Співвідношення дій педагога та учня в умовах педагогічної підтримки

Розглянемо співвідношення суджень і дій педагога і учня — учасників процесу педагогічної підтримки.

 

    Дії учня   Дії педагога  
1.   Учень займає очікувальну позицію жертви обставин, він жде, коли буде поновлений у правах Педагог-опікун, захисник прав дитини  
2.   Учень — споживач, який використовує педагога як опору в подоланні негативних явищ. Він приймає допомогу дорослого Педагог у ролі помічника, реабілітатора, допомагає дитині здолати перешкоди  
3.   Учень — суб'єкт і партнер. Він активно бере участь у вирішенні проблеми, зорганізує свої дії з діями педагога Сам педагог — партнер, який допомагає дитині в її активному прагненні вирішити проблему  

 

Успішність педагогічної підтримки можлива при дотриманні наступних умов:

Згода дитини на допомогу і підтримку. Вона або сама шукає допомогу, або відкидає, коли її пропонують. Безумовна підтримка (втручання) здійснюється в разі небезпеки для життя і здоров'я дитини, а також у ситуаціях асоціативної поведінки.

Пріоритет розв'язання власних проблем повинен належати самій дитині. Педагог лише створює для цього умови, допомагаючи усвідомити суть проблеми, і пропонує свою допомогу в пошуках її реалізації або впливає на самостійні дії учня. В зарубіжній педагогіці таку людину називають фасилитатором.

Сумісність, співпраця, сприяння. Ця умова відображає як змістовну, так і нелогічну суть педагогічної підтримки, пропонуючи процес спільного руху подолання перешкод, допомогу в конструктивному вирішенні проблем.

Дотримання принципів конфіденційності. Це надто важливо для довірливого спілкування з дітьми, особливо при проведенні діагностичних методик, особистих бесід і консультацій. Тільки за умови довірливого ставлення до дорослого допомога буде прийнята дитиною і, можливо, стане імпульсом до активної внутрішньої роботи.

Доброзичливість і безоцінність. Наявність емоційної тональності у взаєминах з учнем може бути основою як успіху, так і неуспіху в здійсненні підтримці Коли педагог йде «від дитини», він не порівнює її дії з діями інших, а намагається зрозуміти і почути голос цього учня, причини його труднощів і проблем. Оцінка ж вчителем того або іншого кроку чи вчинку учня може сприйматися негативно (неприйняття критики) і привести до закритості.

Захист прав і інтересів дитини на всьому просторі її життя. Педагог-вихователь, як адвокат, у будь-яких обставинах тримає сторону дитини. Навіть коли вона порушує загальноприйняті норми, вихователь шукає можливість «зменшити покарання», маючи на увазі, що дитина в більшій мірі, ніж дорослий, право на помилку.

******

Є різні моделі педагогічної підтримки. Наприклад, діючу в Нідерландах систему педагогічної підтримки можна назвати «тьюторською».

Вона представлена чотирма моделями: «експерт», «тьютор», «класний тьютор», «секційно-групова модель».

Модель «експерт». Діти, що мають проблеми, відправляються вчителем-предметником до директора школи або до фахівця, наприклад, до психолога, консультанта з конфіденційних проблем, до лікувального педагога і т. д. На добровільних засадах надають допомогу учням зі свого предмету і окремі вчителі-предметники.

Модель «тьютор». Кожний учень протягом усіх шкільних років має свого особистого опікуна. Тьютор не обов'язково веде предмет у класі, де вчиться учень, він опікає, як правило, три десятки учнів з різних класів.

Модель «класний тьютор». Кожен клас має свого тьютора, що відповідає як за благополуччя всього класу, так і кожної дитини окремо. Класний тьютор веде уроки у своєму класі, регулярно розмовляє з учнями, встановлює контакти.

Модель «секційно-групова». Частина класів, де протягом двох-трьох років веде заняття обмежена група вчителів, отримує групову підтримку, всі вчителі в рівній мірі несуть відповідальність за благополуччя дітей. Педагогічна підтримка інтегрована в навчальний процес. Залучення фахівця також відбувається, але значно рідше. Нарівні з особистими і класними тьюторами педагогічну підтримку здійснюють у школі конфіденційний наставник, консультант з профорієнтації, супервізори навчального процесу і виробничої практики, лікувальний педагог, лікар, медсестра, директор і його заступники. У випадку, коли проблема дитини носі специфічний характер, запрошують фахівців з-поза школи. Деякі з цих посади наприклад тьютора і конфіденційного наставника, поєднуються в одній особі.

******

Одним з методів особистісної педагогічної підтримки дитини - можна вважати технологію створення ситуації успіху, яка спрямована на формування уміння подолання труднощів.

Гуманістична цінність педагогічної підтримки складається з орієнтації вчителя на розвиток мотиваційно-суттєвої сфери учня, тобто з орієнтації на проблеми учня, який творчо шукає своє місце в житті. Така позиція пошуку неявно присутня у кожного як задана спочатку, але потрібна вона тільки при педагогічній підтримці.

Психологічною базою педагогічної підтримки служать активно взаємозалежні процеси «продовження себе в іншому», розвитку властивостей особистості як «значущого іншого» і створення внутрішніх умов для саморозвитку (А.Г. Асмолов).

З організаційної (технологічної) позиції педагогічна підтримка може бути представлена етапами діяльності вчителя з метою допомоги учням у вирішенні проблем:

1. Діагностичний - виявлення і фіксація факту, сигналу проблемності: відсутність орієнтації, наявність труднощів, недостатність здібностей і якостей, зовнішні перешкоди. Мета діагностичного етапу - створення умов для усвідомлення учнем сутності проблеми («прояснення сутності»), прояв ціннісних протиріч (колізійністъ свідомості) і власної сутності (суттєвотворча функція свідомості). Завдання педагогів на цьому етапі: допомогти школяреві самому сформулювати проблему, тобто «проговорити її». Важливо дістати згоду учня на допомогу і підтримку в даній ситуації.

2. Пошуковий - організація спільного з учнем пошуку причин виникнення труднощів, можливих наслідків їх подолання (або збереження при невирішенні), погляд на ситуацію зі сторони, як «очима дитини», так і за допомогою синергетичного принципу «виходу в сторонню позицію», «очима сторонніх». Метою пошукового етапу є надання підтримки і прийняття учнем на себе відповідальності за виникнення і вирішення проблеми з використанням даних діагностичного етапу; допомога у виявленні зв'язаних із проблемою фактів і обставин, причин, що привели до ускладнення. Пошуковий етап припускає і підтримку у визначенні мети майбутнього вибору - за ходом виявлення фактів і причин з'являються попередні «робочі» висновки й способи досягнення мети, як виходу з проблеми. Завдання педагога - підтримати учня в будь-якому виборі і виразити готовність допомогти в будь-якому випадку.

3. Договірний - проектування дій педагога й учня (розподіл функцій і відповідальності за вирішенням проблеми, наприклад - самовизначення). Бажання учня самостійно проявляти зусилля для вирішення своєї проблеми самовизначення є важливим результатом педагогічної роботи. Завдання педагога – підвести учня до розуміння необхідності брати на себе головні функції.

4. Діяльнісний - для забезпечення успіху педагог повинен підтримувати учня і морально-психологічно, і, якщо треба, прямо захищати його інтереси і права перед однолітками, батьками, вчителями, якщо це пов'язано із забезпеченням безпеки на шляху самостійної дії. Педагог на цьому етапі не тільки звертається до фахівців за консультацією, але і координує їх дії по наданню допомоги учню в вирішенні проблем. Завдання педагога – організація консультації фахівців з проблеми, яка виникла.

5. Рефлексивний - спільне з учнем обговорення успіхів і невдачпопередніх етапів діяльності, констатація фактів можливості розв'язання чи нерозв'язності проблеми для її переформулювання, осмислення учнем і педагогом нових варіантів самовизначення.

Таким чином, класний керівник повинен будувати свою взаємодію з вихованцем на основі розглянутих етапів з урахуванням теоретичних основ технології педагогічної підтримки.

Виділення педагогічної підтримки в окремий напрямок педагогічної діяльності потребує нового підходу до її управління. Послідовники О. Газмана зауважують, що неможливо використовувати традиційні методи управління до здійснення педагогічної підтримки. Вони доводять, що педпідтримка і процес виховання — це різні поняття.

Управління педагогічною підтримкою — це, перш за все, аналіз та оцінка педагогічних дій, спрямованих на розвиток у дитини здібностей до самовизначення, самореалізації, як механізмів, що дозволяють їй стати людиною, яка не тільки знає і вміє вирішити проблемі, але й управляє життєвою ситуацією. Головне правило; надати дитині можливість подолати перешкоди, розвиваючи при цьому інтелектуальний, моральний, емоційний, вольовий потенціал. Тому взаємодія між педагогом та дитиною повинна носити характер договірних стосунків.

Шкільний план дій (ШПД) - 5 кроків до правильного вибору

Практичний інструмент індивідуалізації — Шкільний План Дій (ШПД), який було розроблено С. Кривцовою, Е. Мухамашулію. Це — план зміни дитини через опис нашої взаємодії з нею.

ШПД — це діагностичний, корекційний і виховуючий інструмент, що навчає нас знаходити відповіді на вчинки учнів. Кожний з п'яти кроків наближує нас до правильного вибору.

Крок 1: Вчіться виконувати діагностику, спостерігайте і описуйте поведінку учнів.

1. Збирайте і точно формулюйте факти.

2. Уникайте суб'єктивних оцінок.

3. Складайте конкретні, а не загальні описи: «де, коли, як і що конкретного зробив учень», забудьте слова «завжди», «ніколи», «нічого», «весь час» тощо.

4. Будьте об'єктивними і акуратними.

Крок 2: Вивчайте істинну мету (мотив) порушення дисципліни.

Цих цілей може бути чотири: привертання уваги, влада, помста, уникнення невдачі. Це необхідно знати вчителеві, щоб правильно обирати свою поведінку.

Знати мотив поведінки нам треба не тільки для побудови нашої відповіді, але й для розуміння реакції учня на наш педагогічний вплив!

Крок 3: Вибирайте техніку втручання в момент порушення дисципліни.

Внаслідок перших двох кроків ви отримуєте досить інформації, щоб скоректувати ШПД. Вибираючи педагогічне втручання, пам'ятайте, що педвплив — це покарання.

Педагогічне втручання переслідує дві мети:

v зупинити неприйняту поведінку в той момент, коли вона має місце,

v вплинути на подальший вибір учнем більш прийнятої поведінки в майбутньому.

Крок 4: Розробляємо стратегію підтримки для формування самоповаги.

Ми застосовуємо прийоми педагогічного втручання і розуміємо: це не гарантує, що завтра або післязавтра, або через тиждень учень не повторить свої витівки.

Крок 5: Включаємо в процес виховання батьків.

Це далеко не останній за значенням етап — включення батьків в роботу по формуванню прийнятої поведінки і самоповаги учня. Починаючи цю роботу, треба приготувати список засобів, якими ви будете намагатися залучити батьків до зазначеної вище спільної діяльності.

Організація освітнього простору на основі концепції педагогічної підтримки потребує зміни та актуалізації ціннісних орієнтацій педагогів, засвоєння додаткових технологій – створення ситуації успіху. Перехід від звичної орієнтації на «вплив» до «взаємодії» проходить через особистісне та професійне переосмислення накопиченого досвіду. Тому ми розглянемо кваліфікаційні вимоги до педагогів, які працюють у сфері педагогічної підтримки дитини.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: