Охарактеризувати когнітивно-поведінкову психотерапію та розкрити її основні методи

Когнітивно-поведінкова терапія, що ґрунтується на впливі на інтрапсихічні (проміжні) процеси особистості, що є посередниками між стимулом і поведінкою, - перцепцію мислення, розв’язання проблем, мовлення та пам'ять.

Вона є одним із провідних сучасних науково обґрунтованих методів психотерапії і основана на усвідомленні того, що при багатьох психіатричних розладах та психологічних проблемах спотворене сприйняття реальності (себе, інших людей,майбутнього та ін.), а неадекватні дії у відповідь на існуючі проблеми є основними факторами, що підтримують розвиток, утримання існуючих проблем та розладів. Відповідно, критично переосмислюючи свої сприйняття дійсності та поведінку, з допомогою психотерапевта клієнт намагається змінити дисфункційні, негативні взірці та цикли мислення і поведінки на більш реалістичні та такі, що сприятимуть покращенню емоційного стану, вирішенню між особистих та інших проблем, зміні життєвої ситуації на краще.

Когнітивно-поведінкова терапія ґрунтується на партнерській співпраці між клієнтом та терапевтом. У процесі спільного дослідження існуючих проблем терапевт та клієнт вибудовують спільне розуміння проблеми розладу, формулюють цілі та співпрацюють над їх досягненням. Це передбачає активну участь клієнта у процесі терапії, виконання ним домашніх завдань, орієнтацію на те, щоб стати собі самому «психотерапевтом». Когнітивно-поведінкова терапія використовує широкий інтегративний арсенал технік та втручань, добираючи їх індивідуально для кожного клієнта.

Згідно з поведінковою психологією, людина використовує такі способи набування нової поведінки:

класичне научіння, інструментальне научіння та моделювання.

Класичне научіння ілюструють механізм безумовних рефлексів, який забезпечував навчаннядезадаптативної поведінки.

Інструментальне научіння формується завдяки випад кованому або керованому зміцненню певної поведінки.

Моделювання як спосіб навчання найчастіше використовують діти