III. Загальна будова і функції нервової системи, її еволюція (6 годин)

Центральна нервова система складається з спинного та головного мозку, включаючи кору великих півкуль. Дякуючи нервовій системі організм реагує на всі зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Ця інформація піддається аналізу та синтезу, вмикаються механізми адаптації організму до умов зовнішнього середовища, що змінюються. За допомогою нервової системи забезпечується взаємозв’язок поміж різними органами, системами і організм виступає як єдине ціле.

Нервова система здійснює регуляцію функцій окремих органів та систем організму. У основі розвитку патології у організмі передусім лежать порушення системи регуляції функцій. І.П.Павлов був одним з перших, хто звернув увагу на трофічну функцію нервової системи. Трофічні нерви змінюють харчування тканин, нервів та впливають на їх збудливість та роботоздатність. Встановлено, що за умов ураження як периферичних, так і центральних структур центральної нервової системи розвиваються різні порушення тканинного обміну речовин – від дистрофії до більш глибоких порушень структури та функцій тканин і органів.

І нарешті, індивідуальні особливості прояву фізіологічних функцій та реакцій поведінки організму визначаються типами вищої нервової діяльності.

Структурною та функціональною одиницею нервової системи є нервова клітина — нейрон, що складається з тіла і відростків Поодинокий, ниткоподібний відросток називається аксоном, або нейритом. Довжина аксона може досягати 1 м і більше. Короткі гілчасті відростки завдовжки кілька міліметрів називаються дендритами.

Вмістом нейрона є цитоплазма, в якій знаходиться ядро та структурні утворення — нейрофібрили, тільця Ніссля, апарат Гольджі, тигроїдні тільця, а також мітохондрії.

Тіло нейрона виконує регулюючу та трофічну функції по відношенню до нервової системи, а відростки — функцію зв'язку та проведення нервових імпульсів,

Збудження у нервовій системі іде від аксона до робочого органа або від аксона одного нейрона до дендритів іншого.

Місце переходу збудження з однієї нервової клітини на іншу. або з нервової клітини на робочий орган називається синапсом. Нейрони залежно від їх функціональних особливостей ділять на три групи.

До першої групи відносять чутливі, або а ф е р е н т н і, нейрони. Вони сприймають збудження, що виникає при подразненні рецепторів.

До другої групи відносять рухові, або еферентні, нейрони, що передають збудження з центральної нервової системи на периферію до клітин, тканин і органів.

Третю групу складають проміжні нейрони, які зв'язують своїми відростками аферентні та еферентні нейрони. Згідно з функціональною класифікацією нейрониподіляються на: з б у д л и в і та г а л ь м і в н і.

Залежно від того, які речовини вони виділяють (хімічна класифікація), нейрони поділяють на:

• холінергічні, що виділяють ацетилхолін, (мотонейрони спинного мозку)

• адренергічні, що виділяють норадреналін (нейрони голубої плями)

• пептидергічні, які виділяють пептиди (гіпоталамус) та ін.

За формою нейрони можуть бути зірчасті, веретеноподібні, пірамідальні.

Основна, сфецифічна форма діяльності центральної нервової системи виявляється в рефлексі.

Рефлексом називається складна біологічна реакція організму на подразнення рецепторів, яка здійснюється за допомогою центральної нервової системи.

Уявлення про рефлекс, як відповідь організму на зовнішні подразнення, вперше була сформульована відомим французьким філософом і натуралістом Р. Декартом (1596—1650) у першій половині XVII ст.

Вперше поширив понятя “рефлекс” на будь - яку діяльність організму І. М. Сєченов. У своїй книзі “Рефлекси головного мозку”(1863). Розвиваючи ідеї І. М. Сєченова, І. П. Павлов відкрив особливу форму діяльності кори великих півкуль головного мозку — умовні рефлекси, у яких виявляється індивідуальний досвід вищих організмів.

Шлях, по якому проходить збудження, що викликає рефлекторну реакцію, називається рефлекторною дугою. Вона складається з п' яти основних частин:

1) рецепторів, представлених спеціалізованими клітинами, або чутливими нервовими закінченнями, що сприймають подразнення і трансформують його у нервовий процес — збудження;

2) доцентрового нерва, по якому нервові імпульси надходять до аферентного нейрона;

3) проміжний нейрон центральної нервової системи;

4) відцентрового нерва, що передає збудження з центра на периферію;

5) робочого органа, або ефектора

Будь-який рефлекс починається з подразнення рецепторів.

Залежно від розміщення рецептори діляться на: екстерорецептори (знаходяться на поверхні тіла та в органах чуття) та інтерорецептори (всередині організму).