Порушення положення і рухомості повік

Хвороби захисного апарата ока. Хвороби кон’юнктиви.

Хвороби повік

Захворювання повік можна поділити на 2 групи: запальні захворювання та захворювання, пов’язані з порушенням положення і рухомості повік.

Запальні захворювання повік.

Рожисте запалення: шкіра набрякла, різко гіперемійована, яка має чіткі межі і нагадує язики полум’я, болюча під час пальпації.

Оперізуючий лишай: з одного боку за ходом гілки V пари черепно-мозкових висипають пухирці, заповнених прозорою ридиною, з часом пухирці підсихають і перетворюються на кірочки.

Блефарит – це запалення країв повік найчастіше хронічного перебігу. Розрізняють простий або лусочковий, виразковий і мейбоміевий блефарит.

Чинники: захворювання травного каналу, хронічні тонзиліти, запалення ППН, карієс, гельмінтози, професійні шкідливості, алергічні чинники (лаки,пил, фарби, вовна домашніх тварин, ліки), некориговані аномалії рефракції, астигматизм.

Простой блефарит. Клініка: скарги на почервоніння та свербіж країв повік, швидку втомлюваність під час зорової роботи. Об-но: гіперемія і стовщення країв повік, біля коренів вій видно дрібні білого кольору лусочки – злущений епителій.

Виразковий блефарит –на краях повік спостерігають жовтуваті гнійні кірочки, після зняття яких оголюються дрібні виразки. Рубцювання виразок може призвести до випадання вій і неправильного їх росту (трихіаз)

Мейбомієвийблефарит виникає у зв’язку із гіперсекрецією тарсальних залоз. Об-но: краї повік стовщені, гіперемійовані, блискучі, під час натискання на хрящ з вивідних протоків залоз виділяється густий секрет.

Лікування: усунення чинників, місцево – антибактеріальні краплі і мазі, зокрема жовту ртутну мазь, мазі з кортикостероїдами або комбіновані з антибіотиками. У разі виразок після зняття кірочок змазують краї повік 1% розчином брильянтового зеленого. У разі мейбомієвого блефариту – проводять масаж через день, а після змазують краї 1% розчином брильянтового зеленого.

Алергічний блефарит – може обумовлюватися косметикою, пральними порошками, медикаментами та інш. Клініка: виражений свербеж і набряк повік, але пальпація безболісна.

Лікування: загально - антигістамінні, десенсибілізуючі препарати та препарати кальцію, місцево в краплях і мазях – кортикостероїди.

Ячмень (гордеолюм) – це гостре гнійне запалення волосяного мішечка, сальної залози (зовнішній ячмінь) або мейбомієвої залози (внутрішній ячмінь).

Зовнішній ячмень - біля кореня війки з’являється щільний, болючий інфільтрат, почервоніння і набряк повіки. З часом він збільшується і через 2-3 дні з’являється гнійний вершечок жовтого кольору, ще через 2-3 дні ячмінь прориває, з нього виділяється гній та некротичні маси. Після цього наступає видужання. Ячмінь не завжди прориває, а може розсмоктатися.

Внутрішниій ячмінь - це інфільтрат в хрящі, і тому прояви захворювання є видимішими з боку кон’юнктиви, прориває у кон’юнктивальну порожнину або розсмоктується або інкапсулюється і виникає халязіон. На одному оці одночасно може бути кілька ячменів – це гордеольоз.

Інколи ячмені часто рецидивують.

Лікування: місцево антибактеріальні краплі і мазі, промивання ока розчинами антисептиків. У перші дні дають сухе тепло, УВЧ. Компреси і припарки протипоказані. У разі рецидивуючих ячменів застосовують вітамінотерапію, препарати кальцію, пивні дріжджі, аутогемотерапію.

Градина (халязіон) – це хронічне запалення мейбомієвої залози, має вигляд градини або горошини. Під час огляду видно локальне випинання повіки, а з боку кон’юнктиви, в товщі хряща, просвічує жовтуватий вміст халязіона. Під час пальпації він щільний, неболючий, шкіра над ним рухома. Найчастіше виникає після внутрішнього ячменя.

Лікування: з метою розсмоктування призначають жовту ртутну мазь, ін’єкції тріамцинолону (суспензії дексаметазону). Якщо протягом 2 тиж., він не зменшився - хірургічне висічення разом з капсулою, розтин - з боку кон’юнктиви.

Порушення положення і рухомості повік..

Трихіаз - це ріст вій в бік рогівки, травмують її епітелій, що призводить до подразнення ока, виникнення ерозій, кератитів і помутніння рогівки.

Лікування: електоепіляція, якщо вій небагато або хірургічне лікування – якщо вій багато.

Виворіт повік (ектропіон)- це захворювання, коли повіки не прилягають до очного яблука.

Клініка: сльозотеча, висихання слизової оболонки та її хронічне запалення.

Види:

· рубцевий – після опіків або поранень повік,

· паралітичний – внаслідок паралічу лицьового нерва і порушення іннервації кругового м’яза повік

· атонічний – пов’язаний з пониженням тонусу і тургору тканин у ППВ.

Паралітичний і атонічний вивороти – це завжди виворіт тільки нижньої повіки.

Лікування -хірургічне.

Заворіт повік (ентропіон) – це захворювання, у разі якого повіки завернуті в бік ока яблука.

Види: - рубцевий (внаслідок трахоми, опіків, поранень)

- спастичний (спазм колового м’яза).

Лікування рубцевого завороту - хірургічне. Спастичного – лікування захворювання,яке обумовило спазм колового м’яза або хірургічне. Щоб усунути подразнення ока повіями, повіку відтягують за допомогою лейкопластира.

Блефароспазм – це спастичне змикання повікової щілини внаслідок запальних процесів ока.

Лікування основного захворювання, новокаїнові блокади.

Лягофтальм ( «заяче око») – це незмикання повікової щілини внаслідок паралічу лицьового нерва, рубців, вродженого вкорочення повік. Клініка: сльозотеча, не зволоджується та підсихає рогівка, особливо під час сну, що призводить до помутніння рогівки.

Лікування неврологічне або хірургічне, застосовують краплі, мазі, штучні замінники сльози.

Птоз – це опущення верхньої повіки, розрізняють уроджений (двосторонній) і набутий (односторонній), внаслідок порушення іннервації м’яза підіймача верхньої повіки. Може бути частковим чи повним, тобто верхня повіка частково або повністю закриває зіницю. Щоб підняти повіку, хворий напружує м’язи чола, що викликає появу горизонтальних зморшок, піднімає брови, закидає голову. Односторонній повний птоз у дитячому віці може призвести до амбліопії – зниження гостроти зору через ненавантаження ока.

Лікування оперативне.