Співвідношення дій педагога та учня в умовах педагогічної підтримки

Розглянемо співвідношення суджень і дій педагога і учня — учасників процесу педагогічної підтримки.

Успішність педагогічної підтримки можлива при дотриманні наступних умов:

Згода дитини на допомогу і підтримку. Вона або сама шукає допомогу, або відкидає, коли її пропонують. Безумовна підтримка (втручання) здійснюється в разі небезпеки для життя і здоров'я дитини, а також у ситуаціях асоціативної поведінки.

Пріоритет розв'язання власних проблем повинен належати самій дитині. Педагог лише створює для цього умови, допомагаючи усвідомити суть проблеми, і пропонує свою допомогу в пошуках її реалізації або впливає на самостійні дії учня. В зарубіжній педагогіці таку людину називають фасилитатором.

Сумісність, співпраця, сприяння. Ця умова відображає як змістовну, так і нелогічну суть педагогічної підтримки, пропонуючи процес спільного руху подолання перешкод, допомогу в конструктивному вирішенні проблем.

Дотримання принципів конфіденційності. Це надто важливо для довірливого спілкування з дітьми, особливо при проведенні діагностичних методик, особистих бесід і консультацій. Тільки за умови довірливого ставлення до дорослого допомога буде прийнята дитиною і, можливо, стане імпульсом до активної внутрішньої роботи.

Доброзичливість і безоцінність. Наявність емоційної тональності у взаєминах з учнем може бути основою як успіху, так і неуспіху в здійсненні підтримці Коли педагог йде «від дитини», він не порівнює її дії з діями інших, а намагається зрозуміти і почути голос цього учня, причини його труднощів і проблем. Оцінка ж вчителем того або іншого кроку чи вчинку учня може сприйматися негативно (неприйняття критики) і привести до закритості.

Захист прав і інтересів дитини на всьому просторі її життя. Педагог-вихователь, як адвокат, у будь-яких обставинах тримає сторону дитини. Навіть коли вона порушує загальноприйняті норми, вихователь шукає можливість «зменшити покарання», маючи на увазі, що дитина в більшій мірі, ніж дорослий, право на помилку.

******

Є різні моделі педагогічної підтримки. Наприклад, діючу в Нідерландах систему педагогічної підтримки можна назвати «тьюторською».

Вона представлена чотирма моделями: «експерт», «тьютор», «класний тьютор», «секційно-групова модель».

Модель «експерт». Діти, що мають проблеми, відправляються вчителем-предметником до директора школи або до фахівця, наприклад, до психолога, консультанта з конфіденційних проблем, до лікувального педагога і т. д. На добровільних засадах надають допомогу учням зі свого предмету і окремі вчителі-предметники.

Модель «тьютор». Кожний учень протягом усіх шкільних років має свого особистого опікуна. Тьютор не обов'язково веде предмет у класі, де вчиться учень, він опікає, як правило, три десятки учнів з різних класів.

Модель «класний тьютор». Кожен клас має свого тьютора, що відповідає як за благополуччя всього класу, так і кожної дитини окремо. Класний тьютор веде уроки у своєму класі, регулярно розмовляє з учнями, встановлює контакти.

Модель «секційно-групова». Частина класів, де протягом двох-трьох років веде заняття обмежена група вчителів, отримує групову підтримку, всі вчителі в рівній мірі несуть відповідальність за благополуччя дітей. Педагогічна підтримка інтегрована в навчальний процес. Залучення фахівця також відбувається, але значно рідше. Нарівні з особистими і класними тьюторами педагогічну підтримку здійснюють у школі конфіденційний наставник, консультант з профорієнтації, супервізори навчального процесу і виробничої практики, лікувальний педагог, лікар, медсестра, директор і його заступники. У випадку, коли проблема дитини носі специфічний характер, запрошують фахівців з-поза школи. Деякі з цих посади наприклад тьютора і конфіденційного наставника, поєднуються в одній особі.

******

Одним з методів особистісної педагогічної підтримки дитини - можна вважати технологію створення ситуації успіху, яка спрямована на формування уміння подолання труднощів.

Гуманістична цінність педагогічної підтримки складається з орієнтації вчителя на розвиток мотиваційно-суттєвої сфери учня, тобто з орієнтації на проблеми учня, який творчо шукає своє місце в житті. Така позиція пошуку неявно присутня у кожного як задана спочатку, але потрібна вона тільки при педагогічній підтримці.

Психологічною базою педагогічної підтримки служать активно взаємозалежні процеси «продовження себе в іншому», розвитку властивостей особистості як «значущого іншого» і створення внутрішніх умов для саморозвитку (А.Г. Асмолов).

З організаційної (технологічної) позиції педагогічна підтримка може бути представлена етапами діяльності вчителя з метою допомоги учням у вирішенні проблем:

1. Діагностичний - виявлення і фіксація факту, сигналу проблемності: відсутність орієнтації, наявність труднощів, недостатність здібностей і якостей, зовнішні перешкоди. Мета діагностичного етапу - створення умов для усвідомлення учнем сутності проблеми («прояснення сутності»), прояв ціннісних протиріч (колізійністъ свідомості) і власної сутності (суттєвотворча функція свідомості). Завдання педагогів на цьому етапі: допомогти школяреві самому сформулювати проблему, тобто «проговорити її». Важливо дістати згоду учня на допомогу і підтримку в даній ситуації.

2. Пошуковий - організація спільного з учнем пошуку причин виникнення труднощів, можливих наслідків їх подолання (або збереження при невирішенні), погляд на ситуацію зі сторони, як «очима дитини», так і за допомогою синергетичного принципу «виходу в сторонню позицію», «очима сторонніх». Метою пошукового етапу є надання підтримки і прийняття учнем на себе відповідальності за виникнення і вирішення проблеми з використанням даних діагностичного етапу; допомога у виявленні зв'язаних із проблемою фактів і обставин, причин, що привели до ускладнення. Пошуковий етап припускає і підтримку у визначенні мети майбутнього вибору - за ходом виявлення фактів і причин з'являються попередні «робочі» висновки й способи досягнення мети, як виходу з проблеми. Завдання педагога - підтримати учня в будь-якому виборі і виразити готовність допомогти в будь-якому випадку.

3. Договірний - проектування дій педагога й учня (розподіл функцій і відповідальності за вирішенням проблеми, наприклад - самовизначення). Бажання учня самостійно проявляти зусилля для вирішення своєї проблеми самовизначення є важливим результатом педагогічної роботи. Завдання педагога – підвести учня до розуміння необхідності брати на себе головні функції.

4. Діяльнісний - для забезпечення успіху педагог повинен підтримувати учня і морально-психологічно, і, якщо треба, прямо захищати його інтереси і права перед однолітками, батьками, вчителями, якщо це пов'язано із забезпеченням безпеки на шляху самостійної дії. Педагог на цьому етапі не тільки звертається до фахівців за консультацією, але і координує їх дії по наданню допомоги учню в вирішенні проблем. Завдання педагога – організація консультації фахівців з проблеми, яка виникла.