.

Френе С., засновник “Міжнародної федерації прихильників “нової школи ”, запропонував такі концептуальні ідеї виховання дитини: систематичний облік і врахування особливостей вікової психології і різномаїття здібностей та нахилів учнів, цілеспрямована стимуляція їхньої інтелектуальної і емоційної активності; суспільно-корисна праця на всіх етапах навчання; виховання високих моральних і громадянських ідеалів.

Значний внесок у вирішення проблеми виховання творчої особистості дитини був зроблений засновником вальдорфської педагогіки Штайнером Р. За його концепцією людина складається з тіла, душі й духу. Виховання таким чином побудовано на принципах: побудова соціального організму в дусі трьохчленності: соціалізм для господарської діяльності, демократія для правової та державної; свобода для духовного життя; впровадження будь-якої вальдорфської ініціативи на основі трьохчленності: вихователів, вихованців, батьків; використання у вихованні знань про трьохчленність будови людини.

*****

Термін „технологія виховання”, який вперше застосував А.С.Макаренко, за визначенням Трухіна І.О. та Шпака О.Т. означає систему методів, прийомів та форм виховання, а також знання про ці педагогічні засоби. Технологія виховання є частиною загальної педагогічної технології, яка включає також систему засобів навчальної діяльності. Конструктивний смисл вживання поняття „технологія” полягає у підкреслюванні виправданості, обов'язковості, перевіреності досвідом певних засобів виховного впливу. Для того, аби теорії виховання „працювали” у масовій практиці, вони мають бути „технологічними”, тобто переведеними на мову методів, прийомів та форм, поділених на окремі операції, процедури та елементи, які можна планувати та відтворювати. Це не знижує ролі педагогічної творчості, проте робить діяльність вихователя більш надійною, стабільною і ефективною, тобто більш професійною. „Технологізація” не суперечить і демократизації виховання, посиленню уваги до саморозвитку та самовиховання, хоча так може здаватися на перший погляд.

Дещо інше визначення надають Мартиненко С.М. та Хоружа Л.Л.

Технологія виховання - це система створення належних умов виховання, комплексного застосування методів і прийомів впливу на особистість з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, рівня вихованості, що гарантує одержання передбаченого результату.

За змістом виховна технологія – це:

z обґрунтування етапів, методів і засобів педагогічно-виховної діяльності з конкретною категорією людей (теоретичний аспект);

z оптимально-доцільна послідовність підходів у роботі з учнями (практичний аспект).

Виховна технологія передбачає певну програму діяльності. Для її вибору або розробки педагогу необхідно знати:

z індивідуальні особливості об'єкта;

z педагогічну мету, до якої прагне педагог у процесі виховання;

z умови реалізації технології;

z можливі форми і засоби реалізації виховної технології;

z власні можливості досягнення мети;

z термін, за який повинні відбутися ті чи інші особистісні зміни вихованця.

Свою технологію вихователь реалізує через індивідуальну методику. Технологія може бути одна, однак методик її практичного застосування – багато. Будь – яка технологія передбачає чітку логіку й послідовність операцій, виконання яких гарантує високоякісний кінцевий продукт.

Педагогічна теорія нині визнає доцільність технологічного й раціонального підходу до організації процесу виховання, проте поступово відходить від виключно інтуїтивного вирішення виховних завдань.

Розробка технологій виховання пов'язана зі складнощами. Адже:

z виховання має цілісний характер, тому його важко розбити на операції, крок за кроком формувати особистісні якості;

z виховний вплив здійснюється на послідовно або паралельно, а комплексно;

z у вихованні провідну роль відіграє особистість вихователя, рівень його педагогічної майстерності;

z технологія виховання не може існувати без творчого підходу, який має органічно поєднуватися з чітко запланованою програмою дій.

Дамо ще одне визначення поняття технологія виховного процесу.

Технологія виховного процесу - це сукупність методологічних і організаційно-методичних установок, що визначають підбір, компонування і порядок використання виховного інструментарію. Вона визначає стратегію, тактику і техніку організації процесу виховання.

Стратегія виховання задає загальний задум, перспективи і план досягнення цілей виховання в процесі рішення практичних задач. Вона базується на новій концепції національного виховання й орієнтує суб'єктів виховання на оволодіння ефективною виховною практикою, відмовлення від неефективних стереотипів і рішуче подолання наявних протиріч і недоліків. Виховна діяльність класних керівників орієнтується на рішення виховних завдань і припускає проникнення в усі сфери життєдіяльності дитини для досягнення ними соціально значущої цінності й оптимального розвитку.

Технологія виховання визначає систему організації виховної діяльності в різних прийомах, алгоритмах, структурах стосовно до кожної окремої особистості. Комплексне, взаємозалежне їхнє застосування повинно бути науково грамотним і методично узгодженим.

Деякі автори виділяють такі складові елементи виховної технології:

v Виховний прийом визначає використання класним керівником сил і засобів для досягнення конкретного виховного ефекту.

v Виховна ланка - це окрема, самостійна частина виховної технології, що має для неї самостійне значення.

v Виховний ланцюжок - сукупність взаємозалежних, послідовно використовуваних прийомів і ланок для формування соціально-ціннісних якостей і поведінкових звичок.

Виховні технології реалізуються в процесі виховання, що складається з послідовно виконуваних виховних мір і заходів визначеної виховної системи всього навчального закладу чи класу. Вони являють собою органічну частину цілісного виховного процесу.

 

 

2. Визначення ефективності функціонування технології виховного процесу.

 

Щоб впевнено й ефективно застосовувати виховні технології і їхні ведучі компоненти, прогнозувати очікуваний результат, приймати науково обґрунтовані рішення, класному керівнику необхідно бути досить підготовленим до цієї роботи. Важливо не тільки мати представлення про виховні технології і їхні взаємозалежні компоненти, але і знати характерні засоби і прийоми, умови оптимального вибору і застосування обраних прийомів.

Система виховання в навчальному закладі являє собою організовану сукупність усіх компонентів системи виховної діяльності, використовуваних для досягнення заданих цілей. Тому важливо знайти доцільне місце кожному прийому, ланці, ланцюжку і цілісній виховній технології. Оволодіння майбутнім класним керівником цими прийомами виховних технологій є важливою передумовою ефективності виховної роботи в навчальному закладі.

Ефективність виховної технології досягається:

1. Організацією цілісного діяльнісно - виховного процесу відповідно до вимоги концепцій виховання, наукових рекомендацій і реальних потреб;

2. Соціально-ціннісною, цільовою і змістовною спрямованістю виховання, оптимальною його організацією в рамках продуктивної моделі, алгоритму технології;

3. Забезпеченням позитивної мотивації в навчально-виховному процесі, розкриттям і реалізацією сутнісного потенціалу кожного учня;

4. Досягненням згуртованості шкільного і класного колективу, згоди в родині, що забезпечує йому цілісність як суб'єкту життя, діяльності;

5. Особистим відношенням вихователя до виконання посадових обов'язків на високопрофесійному, творчому рівні;

6. Всебічним забезпеченням виховного процесу.

Критеріями ефективності виховних технологій можна визначити:

1. Досягнення виховних цілей, зв'язаних з цілісним формуванням особистості, згуртованістю колективу, що виявляються в морально-психологічному стані і результатах навчання;

2. Відповідність виховної діяльності об'єктивним законам виховання, правовим нормам, розв'язуваним завданням і потребам дитини;

3. Оптимальність системи виховної діяльності і дієвість виховних заходів, тобто відповідність продуктивній моделі, алгоритму технології;

4. Рівень майстерності і мистецтва класного керівника у виховній діяльності, його особиста роль в організації цілісного діяльнісно - виховного процесу, у вирішенні практичних задач і конкретних проблем.

Облік умов ефективності технологій виховного процесу і їхня об'єктивна оцінка відповідно до зазначених критеріїв дозволяє домагатися високих результатів у вихованні. У реальній практиці це забезпечить відповідність виховної роботи в навчальному закладі новим розв'язуваним завданням.

Новаційний потенціал навчального закладу не реалізується автоматично при нововведенні у виховний процес сучасних виховних технологій. Він розкривається в залежності від того, як будується сам процес виховної технології і який етап розвертається в даний момент. Вислів К. Д. Ушинського про те, що переноситься ідея, а не досвід вимагає уточнення.

Можна виділити умови, що створюють можливість повторення технології виховного процесу у іншому навчальному закладі:

¾ Схожість особливостей педагогів і учнів школи-зразка і школи-новатора;

¾ Схожість завдань, що стоять перед навчальними закладами;

¾ Схожість особистісного стилю роботи керівників;

¾ Близькість рівня організацій навчальних закладів як установ.

Однак, є елементи, що трансформуються при успішній реалізації технології виховного процесу (ТВП) в інших навчальних закладах.

¾ Форми і зміст окремих справ;

¾ Деталі, прийоми технології;

¾ Організаційні структури самоврядування і соуправління;

¾ Особливості загальношкільної атмосфери, що залежать від індивідуальностей педагогів і школярів.

Доля ТВП визначається не тільки внутрішкільними процесами, але і взаємозв'язком із середовищем. Швидкість, енергійність шкільних нововведень кінця 80-х - початку 90-х років (школи № 45 р. Ульяновска, № 20 р. Гродно, № 2, 50, 13 р. Миколаїв і ін.) - відображення оптимістичної соціальної хвилі 1987 - 1990 років. Пафос цієї хвилі збігся з гуманістичними і демократичними спрямуваннями вихователів-новаторів.

Особливе значення для впровадження технологій виховного процесу має також особистість ведучого розроблювача. Це виражається в ключових цінностях, що, як правило, висловлюються авторами в стійких словосполученнях. Наприклад, для Ф.Я. Шапиро в школі № 308 р. Санкт-Петербурга такою фразою було «Жити по-людськи», для В.А. Караковського в школах № 1 р. Челябінська і № 825 р. Москви - «Комунність, товариськість», для С.Д.Полякова в школі № 73 р. Москви і в перші роки школи № 62 р. Ульянівська - «Колективна творчість».

Широкого розповсюдження у виховній діяльності вихователів навчальних закладів здобула технологія колективного творчого виховання (Іванов І.П.). З існуванням технології створення ситуації успіху (Бєлкін А.С.) були ознайомленні заступники директора з виховної роботи, але у виховну діяльність не поспішали впроваджувати, мабуть, тому, що не мали наукового обґрунтування алгоритму застосування кожного існуючого прийому. Широкого використання здобула технологія ігрової діяльності, оскільки вона допомагала зацікавити дітей виховною роботою та відповідала певним запитам віку. Творчі педагоги у виховній роботи застосовували прийоми Технології вирішення винахідницьких задач (Альтшуллер С.Г.).

Розглянемо певні сутнісні положення основних технологій виховного процесу, які вже реалізовуються у навчальних закладах.