Методичні вказівки до вивчення теми 6

 

Власний капітал — це частина активів підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Вилучений капітал — вартість акцій власної емісії, які станом на певний час не розміщені серед акціонерів (вилучені з обігу).

Дарчий капітал — безоплатно отримані активи, безповоротна допомога.

Дивіденди — це платежі, що здійснюються юридичними особами, які є емітентами корпоративних прав, на користь власників корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку таких емітентів, розрахованої за правилами бухгалтерського обліку.

Додатковий капітал — незареєстрований капітал (додатково вкладений, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо).

Інвестований капітал — сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, додатково внесений капітал.

Капітал — це вартість, яка має властивість самозростати, приносити додаткову вартість.

Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Нерозподілений прибуток — це частина отриманого у звітному періоді прибутку після нарахування й сплати до бюджету податку на прибуток, яка не була розподілена між акціонерами, власниками, а реінвестована у підприємство.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності. Формується за рахунок сум пайових внесків членів споживчих товариств, житлово-будівельних кооперативів, сільськогосподарських виробничих кооперативів, кредитних спілок, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.

Резервний капітал підприємства — це сума резерву, створеного за рахунок нерозподіленого прибутку, на підставі установчих документів відповідно до чинного законодавства.

Статутний капітал — це сума внесків засновників підприємства, що визначає мінімальний розмір майна й гарантує інтереси його кредиторів.

У бухгалтерському обліку капітал є сукупністю майнових засобів, призначених для використання у господарських цілях, виражених у грошових одиницях, або сума джерел фінансових ресурсів підприємства, які використовуються для формування його майна (тобто сума активів або рівна їм сума пасивів підприємства).

Власний капітал підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

1. За формою:

— інвестований капітал — сума простих і привілейованих акцій (за їхньою номінальною вартістю), додатково внесений капітал;

— дарчий капітал — сума безоплатно отриманих активів, а також безповоротна допомога;

— нерозподілений прибуток — частина прибутку підприємства, отриманого в результаті господарської діяльності підприємства, яка не була розподілена між власниками та акціонерами, а реінвестована у розвиток підприємства.

2. За рівнем відповідальності:

— статутний капітал — сума капіталу підприємства, зареєстрована в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ;

— додатковий капітал — незареєстрований капітал (додатково вкладений, резервний капітал, нерозподілений прибуток).

Статутний капітал формується за рахунок внесків засновників. Внесками засновників і учасників до статутного капіталу господарського товариства можуть бути:

— гроші — як національна валюта — гривня, так і валютні цінності;

— цінні папери, до яких належать: акції, облігації, ощадні й інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери, заставні. При передачі до статутного капіталу цінних паперів господарське товариство стає їхнім власником і носієм майнових прав, які цими паперами засвідчуються;

— основні і оборотні засоби — статутний капітал може бути сформований як за рахунок рухомого майна (устаткування, техніки й інших матеріальних цінностей), так і нерухомого (земельних ділянок, а також розташованих на них об’єктів, переміщення яких неможливе без їхнього знецінювання або зміни їхнього призначення, — будинків, споруд тощо);

— об’єкти інтелектуальної власності — винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем і т.п.

Порядок формування статутного капіталу

Процес формування статутного капіталу проходить кілька етапів:

1) ухвалення рішення про формування статутного капіталу;

2) оцінювання майна, призначеного для формування статутного капіталу;

3) передача майна в рахунок оплати статутного капіталу;

4) реєстрація господарського товариства;

5) оформлення прав господарського товариства на майно, внесене до статутного капіталу.

При оплаті частки в статутному капіталі коштами необхідно відкрити поточний банківський рахунок для формування статутного капіталу. Відповідно до порядку відкриття такого рахунка кошти на рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства засновники товариства перераховують до державної реєстрації товариства як юридичної особи.

Документальним підтвердженням оплати статутного капіталу коштами є довідка банку про оплату статутного капіталу.

Передача майна до статутного капіталу оформлюється актом прийому-передачі:

у ньому варто вказати склад майна і його кількість. Складається й підписується акт засновниками господарського товариства.

Приклад1. Приватним підприємством «Лана» та ТОВ «Октан» було прийняте рішення про створення відкритого акціонерного товариства «Окталан». Було зареєстровано інформацію про випуск акцій ВАТ «Окталан» та оголошено передплату на 500 000 акцій номінальною вартістю 1,50 грн з розміщенням їх за номінальною вартістю. Засновники повністю оплатили

придбані ними акції:

— ПП «Лана» як внесок до статутного капіталу передала основні засоби на суму 20 000 грн, будівельні матеріали на суму 10000 грн та грошові кошти на суму 150 000 грн;

— ТОВ «Октан» як внесок до статутного капіталу передало 10 000 акцій ВАТ «Майя» за сумарною оцінною вартістю 35 000 грн, право на товарний знак за оціненою вартістю 25 000 грн та грошові кошти в сумі 210 000 грн.

Залишок акцій передплатили сторонні акціонери із внесенням 40% їхньої вартості на розрахунковий рахунок ВАТ «Окталан».

Таким чином, акції розподілені між:

— ПП «Лана» — 120 000 акцій [(20 000 грн + 10 000 грн + 150 000 грн): 1,50 грн/шт = 120 000 шт. акцій];

— ТОВ «Октан» — 180 000 акцій [(35 000 грн + 25 000 грн + 210 000 грн): 1,50 грн/шт = 180 000 шт. акцій];

— передплатники — 200 000 акцій (500 000 шт. — 120 000 шт. — 180 000 шт.)

Резервний капітал підприємства — це сума резервів, створених відповідно до законодавства або на підставі установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Обов’язковість створення резервного капіталу (резервного фонду) передбачена законодавчо. Підприємства формують резервний капітал як гарантію виконання своїх зобов’язань.

Мінімальний розмір резервного капіталу для господарських товариств (АТ і ТОВ) визначено на рівні 25% величини статутного капіталу. Підприємство може зафіксувати в установчих документах інший розмір резервного капіталу, однак він не повинен бути меншим від законодавчо встановленого рівня. резервний капітал формується за рахунок щорічних відрахувань у резервний фонд не менше ніж 5% чистого прибутку.

Резервний капітал може бути використаний:

— на збільшення статутного капіталу;

— виплату дивідендів по привілейованих акціях;

— погашення боргів при ліквідації товариства;

— покриття непередбачених витрат у випадку недостатності прибутку.

Приклад 2. Підприємство за підсумками звітного року отримало чистий прибуток у розмірі 50 000 грн. Відповідно до установчих документів, відрахування до резервного фонду становлять 5% чистого прибутку.

1 Спрямовано прибуток на створення резервного фонду (50 000  5%) -2500 грн.

Нерозподілений прибуток — це частина отриманого у звітному періоді прибутку, що утворився після нарахування й сплати до бюджету податку на прибуток.

Непокриті збитки утворюються в результаті діяльності підприємства, коли витрати перевищують його доходи. У більшості випадків така несприятлива ситуація ймовірна в перші й останні роки існування підприємства.

Нерозподілений прибуток включається до власного капіталу підприємства, тим самим збільшуючи його. Непокриті збитки зменшують власний капітал.

Крім того, існує поняття «використання прибутку». Це частина нерозподіленого прибутку, спрямована на цілі, вказані документами підприємства (статутом, розпорядженнями, наказами, протоколами).

Метою створення комерційного підприємства є одержання прибутку. Однак на практиці така мета досягається не завжди. Тому результатом діяльності підприємства, навіть комерційного, може бути як прибуток, так і збиток.

Існують два види факторів впливу на фінансовий результат діяльності

Нерозподілений прибуток може бути використаний:

— на покриття збитків минулих років;

— виплату дивідендів;

— створення резервного фонду;

— збільшення статутного капіталу;

— інші цілі, пов’язані з виконанням соціальних програм і розширенням виробництва.

Приклад 3. ТОВ «Надія» за результатами звітного року отримало збиток у розмірі 1 470 грн. У I кварталі наступного року фінансовий результат становив 10 000 грн (прибуток).

У декларації з податку на прибуток підприємство показало зобов’язання за податком на прибуток у розмірі 2 800 грн. Нараховано дивіденди засновникам у розмірі 3 000 грн. У статуті ТОВ передбачене використання нерозподіленого прибутку на такі цілі і в таких розмірах:

— на покриття збитків — 35%;

— створення резервного капіталу — 40%;

— збільшення статутного капіталу — 25%.

1 Нараховано податок на прибуток -2800

2 Відображено нерозподілений прибуток(10 000 грн — 2800 грн = 7200 грн)

3 Нараховано дивіденди 3000

4 Відображено відрахування на покриття збитків[(7200 грн — 3000 грн)  35% = 1470 грн]

5 Створено резервний капітал[(7200 грн — 3000 грн)  40% = 1680 грн]

6 Спрямовано прибуток на збільшення статутного капіталу[(7200 грн — 3000 грн)  25% = 1 050 грн]

Дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі підприємства.

Основним джерелом сплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товариства.

Дивіденди за акціями сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок нерозподіленого прибутку.

Для привілейованих акцій додатковим джерелом виплати дивідендів є резервний капітал. Якщо розмір прибутку відповідного року недостатній, то виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за рахунок використання резервного капіталу.

Контрольні запитання

1. Чому власний капітал вважається частиною активів підприємства?

2. Яким має бути мінімальний розмір статутного капіталу АТ?

3. За рахунок яких засобів може бути сформований статутний капітал?

4. Які існують обмеження щодо майна, яке може бути внесено до статутного капіталу?

5. Які етапи проходить процес формування статутного капіталу?

6. Вкажіть необхідні розміри внесків учасників та засновників до статутного капіталу ТОВ.

7. У якому розмірі нараховується пеня за прострочку сплати внесків до статутного капіталу?

8. За яким принципом оцінюється майно, що вноситься до статутного капіталу?

9. Яким документом оформлюється передача майна до статутного капіталу?

10. З якою метою створюється резервний капітал підприємства?

11. Які існують обмеження щодо мінімального розміру резервного капіталу та розміру щорічних відрахувань до нього?

12. У чому полягає призначення дивідендів та що є джерелом їх виплати?

13. У чому полягає різниця між неоплаченим та вилученим капіталом?